Рішення № 58152008, 30.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3228/16

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Станкевича В.А.

- Бабія А.П.

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, за участю третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору - Перша Одеська нотаріальна контора про поновлення строку і про надання додаткового строку для прийняття спадщини,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 2-3 т. 1), в якому просив: визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними; визначити ОСОБА_5 тривалістю в два місяці додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилася після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обгрунтовував тим, що його мати ОСОБА_8 розлучилися з батьком 16 років тому назад, і з цього часу вони з батьком проживають окремо і навіть не бачились, так як батько належним чином не виконував свої батьківські обов'язки по утриманню та піклуванню його. Саме тому мати подала до суду позов про стягнення з батька аліментів, який рішенням суду 20.11.1998 року був задоволений. Однак, аліменти так і не виплачувались, так як батько зловживав спиртними напоями та уникав спілкування з ним і матір'ю. В останнє він бачив батька десь на початку 2011 року. Про смерть батька йому стало відомо випадково лише весною 2014 року після його смерті. Він є єдиним його спадкоємцем, так як інших дітей у нього не було, і він не був одружений. Відповідачка ОСОБА_6 - це його тітка, приховала факт смерті батька. Тому він звернувся з вказаним позовом до суду.

В процесі розгляду справи позивач збільшив свої позовні вимоги (а. с. 131-132) та просив також визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_6 05.12.2011 року на 620/3000 часток квартири АДРЕСА_1.

Проте згідно заяви представника позивача про залишення частини позовних вимог без розгляду, ухвалою суду від 19.03.2015 року (а. с. 174-175 т. 1) позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину видане на ОСОБА_6 05.12.2011 року на 620/3000 частини квартири АДРЕСА_1, залишені без розгляду.

Як зазначено в рішенні суду, представник позивача просив позов задовольнити з підстав викладених в позові. При цьому, він пояснив, що особисто з'явитися до суду для дачі пояснень позивач не може, так як знаходиться в зоні АТО та виконує свій військовий обов'язок по захисту держави України. Крім того, позивач не був на похоронах батька, так як він не знав про його смерть. Також позивача було призвано на строкову військову службу з 10.11.2011 року, та був звільнений наприкінці 2012 року, після чого він не повернувся до м. Одеси, а став проживати в м. Черкаси. В судове засідання 19.03.2015 року представник позивача ОСОБА_9 не з'явився, проте надав суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність.

Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, хоча про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином у встановленому порядку (згідно ст. 74 ЦПК України), поважних причин щодо своєї неявки суду не представила, чим позбавила суд можливості вислухати її пояснення та думку по суті. Проте, на адресу суду 09.02.2015 року надала суду свої письмові заперечення (а. с. 31-32,151-152), в яких зазначила що вона не віднесена до категорії осіб, які не мають права на спадкування, так як вона є рідною сестрою померлого, тобто є спадкоємцем другої черги, і так як на зазначену спадщину більш ніхто не претендував, вона звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Також вказала на відсутність у позивача права на спадкування після смерті ОСОБА_7, так як він мав дізнатися впродовж 6-ти місячного строку про смерть батька, та те що позивач передчасно ставить питання про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, так як не вирішене питання про додатковий строк.

Представник третьої особи в минулих судових засіданнях не заперечували проти задоволення заяви, проте пояснила, що при видачі ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7, яка є сестрою померлого, їй не було відомо про те, що у померлого окрім неї є інші спадкоємці, а саме ОСОБА_5, який є спадкоємець першоїчерги. Окрім цього, вона пояснила, що якби їй було відомо про наявність у померлого сина, то вона б не видала відповідачу свідоцтво на спадщину, так як остання не мала б на це права. В подальшому вона подала заяву до суду про розгляд справи у її відсутність (а. с. 158).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.05.2015 року за апеляційною скаргою ОСОБА_6 (а. с. 243-248 т. 1), позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Визначено причини пропуску строку ОСОБА_10 для прийняття спадщину після смерті батька ОСОБА_7 поважними. Визначено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, додатковий строк протягом двох місяців, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, який розраховувати з дня набрання рішення законної сили.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4, який не брав участі у справі, однак вважає, що оскаржуване рішення впливає на його права, через свого представника, подав апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2015 року, в якій просить скасувати рішення суду від 19.03.2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову, посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення незаконним, таким, що постановлено із грубим порушенням норм процесуального і матеріального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу, представник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про його народження серія НОМЕР_1, яке видане 06.04.1991 року, його батьками є: ОСОБА_11, ОСОБА_7 (а. с. 5).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого 26.07.2013 року повторно Першим приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, а/з № 464 від 09.03.2011 року (а. с. 6). Інших дітей та пережившої дружини у померлого не було.

Судом встановлено, що позивач не був на похоронах батька ОСОБА_7, так як не знав про його смерть. Це також нічим не спростовано в письмових запереченнях відповідачки.

З військового квитка ОСОБА_5 (а. с. 7-8) вбачається, що з 10.11.2011 року він був призваний до строкової військової служби і направлений у військову частину та 08.11.2012 року на підставі наказу МОУ від 18.09.2012 року № 615 був звільнений (демобілізований) в запас.

З пояснень представника позивача та свідка ОСОБА_12 в минулих судових засіданнях судом встановлено, що позивач після проходження військової служби не повернувся додому в м. Одесу, а працював в м. Черкаси. В 2014 році повернувся в м. Одесу де і дізнався весною про смерть батька. Свідок ОСОБА_12 підтвердив той факт, що він з позивачем знайомий, так як з 2011 року вони разом працювали в м. Черкаси з літа по вересень на будівельних майданчиках у приватних осіб, де позивач був підсобним робочим, а свідок клав плитку, і що позивач і проживав в м. Черкаси біля двох років, знімаючи житло, хоча він родом з м. Одеси. При спілкування між ними зі слів позивача свідку було відомо, що у нього батьки давно розлучились, і що він жив з матір'ю, а батько їм не допомагав. Знає позивача як хорошу доброзичливу працьовиту людину.

З матеріалів витребуваної судом спадкової справи № 114/2011 щодо майна померлого ОСОБА_7 (а. с. 49-121) вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, після його смерті до Першої нотаріальної контори звернулась з заявою про прийняття спадщини 29.03.2014 року ОСОБА_6 (а. с. 53), де вона зазначила що померлий також не оформив спадщину після смерті батька ОСОБА_13, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року та мати ОСОБА_14, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, які були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, ОСОБА_6 зазначила, що окрім неї спадкоємців, передбачених законом та пережившої дружини немає.

Аналогічну заяву вона також подавала 06.09.2011 року (а. с. 78), та 05.12.2009 року (а. с. 90).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач приховала від державного нотаріуса відомості про наявність у померлого спадкоємця першої черги - сина, тобто позивача.

05.12.2011 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, якаскладається з 620/3000 частин квартир АДРЕСА_1, яка в цілому складається з семи кімнат, заг. пл. 297,2 кв. м., в тому числі житл. пл. 180,2 кв. м. (а. с. 108), яке посвідчено державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Шатіловою О.В.

Згідно технічного паспорту виданого 03.02.2011 року спірна частина спадкового майна складається з 2-х житлових кімнат, житл. пл. 23,3 кв. м. та 30,62 кв. м. (а. с.104-105).

Згідно відповіді державного нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Шатілової О.В. від 02.07.2014 року ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_7 звернувся до нотаріуса з заявою від 02.07.2014 року про прийняття спадщини, проте свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 отримано спадкоємцем, а ним пропущений строк для прийняття спадщини згідно ст. 1270 ЦК України, у зв'язку з чим це може вирішити суд (а. с. 112).

Суд першої інстанції вважав, що з зібраних судом матеріалів та пояснень вбачається, що позивач не мав можливості подати у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини у зв'язку з тим, що взагалі не знав про смерть батька, тобто з поважних причин.

За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись ст. ст.15, 16, 251, 1258, 1261, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 62, 169, 197, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5

Однак, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції дійшов таких висновків неповно з'ясувавши обставини по справі, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами по справі, що після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а. с. 6, 55, 80), свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.12.2011 року, яка складається з 620/3000 часток квартири під АДРЕСА_1 отримала ОСОБА_6 (а. с. 108 т. 1) та в подальшому на вказану квартиру відповідно до договору дарування від 27.12.2012 року право власності набув ОСОБА_4 (а. с. 122 т. 1).

Позивач звернувся з позовом до суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті його батька - ОСОБА_7 (а. с. 5 т. 1), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а. с. 2-3 т. 1).

До складу спадщини після смерті ОСОБА_7 входить вище вказана квартира, що вбачається з копій матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_7 № 114/2011р. (а. с. 49-121 т. 1).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Тобто, позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті його батька - ОСОБА_7, в тому числі і на вище вказану квартиру, на яку право власності набув ОСОБА_4 відповідно до договору дарування від 27.12.2012 року.

Тому судова колегія вважає, що оскаржуваним рішенням суду зачіпаються права ОСОБА_4

За таких обставин, суд першої інстанції, розглядаючи справу без залучення до участі у справі апелянта - ОСОБА_4, враховуючи вище наведене,вирішив питання стосовно його прав та обов'язків без його участі, чим порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому, враховуючи, що суд апеляційної інстанції не має повноважень відповідно до вимог чинного законодавства щодо залучення до участі у справі на стадії апеляційного провадження осіб, які не брали участі у справі в суді першої інстанції, відсутні правові підстави для задоволення позову позивача саме з підстав не залучення до участі у справі ОСОБА_4, права якого зачіпаються оскаржуваним рішенням суду, на що вказує останній в апеляційній скарзі.

Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія частково погоджується з апеляційною скаргою та вважає, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2015 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

В зв'язку із скасуванням рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2015 року, відповідно до ч. 2 ст. 318 ЦПК України підлягає скасуванню і ухвала апеляційного суду Одеської області від 26.05.2015 року, якою вказане рішення залишене без змін за апеляційною скаргою ОСОБА_6 (а. с. 243-248 т. 1).

Інші доводи апеляційної скарги судова колегія не приймає до уваги, оскільки вони в даному випадку не мають правового значення, враховуючи підстави, з яких скасовується рішення суду.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26.05.2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

В.А. Станкевич

А.П. Бабій