Рішення № 58156420, 06.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016Справа №910/4886/16

За позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по місту КиєвудоДочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"простягнення 979 691,42 грн. Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Гармашов Б.С. - представник за довіреністю № 14 від 08.02.16від відповідача Гетьман Т.В. - представник за довіреністю 249 д від 31.12.15

В судовому засіданні 06.06.2016. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 944 830,19 грн. та 34861,23 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.12.2006 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3779, на виконання умов якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 882,9 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А. Однак, відповідач зобов'язання по оплаті орендної плати належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед державним бюджетом за період з квітня 2015 по січень 2016.

Разом з позовною заявою від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, розгляд справи призначено на 13.04.2016.

13.04.2016 відповідач надав письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог в частині нарахованих інфляційних втрат заперечує.

У судовому засіданні 13.04.2016 за усним клопотанням позивача було оголошено перерву до 18.05.2016.

У судове засідання, призначене на 18.05.2016, з'явився представник відповідача, який заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливості мирного врегулювання спору та повідомив про часткову сплату заборгованості.

Позивач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні подав письмове клопотання про продовження строку розгляду спору.

Суд задовольнив клопотання відповідача, продовжив строк вирішення спору, розгляд справи відклав на 01.06.2016.

У судовому засіданні 01.06.2016 за клопотанням сторін оголошувалась перерва до 06.06.2016.

У судове засідання 06.06.2016 представники сторін з'явились надали пояснення по суті спору, представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача надав докази часткової сплати заборгованості в сумі 500 000,00 грн., в частині стягнення інфляційних втрат заперечував в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, встановив.

27.12.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3779 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 882,9 кв.м (в тому числі 5-й поверх - 189,2 кв.м., 6-й поверх - 186,9 кв.м., 7-й - 194,1 кв.м, 8-й поверх - 155,6 кв.м., 3-й поверх надбудови над гаражем літера "А" - 123,3 кв.м, 3-й поверх прибудови до гаражу літера " Г" 33,8 кв.м), яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, що знаходиться на балансі Служби Автомобільних доріг у Київської області (балансоутримувача), вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.11.2006 3826874,42 грн. Майно передається з метою розміщення працівників апарату управління (офіси).

27.12.2006 на виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято у користування орендовані приміщення, про що складено відповідний акт приймання-передачі.

Відповідно до договору № 3779/02 від 03.11.2010 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №3779 від 27.12.2006 п.1.1 розділу 1 цього договору був викладений в наступній редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежилі приміщення загальною площею 818,5 кв.м. адміністративної 8-ми поверхової будівлі літ. "Б" (в тому числі 5-й поверх - 189,2 кв.м., 6-й поверх 186,9 кв.м., 7-й поверх - 194,1 кв.м., 8-й поверх - 155,6 кв.м.), 3-й поверх надбудови над гаражем літера "А" - 58,9 кв.м., 3-й поверх прибудови до гаражу літера "Г" - 33,8 кв.м., розміщене за адресою: м.Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, що знаходиться на балансі Служби Автомобільних доріг у Київської області вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.08.2010 - 6132034,00 грн.

У зв'язку зі зменшенням орендованої площі було складено акт приймання - передачі (повернення) нерухомого майна від 05.10.2010, згідно якого позивач прийняв у відповідача нерухоме майно - 3-й поверх надбудови над гаражем літера "А" загальною площею 64,4 кв.м.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - листопад 2006 - 31890,62 грн.

В подальшому, розмір орендної плати неодноразово змінювався відповідно до договорів про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №3779 від 27.12.2006, які були укладені між сторонами, а в редакції договору № 3779/03 від 02.02.2012 базовий місяць розрахунку - серпень місяць 2011 розмір орендної плати склав 100154,27 грн.

Пунктом 3.3. договору визначено, що перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету, 30 % на рахунок балансоутримувача.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п.5.14. договору, в разі закінчення терміну дії договору оренди орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі - приймання.

Договір було укладено строком на 11 місяців, з 27.12.2006 до 27.11.2007 (п.10.1.договору).

В подальшому, строк дії договору неодноразово продовжувався, і як стверджує позивач в позовній заяві в останній раз до 27.02.2016.

За період з квітня 2015 по січень 2016 року позивачем було нараховано відповідачу до сплати 1 344 830,19 грн. орендної плати, з якої відповідачем сплачено 400 000,00 грн.

28.01.2016 позивачем на адресу відповідача було направлено лист - вимогу № 30-05/739 від 22.01.2016 з вимогою про оплату наявної заборгованості.

Як стверджує позивач, відповіді на даний лист відповідач позивачу не надав, заборгованість не погасив, у зв'язку з чим станом на 01.02.2016 заборгованість відповідача перед державним бюджетом по сплаті орендної платі складала 944 830,19 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 3779 від 27.12.2006 є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, що регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України та Главою 30 Господарського кодексу України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі) підтверджується факт передачі відповідачу нерухомого майна в оренду.

Таким чином, в силу вищеназваних положень законодавства та відповідно до умов укладеного договору відповідач має сплачувати орендну плату за весь час користування орендованим майном, в тому числі і за спірний період.

Однак, як свідчать обставини справи, свого обов'язку відповідач належним чином не виконав, орендну плату за період з квітня 2015 року по січень 2016 року сплатив частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 944 830,19 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно платіжних доручень № 275 від 12.04.2016, № 321 від 15.04.2016, № 345 від 27.04.2016 та № 534 від 31.05.2016 відповідачем було частково сплачено основну заборгованість з орендної плати в розмірі 500 000,00 грн..

Оскільки 500000,00 грн. основного боргу, заявленого до стягнення позивачем, було сплачено відповідачем в ході розгляду справи, провадження у справі в частині стягнення з відповідача вказаної суми підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з урахуванням часткового погашення заборгованості, станом на момент вирішення спору відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача за користування орендованим приміщенням за період з квітня 2015 по січень 2016 року 444 830,19 грн., факт наявності вказаної суми заборгованості відповідачем не заперечується, у зв'язку з чим позов в цій частині визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню орендної плати не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування до відповідача встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати, у зв'язку з чим позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 34861,23 грн.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2011 порушено провадження у справі № 44/258-6 про банкрутство відповідача - Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою суду від 25.02.2013 було розпочато процедуру санації боржника.

З огляду на те, що провадження у справі № 44/258-6 порушено судом 09.09.2011, процедура банкрутства відповідача здійснюється відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013.

Разом з тим, оскільки заборгованість позивача до відповідача виникла у березні 2015 року, позивач є поточним кредитором відповідача.

Відповідно до п.8 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведене підтверджується практикою Верховного Суду України, який у своїй постанові від 01.10.2013, прийнятої за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22.04.2013 у справі № 28/5005/3240/2012, зазначив, що згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, суд зазначає, що на вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат не розповсюджується мораторій на задоволення вимог кредиторів, який введено ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №44/258-б від 09.09.2011, оскільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013 не передбачено заборони нарахування інфляційних втрат, оскільки останні не є штрафними санкціями.

Судом було здійснено перерахунок інфляційних нарахувань з урахуванням умов п. 3.5 договору оренди, а також враховуючи часткову оплату заборгованості, що була здійснена відповідачем 16.10.2015 в сумі 200 000,00 грн. та 07.12.2015 в сумі 200000,00 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції10.05.2015 - 16.10.201576986.951.0171345.4478332.3910.06.2015 - 16.10.2015123541.170.996-546.84122994.3310.07.2015 - 16.10.2015124035.340.992-1041.01122994.3310.08.2015 - 16.10.2015122794.991.002199.34122994.3310.09.2015 - 16.10.2015121812.631.0101181.70122994.3310.11.2015 - 07.12.2015122994.331.0202459.89125454.22

Всього: 3598 грн. 52 коп.

Положення ст. 625 ГПК України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 3598 грн. 52 коп.

В частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 31 262 грн. 71 коп. слід відмовити.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України підлягають 444 830,19 грн. основного боргу та 3598,52 грн. інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

У зв'язку з відстроченням судом позивачу сплати судового збору за наслідками розгляду справи, судовий збір стягується з позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню в доход Державного бюджету України.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог і підлягають стягненню в доход державного бюджету. Оскільки відповідач перерахував частину суми основного боргу вже після звернення позивача з позовом до суду, судовий збір в цій частині покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження в частині позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 500 000,00 грн. припинити.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А; ідентифікаційний код 33096517) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача - 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 31111094700011, КЕКД 22080300, призначення платежу - плата за оренду іншого державного майна) заборгованість з орендної плати по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.12.2006 № 3779 в розмірі 444 830 (чотириста сорок чотири тисячі вісімсот тридцять) грн. 19 коп., інфляційні нарахування в розмірі 3598 (три тисячі п'ятсот дев'яноста вісім) грн.52 коп.

4. В частині стягнення 31 262 грн. 71 коп. інфляційних нарахувань відмовити.

5. Стягнути з Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А; ідентифікаційний код 33096517) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 14 226 (чотирнадцять тисяч двісті двадцять шість) грн. 43 коп.

6. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032 м. Київ, бульв. Т.Шевченка, 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 94 коп.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.06.2016

Суддя Пукшин Л.Г.