Рішення № 58144804, 02.06.2016, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/274/16-ц

2/0203/419/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Місюра К.А.

за участю позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, державний нотаріус П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Бутова Алла Генріхівна, про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 26.05.2015 року між його матерію ОСОБА_3 та братом ОСОБА_2 було укладено договір дарування ? частини домоволодіння по АДРЕСА_1, яке належить дарувальнику на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради від 20.12.2011 року. Вважає, що вказаний договір дарування підлягає визнанню недійсним з наступних підстав. Їх з позивачем мати є особою похилого віку, має проблеми зі здоров'ям та потребує постійного догляду. Він сумлінно піклується про мати, намагається забезпечити їй достатній догляд, купує їжу, медикаменти та інші товари, необхідні для життя. Разом з тим, відповідач має напружені стосунки із родиною, свої обов'язки щодо догляду за матір'ю не виконує. До того ж траплялись випадки, коли відповідач завдавав психічного тиску на матір, ображав, погрожував фізичною розправою. Внаслідок постійного перебування в страху за своє життя та здоров'я, мати під впливом насильства та погроз уклала оспорюваний договір дарування частини домоволодіння. Крім того, враховуючи, що у матері були три інсульти вважає, що на моменту укладання договору дарування вона не розуміла та не усвідомлювала юридичне значення та наслідки своїх дій, не могла керувати ними. З урахуванням зазначеного, посилаючись в обґрунтування підстав пред'явлення ним позову в інтересах матері згідно ст.172 СК України та для захисту своїх справ, як майбутнього спадкоємця після останньої, позивач просив визнати недійсним договір дарування ? частини домоволодіння по АДРЕСА_1 від 26.05.2015 року та визнати право власності на вказану ? частину домоволодіння за ОСОБА_3

В судовому засіданні позивач підтримав позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю, посилаючись на те, що договір дарування між ним та ОСОБА_3 останньою було укладено за її вільним волевиявленням в присутності нотаріуса, а викладені в позовній заяві доводи є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Третя особа - ОСОБА_3 в наданій заяві просила розглядати справу за її відсутності. Проти позову заперечувала, посилаючись на те, що викладені в позовній заяві доводи є недостовірними.

Інша третя особа - державний нотаріус П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Бутова А.Г., в наданій заяві просила розглядати справу без її участі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони є рідними братами та синами ОСОБА_3

26.05.2015 року державним нотаріусом П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Бутовою А.Г. було посвідчено договір дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за яким останньому було безоплатно передано у власність ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 право власності на яке в цілому належало дарувальниці на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради від 20.12.2011 року.

Згідно ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена зако-ном або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215).

Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч.2 ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.4 ст.722 ЦК України прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів,

макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

А відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Зі змісту ст.215 ЦК України вбачається, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного право-чину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

В обґрунтування підстав заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору дарування, стороною якого позивач не є, та визнання права власності на частину домоволодіння за його матір'ю ОСОБА_3, позивач посилався на положення ст.172 СК України.

Частиною 2 ст.172 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

Разом з тим, з позовної заяви вбачається, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1, зазначаючи себе в якості позивача, не вказував на пред'явлення позову в інтересах ОСОБА_3, як її законного представника.

Належних доказів щодо наявності передбачених ч.2 ст.172 СК України підстав для представництва ОСОБА_3 в суді, а також її волевиявлення на подачу пред'явленого позивачем позову та оспорювання нею укладеного договору дарування, позивачем суду не надано.

А з наданих ОСОБА_3 до суду письмових заяв вбачається, що остання заперечує проти викладених в позові обставин та заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Під час залишення позовної заяви без руху та в подальшому, під час розгляду справи, судом пропонувалось позивачу уточнити підстави пред'явленого позову в цій частині та згідно заяви про усунення недоліків та пояснень в судовому засіданні позивач посилався на те, що підставою пред'явленого позову є порушення його прав внаслідок укладання договору дарування, як майбутнього спадкоємця першої черги за законом після матері ОСОБА_3

Проте, відповідно до положень ст.ст.1218,1220 ЦК України, право на спадщину виникає внаслідок смерті особи та часом відкриття спадщини є день смерті особи або оголошення ї померлою.

Таким чином, доводи позивача щодо порушення його прав внаслідок укладання оспорюваного договору дарування частини домоволодіння, як майбутнього спадкоємця вказаного майна за законом після матері ОСОБА_3 за життя останньої, суд вважає безпідставними, оскільки таке право він може набути лише на час смерті спадкодавця та за відсутності іншого розпорядження спадкоємця стосовного спадкового майна.

Враховуючи вищезазначене, оскільки позивачем не доведено факту порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладання оспорюваного договору дарування та, відповідно, підстав для звернення до суду в свої інтересах за захистом останніх, укладання договору в передбаченому законом порядку та заперечення сторін договору під час розгляду справи в суді проти позовних вимог та викладених в позовній заяві обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір слід віднести на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.202,203,204,215,717,719,722,1218,1220 ЦК України, ст.172 СК України, ст.ст.3,10,11,15,27,31,36,58-60,88,158,212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, державний нотаріус П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Бутова Алла Генріхівна, про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський район-ний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю.Казак