Постанова № 58157423, 06.06.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016 року Справа № 904/10695/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - (доповідач)

суддів: Антоніка С.Г., Дмитренко Г.К.

при секретарі судового засідання Однорог О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.04.2016р., представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016р. у справі №904/10695/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокурсор",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-

збагачувальний комбінат",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 140 860 грн 18 коп -

ВСТАНОВИВ:

По справі оголошувалася перерва з 25.05.2016р. по 06.06.2016р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016р. у справі №904/10695/15 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокурсор" 139 819,34 грн заборгованості, 2 097,29 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено з огляду на його неправомірність.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що не підписаний ним договір поруки в силу ст. 511 Цивільного кодексу України не може створювати обов`язків; а відповідно до умов договору поставки жодна із сторін не може передавати свої права та обов`язки по договору третім особам без письмової згоди другої сторони. Вважає, що з огляду на те, що порука передбачає волевиявлення як боржника так і поручителя, чого отримано не було, то в силу п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд мав визнати п. 3.1, 5.2.1, 5.3.1 договору поруки недійсними. Зауважив на удаваність договору поруки, який був укладений значно пізніше, ніж забезпечений ним договір поставки, а також на можливість стягнення спірної заборгованості лише за рішенням Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група».

Позивач проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що договором поруки не порушено умов основного договору, оскільки він не передбачав заміну кредитора, права та обов`язки за ним не передавались. Звернув увагу, що заміна кредитора у зобов`язанні відбулася на підставі закону (ст. 556 Цивільного кодексу України) внаслідок сплати поручителем боргу Відповідача. Вважає, що обов`язок одержання згоди боржника на укладення договору поруки законодавством не встановлений, тому підстави для визнання договору поруки недійсним відсутні. Зауважив на повідомлення Відповідача про отримання вимоги кредитора про виконання основного зобов`язання та відсутність його заперечень проти договору поруки під час розгляду справи №904/8638/15. З огляду на те, що рішення суду у зазначеній справі про стягнення заборгованості виконав у повному обсязі, вважає позовні вимоги до Відповідача в силу ст. 556 Цивільного кодексу України правомірними. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2016р. апеляційна скарга Відповідача була прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Чохи Л.В., суддів Джихур О.В., Чимбар Л.О. Розгляд справи призначений в засіданні на 20.04.2016р.

20.04.2016р. у зв`язку із припиненням повноважень судді доповідача Чохи Л.В. по справі здійснений автоматичний перерозподіл, за результатами якого визначено для розгляду колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Антоніка С.Г., Дмитренко Г.К.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2016р. справа прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Антоніка С.Г., Дмитренко Г.К.

В судових засіданнях 25.05.2016р. та 06.06.2016р. представник Позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представник Відповідача в судовому засіданні 25.05.2016р. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. В судове засідання 06.06.2016р. повноважний представник Відповідача не з`явився, причин неявки не повідомив.

31.05.2016р. від Відповідача до канцелярії суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ТОВ «Санторин».

З огляду на те, що рішення у справі не вплине на права та обов`язки ТОВ «Санторин», тобто останнє не буде наділено новими правами чи покладено нові обовязки, брало участь у розгляді справи №904/8638/15, колегією суддів вирішено відмовити у задоволенні заявленого клопотання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015р. у справі №904/8638/16, яке набрало чинності, були задоволені частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санторин" до Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі Відповідач) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокурсор" (надалі Позивач) про солідарне стягнення заборгованості в сумі 138 778,50 грн. Стягнуто з Позивача на користь ТОВ «Санторин» заборгованість в сумі 138 778, 50 грн та витрати по сплаті судового збору - 2 081,68 грн, в частині вимог до Відповідача провадження у справі припинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

27.11.2015р. на виконання вказаного рішення господарським судом Дніпропетровської області був виданий наказ, який виконаний Позивачем у добровільному порядку: відповідно до платіжного доручення №47 від 04.12.2015р. перераховано на рахунок ТОВ „Санторин грошові кошти в сумі 140 860,18 грн (призначення платежу: „оплата заборгованості на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015р. та наказу від 27.11.2015р. у справі № 904/8638/16, а.с. 35).

Використовуючи своє право зворотної вимоги, унормоване ч. 1 ст. 544 Цивільного кодексу України, а також посилаючись на ст. 556 Цивільного кодексу України щодо переходу прав кредитора поручителю в разі виконання останнім зобов`язання, забезпеченого порукою, Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з Відповідача сплачених кредитору, ТОВ «Санторин», коштів у сумі 140 860,18 грн.

Як було встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015р. у справі №904/8638/16 та не підлягає доведенню знову в силу ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, 31.08.2012р. між Відповідачем як покупцем та ТОВ «Санторин» як постачальником був укладений договір на придбання технологічного обладнання №2089-08-01, відповідно до умов якого ТОВ «Санторин» зобов`язалось передати Відповідачу, а останній прийняти та сплатити за обладнання на умовах, зазначених у договорі.

15.09.2014р. між ТОВ «Санторин» та Позивачем був укладений договір поруки №15//09/14, відповідно до умов якого Позивач зобов`язався відповідати перед ТОВ «Санторин» за виконання зобов`язань Відповідача, що виникли з договору №2089-08-01 від 31.08.2012р. (надалі Договір), у сумі, що дорівнює 75 478,40 грн станом на момент укладення договору поруки, а також за відшкодування кредитору збитків, сплату неустойки, інфляційних нарахувань, 3% річних. Договором поруки передбачена солідарна відповідальність Позивача та Відповідача перед ТОВ «Санторин» за неналежне виконання Відповідачем забезпеченого зобов`язання.

У зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем умов Договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлене обладнання, утворилася заборгованість у сумі 75 478,40 грн, яка рішенням суду від 10.11.2015р. №904/8638/16 була стягнута з Позивача як солідарного поручителя, в частині позовних вимог до Відповідача провадження у справі припинено на підставі п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, разом із визначеною заборгованістю судом стягнуто з Позивача 3% річних за період з 18.09.2012р. по 30.06.2015р. в сумі 6 997,35 грн, інфляційні втрати за період з жовтня 2012 року по липень 2015 року в сумі 56 302,75 грн та судовий збір за розгляд позовної заяви 2 081,68 грн. Всього стягнуто з Позивача на користь ТОВ «Санторин» 140 860,18 грн.

Платіжним дорученням № 47 від 04.12.2015р. Позивачем на рахунок ТОВ «Санторин» було сплачено заборгованість на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015р. №904/8638/16 в сумі 140 860,18 грн.

Таким чином, Позивачем як поручителем виконано зобов`язання Відповідача по Договору.

Відповідно до ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено, додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приписами ст. 556 Цивільного кодексу України встановлено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми боргу по Договору 138 778,50 грн.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з Відповідача суми судового збору в частці, що припадає на нього (1/2), враховуючи, що спір за Договором виник з вини як Позивача так і Відповідача. Тому вірним є висновок про стягнення з Відповідача судового збору за рішенням від 10.11.2015р. у справі №904/8638/16 в сумі 1 040,84 грн. В решті позову правомірно відмовлено.

З огляду на заперечення Відповідача щодо визнання недійсними п.п. 3.1, 5.2.1, 5.3.1 договору поруки № 15//09/14 від 15.09.2014р. апеляційний суд зауважує, що з урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 Цивільного кодексу України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем. За загальним правилом, волевиявлення боржника щодо укладення договору поруки не є обов`язковим, а відтак у силу статей 203, 215, 553 Цивільного кодексу України відсутність згоди боржника не є підставою для визнання недійсним договору поруки, укладеного поручителем та кредитором боржника. Даної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у Постанові Пленуму ВГСУ №1 від 24.11.2014р «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів». тому Посилання апелянта на судові акти, ухвалені в 2011 році, є необґрунтованими.

Отже, відсутність узгодження договору поруки із Відповідачем як боржником не може бути підставою для визнання його недійсним, в тому числі в частині заявлених пунктів.

З урахуванням частини другої статті 556 та пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України наслідком виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, є заміна кредитора у зобов`язанні. Згідно з частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 10.10. Договору жодна з сторін не вправі передавати третім особам повністю або частково свої права та обов`язки по Договору без попереднього письмового погодження іншої сторони.

Втім, як вірно зазначено Позивачем, договір поруки не передбачає заміну кредитора, тоді як сплата ним заборгованості Відповідача по Договору є підставою для зміни кредитора за законом (ст.556 Цивільного кодексу України).

Решта заперечень апелянта щодо удаваності договору поруки не обґрунтована та не підтверджена жодними доказами.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

25.05.2016р. відповідач долучив до справи копії статутних документів про зміну назви відповідача на Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" та заявив усне клопотання про заміну сторони у справі.

В силу ст. 25 Господарського процесуального кодексу України вказане клопотання підлягає задоволенню, а відповідач - заміні в звязку із зміною назви.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016р. у справі №904/10695/15 залишити без змін.

Замінити відповідача ОСОБА_2 акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (50066,м. Кривий Ріг, Жовтневий район, код ЄДРПОУ 00190977).

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 07.06.2016р.

Головуючий суддяЛ.П. Широбокова

СуддяС.Г. Антонік

Суддя Г.К. Дмитренко