Рішення № 58151467, 25.05.2016, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/634/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Черкасові Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Сонячний» про зобовязання виконати обовязок в натурі,-

В С Т А Н О В И В :

22 лютого 2016 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд, зобовязати відповідача передати йому, шляхом підписання акту прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості блокований будинок типу «таун-хауз» загальною площею 255,9 кв.м за будівельною адресою : Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, масив № 16, ділянка № 2/1, будинок № 10, мотивуючи це повною сплатою ним всіх необхідних платежів за вищевказаний будинок і невиконанням відповідачем умов персонального меморандуму асоціативного члена ЖБК «Сонячний» № 11/2014 р. від 25.10.2014 р.

Позивач, приймаючи участь в судових засіданнях повністю підтримав свій позов, просив його задовольнити, однак в подальшому в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, надавши до суду свою заяву, в якій підтримав свій позов, який просив задовольнити і слухати справу за його відсутності, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення по справі (а.с. 37,38).

Представник відповідача голова ЖБК «Сонячний» ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином особисто під розписки з підписом, причини неявки суду не повідомив, заяви про слухання справи за його відсутності суду не надав (а.с. 35,39).

Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ст.ст. 10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які як і інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи та розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях

Частинами 3,4 статті 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст.ст. 3,6 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статті 13,14 ЦК України передбачають, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав, особа зобовязана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Виконання цивільних обовязків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 п. 5 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути примусове виконання обовязку в натурі.

Згідно статті 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобовязанні має право вимагати доказів того, що обовязок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непредявлення такої вимоги.

Стаття 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обовязок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обовязку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 627 ЦК України прямо вказує, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст.ст. 628,629 ЦК України).

Згідно із ст.ст. 638,639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 190 ЦК України передбачено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до приписів ст.ст. 316,317 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За умовами ст. 331 ЦК України - право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.ст. 526,527,530 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи ст.ст. 610,620 ЦК України прямо передбачають, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання. Кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування. Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, - кредитор, який першим пред'явив позов.

Згідно із ст.ст. 655,656,662 ЦК України - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу, згідно з якою, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Суд встановив, що на підставі персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу №11/2014 від 25.10.2014 р. позивач є асоційованим членом Житлово-будівельного кооперативу «Сонячний» (а.с. 11-13).

Згідно із п. 11 Меморандуму позивач повинен був сплатити ЖБК «Сонячний» пай в сумі 1020000 грн., що еквівалентно 105000 дол. США та вступний внесок в сумі 3060,00 грн., що відповідає умовам п. 17 Меморандуму.

У відповідності із п. 12 Меморандуму, позивачем був сплачено пай та вступний внесок в повному обсязі, а саме : частина паю на суму 600000,00 грн., що еквівалентно 75000 дол. США, сплачена шляхом передачі у власність ЖБК «Сонячний» згідно Акту прийому передачі права власності на майнові права на об'єкт будівництва від 30.10.2014 р. належні позивачу, згідно із договором купівлі-продажу майнових прав № 1-29/07 від 29.07.2013 р., майнові права на об'єкт незавершеного будівництва -блокований будинок типу «таун-хауз», що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, масив №16 (за межами населеного пункту) Житловий масив «Сонячний», вулиця Лазурна, будинок №6 та залишок паю в сумі 420000 грн., що еквівалентно 30000 дол. США, та вступний внесок в сумі 3060 грн. сплачені готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 57 від 25.10.2014 р., № 58 від 29.10.2014 р., №№59,60 від 30.10.2014 р., № 68 від 03.12.2014 р. та № 98 від 06.12.2014 р. (а.с. 14-21).

Суд встановив, що відповідно до п. 1.1 Меморандуму, об'єктом будівництва є блокований будинок типу «таун-хауз», за адресою : ділянка №2/1 масиву №16 Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

Пунктом 1.2 Меморандуму визначено, що об'єктом нерухомості є блокований будинок типу «таун-хауз» за будівничою адресою : вулиця Лазурна, будинок №10, загальною площею 255,9 кв.м. з прилеглою земельною ділянкою з площею визначеною в подальшому, що знаходиться за адресою об'єкту будівництва.

За пунктом 8.3 Меморандуму, ЖБК «Сонячний» зобов'язався протягом 30 календарних днів з моменту вводу в експлуатацію вказаного об'єкту будівництва, але не раніше повної сплати асоційованим членом (позивачем) вступного внеску та паю в порядку і терміни, встановлені меморандумом, передати позивачу, як асоційованому члену, який виконав всі вищевикладені вимоги вказаний об'єкт нерухомості за Актом прийому-передачі, а також наступні документи : довідку про повну сплату паю, копію декларації про готовність обєкту до експлуатації.

Суд з`ясував, що позивачем в повному обсязі були сплачені всі необхідні платежі, які передбачені меморандумом, що підтверджується вищевказаним Актом від 30.10.2014 р. та відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру, вказаним вище.

За пунктом 8.6 меморандуму, ЖБК «Сонячний» прийняв на себе зобов'язання забезпечити закінчення будівництва у 3-ому кварталі 2015 р. Однак, на момент винесення даного рішення, ЖБК «Сонячний» не виконав свої договірні зобов'язання, що передбачені пунктом 8.6 меморандуму, і вищевказаний об'єкт нерухомості не передано позивачу за актом прийому-передачі разом з встановленими зазначеним пунктом меморандуму довідкою про сплату паю та копією декларації про готовність об'єкту до експлуатації, у звязку з чим, суд дійшов висновку, що відповідачем були суттєво та грубо порушені права та інтереси позивача, як сторони вищевказаного меморандуму (договору) та позивач фактично позбавлений нерухомості, яка була в повному обсязі оплачена ним, і відповідно не в змозі зареєструвати своє право власності на вказаний вище об'єкт нерухомості та почати користуватись їм, як своєю власністю.

Суд звертає увагу на те, що згідно п. 24 меморандуму, відповідач ЖБК «Сонячний» - засвідчив відсутність будь-яких прав третіх осіб на об'єкт нерухомості.

Суд встановив, що за змістом вказаного меморандуму, позивач та відповідач взяли на себе чітко визначені зобов'язання, скріпленими підписами обох сторін та печаткою відповідача, але на відміну від позивача, який свої зобов'язання за меморандумом виконав повністю, відповідач ЖБК «Сонячний» свої зобов'язання не виконує, чим порушує пункти 8.3, 8.6, 24 меморандуму, зокрема, допустив порушення строків закінчення будівництва об'єкту будівництва, здачі його в експлуатацію, строки передачі позивачу об'єкту нерухомості.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Тобто, об'єкт вважається закінченим будівництвом і стає дійсним об'єктом нерухомості тільки після реєстрації відповідними органами декларації про прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Суд вважає, що - майнове право це обмежене речове право яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно у майбутньому.

Таким чином, порушення відповідачем ЖБК «Сонячний» вимог пунктів 8.3,8.6,24 меморандуму - є прямим порушенням майнових прав позивача на об'єкт нерухомості та права на отримання права власності на об'єкт нерухомості в майбутньому, при належному оформленні відповідних документів.

Крім того, відповідно до пункту 29 меморандуму, ЖБК «Сонячний» в повному обсязі володіє майновими правами на об'єкт нерухомості, тому, є законі підстави, згідно з частиною 1 статті 620 ЦК України, для захисту порушеного права позивача у судовому порядку, шляхом зобов'язання ЖБК «Сонячний» передати позивачу майнові права на об'єкт нерухомості шляхом підписання Акту прийому-передачі майнових прав на об'єкт нерухомості для подальшого введення його в експлуатацію та реєстрації на нього права власності за позивачем.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,209,212-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 3,6,13,14,16,177,190,316,317,331,509,526,527,530,610,620,626,627,638,639,655,656,663,664 ЦК України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Сонячний» про зобовязання виконати обовязок в натурі задовольнити ;

2. Зобов'язати Житлово-будівельний кооператив «Сонячний», що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ЖМ «Червоний Хутір», вул. Лабораторна, будинок №1 - передати ОСОБА_1, шляхом підписання акту прийому передачі майнових прав на об'єкт нерухомості - блокований будинок типу «таун-хауз» за будівничою адресою : вулиця Лазурна, будинок № 10, загальною площею 255,9 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці № 2/1 масиву № 16 Таїровської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Гандзій Д.М.