Рішення № 58156837, 02.06.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року Справа № 915/418/16

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Відповідач: Комунальне підприємство Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал»

55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Київська, буд.

129-А.

Про: стягнення заборгованості у сумі 415792,53 грн.

Суддя О.Г. Смородінова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю.

Від відповідача: Не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 08.04.2016 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 368500,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 4505,53 грн., 3% річних у сумі 3250,00 грн. та пеню у розмірі 39537,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору № 27 від 17.08.2015 року; акту приймання виконаних робіт (за формою КБ-2) від 30.10.2015 року; довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3) від 30.10.2015 року; норм ст. ст. 193, 216, 217, 218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 625, 611 Цивільного кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за виконані підрядні роботи.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив по суті спору не надав, свого представника у судове засідання жодного разу не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать як відмітки канцелярії на зворотніх сторонах судових ухвал так і поштові повідомлення про повернення кореспонденції з відмітками про закінчення терміну зберігання.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

02.06.2016 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -

встановив:

17 серпня 2015 року між сторонами було укладено договір № 27 згідно з предметом якого відповідач, як замовник, доручає, а позивач, як підрядник, приймає на себе зобов'язання виконати роботи по: улаштуванню основи із щебеню фракції 20-40 та нижнього шару покриття із асфальтної крошки - площею 2100 м2 (вартість 1м2 - 185 грн.).

Відповідно до п. 2.1 договору вартість доручених підряднику робіт визначається на загальну суму 388500,00 грн.

За умовами п. 5.1 договору приймання виконаних закінчених робіт здійснюється за актом виконаних підрядних робіт по формі КБ - 2в.

Розділом 6 сторони передбачили розрахунки та платежі.

Так, пунктом 6.1 договору сторони обумовили, що розрахунки за фактично виконанні роботи проводяться протягом 5 днів після підписання замовником актів виконаних робіт. Замовник оплачує підряднику кошти за фактично виконані роботи, із розрахунку: улаштуванню основи із щебеню фракції 20-40 та нижнього шару покриття із асфальтної крошки - площею 2100 м2 (вартість 1м2 - 185 грн.).

Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі рахунку та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) на протязі 10 днів після підписання форми КБ-3, шляхом перерахунку замовником на розрахунковий рахунок підрядника грошових коштів (п.6.2 договору).

Цей договір вступає в дію в день його підписання сторонами і є чинним до 31.12.2015 року і діє до повного виконання умов договору.

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача про стягнення з відповідача як основної заборгованості так і господарських санкцій за неналежне виконання останнім взятих на себе грошових зобов'язань по оплаті ремонту дорожнього покриття.

Отже, фактично правова природа спірних відносин, які виникли між сторонами, визначена положеннями чинного законодавства про підряд.

Так, за приписами пунктів 1, 2 ст. 837, п. 1 ст. 843 та п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вказаного договору позивач в 2015 році виконав для відповідача, а останній, згідно акту приймання виконаних будівельних робіт (№ КБ-2в) від 30.10.2015 року, прийняв без зауважень роботи по улаштуванню покриття із асфальтобетонної крошки на загальну суму 388500,00 грн. Довідка форми КБ-3, яка 30.10.2015 року підписана представниками сторін та скріплена печатками обох підприємств, підтверджує вартість виконаних підрядних робіт на суму 388500,00 грн.

30.10.2015 року позивач оформив рахунок-фактуру № 27 на суму 380500,00 грн. (за усним твердженням позивача - з урахуванням сплаченої відповідачем передплати у розмірі 8000,00 грн.), який був отриманий відповідачем для оплати до 10.11.2015 року.

Відповідно до змісту п.1 ст. 853 та п.1 ст. 854 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З наданих позивачем суду доказів вбачається, що відповідач виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем частково, сплативши по договору за виконані роботи лише 20000,00 грн., що підтверджується, зокрема, оборотною відомістю по рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», узгодженим між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2016 року та не спростовані відповідачем.

За правилами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач всупереч наведеним процесуальним нормам не надав суду належних доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості перед позивачем за договором № 27 від 17.08.2015 року, не направив в судове засідання свого представника для спростування наведених позивачем обставин.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, за перевіркою суду загальна сума заборгованості у відповідача на момент звернення позивача з позовом до суду по спірним відносинам дійсно складає в розмірі 368500,00 грн.

Додатково позивач у позовній заяві, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4505,53 грн. та 3% річних у розмірі 3250,00 грн.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За загальними правилами цієї норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тобто він несе відповідальність і за відсутності вини.

За умовами частини другої ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Отже, на підставі вищенаведених норм та обставин, враховуючи наявність та встановлений у судовому порядку розмір основного боргу відповідача перед позивачем по спірним відносинам, суд перевірив нарахування позивачем відповідачу за невиконання останнім грошового зобов'язання розміру 3% річних та інфляційних втрат, і дійшов висновку про законне та обґрунтоване стягнення з боржника за період з 10.11.2015 року по 31.03.2016 року інфляційних втрат у сумі 4505,53 грн. та 3% річних у розмірі - 3250,00 грн.

Крім вищенаведених вимог, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 39537,00 грн. за порушення умов пунктів 7.2 договору.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 договору замовник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов'язань і у таких сумах: за затримку прийняття виконаних робіт без відповідного обґрунтування - неустойку в розмірі 0,1% відсотків від вартості цих робіт за кожний день затримки; за порушення грошових зобов'язань ( несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів) - пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми із урахуванням офіційного індексу інфляції за весь час прострочення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає правомірним заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за період прострочення з 10.11.2015 року по 31.03.2016 року у розмірі 39537,00 грн.

Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволенню їх у повному обсязі.

Отже, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Первомайської міської ради «Первомайський міський водоканал» (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Київська, буд. 129-А, код ЄДРПОУ 33089321, р/р 26008128100062 в ПАТ «Укрінбанк», МФО 300142) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р\р НОМЕР_2 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) - заборгованість у розмірі 368500,00 грн., інфляційні втрати у сумі 4505,53 грн., 3% річних у розмірі 3250,00 грн., пеню у сумі 39537,00 грн. та 6236,90 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 06 червня 2016 року.

Суддя О.Г.Смородінова