Постанова № 58154608, 02.06.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року справа № 813/1193/16

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Щур В.Р.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи Доманської Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м.Львова Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м.Львова Львівської області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001311301, №0001301301 та №0001291301 від 04.03.2016року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, оскільки позивач сплатила єдиний податок за 2014року своєчасно і в повному обсязі. В подальшому з'ясувалось, що позивач помилково перерахувала кошти на рахунок зі сплати єдиного податку, який нарахований з 2011р. Позивач вважає, що допущена ним помилка під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України. З цих підстав, вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач заяви про визнання позову або заперечення на позовну заяву до суду не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м.Львова Львівської області подала до суду письмове пояснення, в якому зазначає, що позивачем перераховано кошти до місцевого бюджету Франківського району м.Львова як сплата єдиного податку з доходів фізичних осіб на недіючий рахунок. Відповідач звернувся з висновком до управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м.Львова Львіської області про перерахування сплачених коштів єдиного податку на діючий інший рахунок єдиного податку УДК у Львівській області. Проте, сплачені кошти єдиного податку перераховані на діючий інший рахунок єдиного податку УДК у Львівській області тільки у травні 2015р.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення, клопотань про розгляд справи без участі представника до суду не надходило. В судових засіданнях, в яких брав участь представник відповідача, проти позову заперечив, оскільки відповідачем у встановленому порядку подано до управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м.Львова Львівської області висновок про повернення коштів, який з незалежних від відповідача причин виконаний лише у травні 2015р.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечила.

Заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов необхідно задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подала податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за І-е півріччя 2014р. №1300735991 від 24.07.2014р., в якій самостійно визначила суму податкового зобов'язання у розмірі 37310,00грн., граничний термін сплати - 19.08.2014р.

Позивач сплатила єдиний податок у розмірі 2651,79грн. (призначення платежу - «сплата єдиного податку за 2013р.») на рахунок місцевого бюджету Франківського району м.Львова в Головному управлінні Державної казначейської служби у Львівській області, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 04.06.2014р.

Позивач сплатила єдиний податок за 2-ий кв.2014р. у розмірі 25310,00грн. (призначення платежу - «єдиний податок за 2-ий кв. 2014р. перераховано повністю») на рахунок місцевого бюджету Франківського району м.Львова в Головному управлінні Державної казначейської служби у Львівській області, що призначений для обліку сплати єдиного податку, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 22.07.2014р.

Згідно з платіжним дорученням №3 від 21.08.2014р. позивач сплатила єдиний податок за 3-ий кв. 2014р. у розмірі 1143,85грн. (призначення платежу - «єдиний податок за 3-ий кв. 2014р. перераховано повністю») на рахунок місцевого бюджету Франківського району м.Львова в Головному управлінні Державної казначейської служби у Львівській області, що призначений для обліку сплати єдиного податку.

Проте, в подальшому з'ясувалось, що вказані кошти зі сплати єдиного податку помилково перераховані на рахунок УДК у Львівській області зі сплати єдиного податку, який нарахований до 2011р.

У зв'язку з цим позивач 16.09.2014р. звернулася до ДПІ у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області із заявою від 15.09.2014р. про перерахування сплачених коштів єдиного податку на діючий інший рахунок єдиного податку УДК у Львівській області.

17.09.2014р. ДПІ у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області винесено податкову вимогу №3048-25, згідно з якою станом на 16.09.2014р. сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становила 25847,37грн.

18.09.2014р. ДПІ у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області направила висновок управлінню Державного казначейства у Франківському районі м.Львова №877 про перезарахування коштів єдиного податку, які позивачем помилково сплачені на недіючий рахунок УДК у Львівській області.

Позивач, не погоджуючись із податковою вимогою, звернулась із скаргою від 25.09.2014р. до Головного управління ДФС у Львівській області в порядку адміністративного оскарження.

Згідно з рішенням Головного управління ДФС у Львівській області від 13.11.2014р. №627/10/13-01-25-01-09/667 скарга позивача залишена без задоволення, а податкова вимога - без змін.

Позивач 27.11.2014р. звернувся із повторною скаргою до ДФС України на податкову вимогу, яка рішенням ДФС України від 11.12.2014р.№ 4021/28/99-99-23-05-14 залишена без задоволення, а податкова вимога - без змін.

Позивач 26.01.2015р. звернулась до управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м.Львова Львівської області із заявою про надання інформації щодо виконання висновку ДПІ у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області №877 від 18.09.2014р. про перерахування сплачених коштів єдиного податку на діючий інший рахунок єдиного податку УДК у Львівській області.

Листом №03-15/69 від 13.02.2015р. управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м.Львова Львівської області повідомило, що до 13.02.2015р. платіжне доручення №877 від 30.09.2014р. на суму 29105,64 грн. оплачене частково на суму 1064,32 грн., залишок - 28041,32 грн. З 19.02.2015р. припинено операції, що унеможливлює продовження перерахунку коштів з нього. У зв'язку з цим платіжне доручення №877 від 30.09.2014р. відкликане з картотеки, а висновок №877 від 18.09.2014р. повернуто ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області.

26.02.2015р. ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області подало до управління Державної казначейської служби України у Франківському районі м.Львова Львівської області висновок №87 від 23.02.2015р. відповідно до якого подано до виконання платіжне доручення №87 на суму 28041,32 грн., яка знаходилась в картотеці.

Лише 23.05.2015р. платіжне доручення №87 від 27.02.2015р. виконано в повному обсязі.

Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.03.2016р. №000131130, № 0001291301 та № 0001301301, згідно з якими за порушення строків сплати суми грошового зобов'язання накладено штраф на суму 127,26грн., 12309,09грн., та 3226,17грн. відповідно.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 04.03.2016р. №000131130, № 0001291301 та № 0001301301, позивач звернулася з відповідним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України під податковим боргом розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з вимогами п. 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого вказаним Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПК України.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (надалі- БК України).

Так, ч.4 ст.45 БК України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні (п. 231 ст. 2 БК України). Ведення єдиного казначейського рахунку здійснюється відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2002р. за № 594/6882.

Єдиний казначейський рахунок об'єднує кошти субрахунків, що відкриті в Державному казначействі України (центральний рівень), управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. На Єдиному казначейському рахунку, відкритому на балансі Державного казначейства України, відображаються операції про рух коштів на рахунках, що відкриті в Державному казначействі України та головних управліннях Державного казначейства України.

Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує: можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України; надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями; оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.

Відповідно до положень ч.5 ст.45 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.

В ч.5 ст.78 БК України також встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою вказаної статті.

Статтею 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених вказаним Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (ст. 129 ПК України).

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач своєчасно та у повному обсязі, сплатила податкові зобов'язання з єдиного податку до місцевого бюджету Франківського району м.Львова. Проте, у платіжних дорученнях про перерахування коштів помилково зазначила рахунок бюджету УДК у Львівській області, призначений для обліку платежу сплати єдиного податку, нарахованого до 01.01.2011р.

Суд вважає, що помилка у реквізитах платежу, яку допустив платник податків при перерахуванні узгодженої суми грошового зобов'язання до державного (місцевого) бюджету в строк, встановлений п. 57.1 ст.57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст. 126 ПК України та нарахування пені.

Позиція суду у цій справі відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладену у постановах від 16.06.2015р. та від 02.12.2015, які в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Таким чином, відповідач при прийнятті оскаржених податкових повідомлень - рішень, не врахував фактичних обставин у спорі та правову позицію Верховного Суду України, а тому податкові повідомлення-рішення №0001311301, №0001301301 та №0001291301 від 04.03.2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області податкові повідомлення - рішення №0001311301, №0001301301, №0001291301 від 04.03.2016р.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений та підписаний 06 червня 2016 року.

Суддя А.Г. Гулик