Рішення № 58156039, 31.05.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" травня 2016 р. Справа № 906/238/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №14-88 від 18.04.2014

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №11/19 від 04.01.2016; ОСОБА_3 дов. №623/19 від 01.02.2016

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м. Житомир)

про стягнення 57557839,78 грн.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить стягнути з ПАТ "Житомиргаз" (м. Житомир) 57 557 839, 78 грн. , з яких : 26 337 721, 79 грн. пені, 29 051 564, 24 грн. інфляційних втрат та 2 168 553, 75 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором №13-144-ВТВ купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013р. за період січня 2013р. по грудень 2015р. за винятком січня та жовтня 2015 року.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст. 526, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст. 22, 193, 231 ГК України.

Ухвалою від 18.03.2016р. господарський суд порушив провадження у справі №906/238/16, вжив заходи по підготовці справи до розгляду, передбачені ст. 64-65 ГПК України.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяву про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно. Суд перейшов до розгляду справи по суті в засіданні 12.04.16р.

Представник позивача в засіданні суду 31.05.2016р. позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та запереченнях на відзив відповідача, просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечують та доводять, зокрема те, що фактично п. 6.1 Додатковою угодою від 04.01.2013р. до Договору №13-144-ВТВ визначено дві умови за яких здійснюється остаточна оплата за природний газ, а саме: остаточний розрахунок здійснюється відповідачем після повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими позивачу у попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу газорозподільними мережами, наданими позивачу в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між сторонами; у будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за Договором від 04.01.2013р. здійснюється відповідачем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу - 20 січня 2016р.

Оскільки матеріально-правові вимоги позивача щодо стягнення пені, суми інфляційних втрат та 3% річних є похідними від основного зобов'язання, яке виконане у повному обсязі до 20 січня 2016р., за винятком лише простроченої суми в розмірі 5 360,43 грн., позов є безпідставним.

Позивач, на спростування доводів відповідача вказує, що вимоги відповідають умовам Договору, оскільки зміна п. 6.1. первинної редакції Договору щодо відкладання зобов'язання покупця (відповідача) по сплаті заборгованості у залежності від того чи буде отримано ним розрахунок за послуги з транспортування (абзац 2) та під умовою, що здійснена ним повна оплата фактично отриманого за Договором природного газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу (абзац 3), є відкладальною обставиною.

Позивач доводить, що відповідачем порушено умови п. 6.1. Договору в редакції Додаткової угоди від 22.12.2014р. та за зобов'язаннями грудня 2015р. допущено порушення цих умов Договору на 8 днів, тому вважає відкладальну обставину порушеною з вини відповідача, тому вправі нараховувати пеню, суму інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до умов первісного Договору, в тому числі на усі періоди прострочених відповідачем платежів.

Також представники відповідача в ході вирішення спору наполягали на врахуванні судом при вирішенні цього спору обставин, встановлених рішенням суду у справі №906/1636/15 на підставі ч. 3 ст. 35 ГПК України, в тому числі, в частині наданої оцінки Додатковій угоді №11 від 22.12.2014р. Крім того зазначили, що оплата здійснювалася як коштами, так і на підставі постанови КМУ від 11.01.05р. №20 шляхом отримання субвенцій з державного бюджету на відшкодування технологічних втрат природного газу під час його транспортування.

Заперечуючи доводи відповідачів позивач зазначав, що підстави розрахунку за отриманий природний газ (власні кошти товариства, субвенції тощо) не мають жодного значення, оскільки не змінюють строки виконання грошового зобов'язання, про які сторони домовились.

В засіданні суду 31.05.2016р. представники відповідача подали суду клопотання про припинення провадження в частині стягнення 1, 32 грн. 3% річних та 19, 33 грн. пені, в решті позовних вимог просили суд відмовити у їх задоволенні.

Оскільки, відповідно до ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, в засіданні суду 31.05.2016р. сторонам спору оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-144-ВТВ, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати покупцеві природний газ, для виробничо-технічних втрат та нормованих втрат покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах цього договору ( далі - Договір № 13-144-ВТВ).

Згідно п. 4.2. Договору № 13-144-ВТВ обсяг нормованих втрат та виробничо-технологічних витрат визначається відповідно до ОСОБА_2 визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики № 264 від 30.05.2003 року та ОСОБА_2 визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 року.

Судом встановлено, що з метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до укладеного договору сторонами укладено низку додаткових угод, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб відповідача у природному газі для потреб ВТВ та порядок проведення розрахунків між сторонами.

Згідно п. 6.1 Договору № 13-144-ВТВ сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

22.12.2014 року сторонами укладено Додаткову угоду № 11 до Договору № 13-144-ВТВ, згідно п.1 якої позивач (продавець) зобов'язується передати у власність відповідачу (покупцеві) у 2013-2015 роках природний газ, а відповідач в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Зазначеною угодою сторони також узгодили обсяги природного газу. Відповідно до п. 2 додаткової угоди продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 року по 31.12. 2015 року газ в обсязі до 84061,473 тис,куб.м., в тому числі: у 2013 році - 13906,723 (тис.куб.м.), у 2014 році - до 24864,950 (тис.куб.м.), у 2015 році - до 45289,800 (тис.куб.м.).

На виконання умов Договору № 13-144-ВТВ позивач поставив з січня 2013 по грудень 2015 року включно, за винятком січня та жовтня 2015р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 310 045 546, 80 грн. Зазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2013 року, від 28.02.2013 року, від 31.03.2013 року, від 30.04.2013 року, від 31.05.2013 року, від 30.06.2013 року, від 31.07.2013 року, від 31.08.2013 року, від 30.09.2013 року, від 31.10.2013 року, від 30.11.2013 року, від 31.12.2013 року, від 31.01.14 року, від 28.02.2014 року, від 31.03.2014 року, від 30.04.2014 року, від 31.05.2014 року, від 30.06.2014 року, від 31.07.2014 року, від 31.08.2014 року, від 30.09.2014 року, від 31.10.2014 року, від 30.11.2014 року, від 31.12.2014р., від 28.02.2015р., від 31.03.2015р., від 30.04.2015р.; від 31.05.2015р. ; від 30.06.2015р. ; від 31.07.2015р.; від 31.08.2015р.; від 30.09.2015р.; від 30.11.2015р.; від 31.12.2015р. (а. с. 38- 71).

В свою чергу, Додатковою угодою № 11 до Договору № 13-144-ВТВ сторони змінили порядок розрахунків.

Зокрема, виклали п. 6.1 ст. 6 "Порядок та умови проведення розрахунків" Договору № 13-144-ВТВ у наступній редакції:

"Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору.

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю у попередньому місяці відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем та покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У будь - якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу."

Додатковою угодою № 11 до Договору № 13-144-ВТВ викладено статтю 11 Договору № 13-144-ВТВ в наступній редакції" договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Таким чином, за умовами п. 6.1 та п. 11 Договору № 13-144-ВТВ останній в частині поставки газу діяв до 31.12.2015 року, а остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ мав бути проведений до 20.01.2016 року.

Однак, на думку позивача, відповідачем не виконувались умови абзацу 1 п. 6.1 Договору № 13-144-ВТВ в редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.14р., оскільки протягом місяця поставки не здійснювалась 100 % поточна оплата планових обсягів газу.

Оскільки абзаци 2 ,3 та 4 п. 6.1 Договору № 13-144-ВТВ в редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.14р. викладено на умовах "відкладальної обставини" у розумінні частини 1 статті 212 ЦК України в частині виконання зобов'язання відповідачем щодо сплати боргу , та оскільки позивач до 20 січня 2016 року за зобов'язаннями грудня 2015 року допустив прострочку у його виконанні на 8 (вісім) днів, позивач набув право нарахувати пеню, збитки від інфляції та 3% річних за усі періоди прострочених відповідачем платежів за кожен місяць поставки.

При цьому , як це по суті випливає з доводів позову, немає значення факт належного виконання позивачем абзаців 2 та 3 п. 6.1 Договору № 13-144-ВТВ в редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.14р. в частині проведення повних розрахунків за надані відповідачем послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором , оскільки відповідач у будь-якому разі на підставі актів приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, мав сплачувати кошти за переданий йому у власність природний газ.

У зв'язку із зазначеним, позивачем було здійснено нарахування відповідачу 29 051 564, 24 грн. інфляційних втрат та 2 168 553, 75 грн. 3% річних з простроченої суми відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, а також пеню в сумі 26 337 721, 79 грн. згідно п.7.2 Договору № 13-144-ВТВ.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Житомирської області від 28.12.1015р. у справі 906/1636/15, залишеним в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р. , позивачу відмовлено у стягненні 586640,94 грн. 3% річних, 6638316,50 грн. інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також пені в розмірі 5723 905,25 грн. згідно п.7.2 Договору № 13-144-ВТВ за період прострочення оплати з січня 2013 року по листопад 2014 року включно з тих підстав:

"З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір в частині поставки газу діє до 31.12.2015 року, відповідно, остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ має бути проведений до 20.01.2016 року.

Твердження позивача про те, що додаткова угода № 11 до договору № 13-144-ВТВ від 04.01.2013 року діє з моменту її підписання, а саме з 22.12.2014 року не може розповсюджуватися на правовідносини, що склалися між сторонами до 22.12.2014 року, в тому числі і щодо оплати природного газу, який був поставлений з січня 2013 року по листопад 2014 року, судом до уваги не беруться.

Відповідачем не прострочено виконання грошового зобов'язання згідно договору, відтак, позивачем передчасно та безпідставно заявлена вимога щодо стягнення 12948862,69 грн. з яких: 6638316,50 грн. - інфляційні втрати; 586640,94 грн. - 3% річних; 5723905,25 грн. - пеня, згідно умов договору № 13-144-ВТВ від 04.01.2013 рок у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем коштів за спожитий газ за період із січня 2013 року по листопад 2014 року".

Таким чином, при вирішенні справи 906/1636/15, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивач передчасно звернувся з цими вимогами до суду у 2015 році, оскільки строк остаточного розрахунку за Договором № 13-144-ВТВ настав лише 20 січня 2016року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі у випадку якщо є рішення господарського суду, яким вирішений господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Оскільки відповідач наполягав на врахуванні при вирішенні цього спору обставин , встановлених судами у справі № 906/1636/15, при вирішенні цього спору суд враховує, що позов подано після 20 січня 2016року, тому про "передчасність" звернення до суду не йдеться.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами позивача за цим позовом, який подано після 20 січня 2016року, що саме допущене відповідачем прострочення виконання зобов'язання за грудень 2015року на вісім днів після 20 січня 2016року надає йому право застосовувати ч.2 ст. 625 ЦК України та п.7.2 Договору № 13-144-ВТВ за період прострочення оплати з січня 2013 року по листопад 2014 року включно, який досліджувався судами у справі 906/1636/15.

Так, у частині 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Умову п. 7.2 Договору № 13-144-ВТВ погоджено сторонами в наступній редакції :" у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу".

Як встановив суд, Договір № 13-144-ВТВ в редакції Додаткової угоди № 11 від 22.12.2014р. має один пункт "6.1", у якому погоджено чотири умови , що мають самостійне юридичне значення, та який застосовується до відносин , що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013року. Доводи позивача про незастосування нової редакції п. 6.1 Договору № 13-144-ВТВ до відносин, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013року до 22.12.2014р. не заслуговують на увагу, оскільки їх оцінка надана судами у справі № 906/1636/15. В свою чергу, аналогічні доводи позивача у цій справі до фактичних відносин сторін, що мали місце після 22.12.2014року, є безпідставними по суті.

Так, мотивуючи у позові підстави застосування п.7.2 Договору № 13-144-ВТВ до відносин сторін, що фактично склалися з 01.01.13року та існували по 31.12.2015року в частині поставки газу, позивач послався на редакцію пункту 6.1 Договору № 13-144-ВТВ, без врахування змін, внесених Додатковою угодою № 11 від 22.12.2014р. , і зокрема :" пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки газу з урахуванням положень п.6.2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі" ( останній абзац 2 сторінки та перший абзац 3 сторінки позову).

Лише в процесі вирішення спору по суті для спростування заперечень відповідача, позивач вимушений був доводити обґрунтованість застосування п. 7.2 Договору № 13-144-ВТВ до редакції п. 6.1 цього Договору в редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.14р.

Господарський суд вважає безпідставним тлумачення абзаців 2,3 та 4 п. 6.1 Договору № 13-144-ВТВ в редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.14р. у розумінні частини 1 статті 212 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку (терміну), яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Тобто, ні про яку "відкладальну обставину" у пункті п. 6.1 Договору № 13-144-ВТВ в редакції Додаткової угоди № 11 від 22.12.2014р. для застосування умови п.7.2 цього Договору після 20 січня 2016року до відносин, що мали місце до цієї дати, сторони не домовлялись. Аналогічно, як і не домовлялись про застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України до відносин, що мали місце до 20 січня 2016року у разі не проведення відповідачем остаточного розрахунку за поставлений природний газ не пізніше цього числа.

Натомість оцінюючи умови абзаців 2 та 3 п. 6.1 Договору № 13-144-ВТВ в редакції Додаткової угоди № 11 від 22.12.2014р. суд дійшов висновку, що тільки у випадку проведення повної оплати позивачем як замовником послуг по договорах на розподіл природного газу відповідача за послуги з транспортування природного газу в попередньому місяці - виключно до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки, відповідач проводить розрахунок за використаний природний газ по договору купівлі - продажу природного газу для ВТВ та нормованих втрат до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки та виключно на підставі акта приймання - передачі.

По суті умови абзаців 2 та 3 п. 6.1 Договору № 13-144-ВТВ в редакції Додаткової угоди № 11 від 22.12.2014р. визначають для позивача термін виконання зобов'язання , а для відповідача строк виконання зобов'язання. При цьому, перебіг строку настає після настання терміну.

Так, стаття 252 ЦКУ містить наступні норми щодо визначення строку та терміну: строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Сторони підтвердили, а суд встановив, що позивач за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами не розраховувався з відповідачем у розмірі 100% кожного місяця до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Зокрема, доказом наведеному є заяви позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16. 12.15р. та від 18.01.16р. , згідно яких позивач визнав , що станом на 16.12.15р. заборгував відповідачу 12 664 199,61 грн. та 11 182 279,62 грн. станом на 18.01.16р., відповідно.

В свою чергу, за умовою абзацу 4 п. 6.1 Договору № 13-144-ВТВ в редакції Додаткової угоди № 11 від 22.12.2014р. сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим Договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки, а саме не пізніше 20 січня 2016року.

Оцінюючи умову абзацу 4 п. 6.1 Договору № 13-144-ВТВ в редакції Додаткової угоди № 11 від 22.12.2014р. суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язався у будь-якому разі не пізніше 20 січня 2016року погасити всю заборгованість за переданий у власність природний газ у період з січня 2013року по 31.12.2015року , незалежно від факту невиконання позивачем взятих зобов'язань з оплати послуг по договорах на розподіл природного газу.

Зокрема, доказом наведеному є заява позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.01.16р. , згідно якої позивач визнав, що станом на цю дату за договором на розподіл природного газу від 30.01.14р. № 14-38-ПР має борг перед відповідачем на суму 597544,25 грн., однак погашає його зарахуванням лише на суму 196729,30грн., залишаючись , тим самим, боржником відповідача на суму 400814,95 грн.

У справі відсутні докази припинення боргу позивача перед відповідачем на суму 400814,95 грн. станом на 20 січня 2016р. Однак його наявність не змінила б остаточну дату виконання відповідачем свого зобов'язання за Договором № 13-144-ВТВ - 20 січня 2016року.

На підставі вищевикладеного, при вирішенні цього спору суд вважає за можливе застосувати п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог, що були предметом судового дослідження у справі 906/1636/15, попри те, що у їх задоволенні відмовлено з підстав передчасності звернення до суду , а саме, до 20 січня 2016року.

Такий висновок є наслідком врахування правової позиції ВГСУ в аналогічних спорах за участю ПАТ "НАК "Нафтогаз України" , викладеної у постановах від 19.01.16р. у справі № 918/664/15, від 31.03.16р. у справі № 923/1916/15, від 04.04.16р.

В частині розрахунків за поставлений відповідачу природний газ у період грудня 2014року - грудня 2015року , за винятком січня та жовтня 2015року , не зазначених у позові, суд дійшов висновку, що у кожному місяці, наступному за місяцем поставки, відповідач вважався таким, що не прострочує виконання грошового зобов'язання, оскільки кожного місяця позивач не виконував зобов'язання по договорах на розподіл природного газу у визначений договором термін. Тому заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 20 613771,43 грн. пені , 1 581909,73 грн. 3% річних та 22 413247,74грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Враховуючи той факт, що станом на 20 січня 2016року відповідач не виконав грошове зобов'язання перед позивачем на суму 5360,32грн. та виконав його 28 січня 2016року, тобто з простроченням у сім днів з 21.01.16р. по 27.01.16р., позов є обґрунтованим в сумі 45,11грн. пені та 3,08 грн. 3% річних.

Відповідач до прийняття рішення у справі сплатив 19,33 грн. пені та 1,32 грн. 3% річних, тому господарський суд припиняє провадження у цій частині позову на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В частині 25,78 грн. пені та 1,76 грн. 3 % позов підлягає задоволенню , що відповідає вимогам ст. 33 ГПК України.

Судовий збір в частині задоволених позовних вимог та вимог , що припинені на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається на позивача.

Судовий збір в частині припинених позовних вимог на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України повертається з Державного бюджету України лише за заявою позивача ( ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33, 43, ч.ч.2 та 5 ст. 49, п.1-1 та п. 2 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі № 906/238/16 в частині стягнення 12 948 862,69 грн., з яких 6638316,50 грн. інфляційних втрат, 586640,94 грн. 3% річних та 5723905,25 грн.пені.

2. Припинити провадження у справі № 906/238/16 в частині стягнення 19,33 грн. пені та 1,32 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд.35, ідентифікаційний код 03344071) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720) - 25, 78 грн. пені та 1,76 грн. 3% річних. Видати наказ.

4. Відмовити у стягненні 20 613771,43 грн. пені , 1 581909,73 грн. 3% річних та 22 413247,74грн. інфляційних втрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.06.16р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 - сторонам (простою).