Ухвала суду № 58144158, 02.06.2016, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/4320/15-к

Провадження № 1-кп/210/128/16

"02" червня 2016 р.

Колегія суддів Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: Вікторович Н.Ю.,

суддів: Чайкіної О.В., Костенко В.В.,

за участі секретаря судового засідання: Ширинової К.С.,

прокурора: Бовкуна А.О.,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого, - адвоката: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040230000340 від 09 липня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

04 вересня 2015 року у провадження суду надійшло вищевказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040230000340 від 09 липня 2015 року.

Згідно ст.331 ч.1 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

02 червня 2016 року захисником обвинуваченого ОСОБА_2, - адвокатом ОСОБА_3 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на інший більш мякий, а саме домашній арешт, яке обґрунтовано тим, що останній вже тривалий час знаходиться під вартою, прокурором не вмотивовано доцільності продовження дії запобіжного заходу по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_2 Крім того зазначила, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, на даний час відпали, та їх можливо запобігти застосуванням більш мякого запобіжного заходу оскільки всіх свідків та потерпілу вже допитано, а ухилятися від суду обвинувачений наміру не має.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника, та просив колегію суддів його задовольнити.

Прокурор проти клопотання заперечував вважаючи його необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 знаходяться під вартою з 09 липня 2015 року. На даний час справу не розглянуто, вирок судом не ухвалено.

При цьому у справі допитано всіх свідків та потерпілу.

Колегія суддів вважає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог ст.5 п.1, 3, 4 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, а ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

При вирішенні питання щодо зміни чи продовження дії запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачуються, наявність у останнього постійного місця проживання та реєстрації, його стан здоровя, міцність соціальних звязків.

На думку колегії суддів, прокурором не наведено переконливих мотивів, що обвинувачений ОСОБА_2 може ухилятись від суду, чи іншим чином перешкоджати правосуддю, а ризик впливу на потерпілу та свідків, котрих вже допитано, може бути мінімізований за рахунок інших запобіжних заходів.

Обираючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було враховано наявність ризиків, передбачених ст.177 ч.1 КПК України.

Згідно зі ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципів правової визначеності та презумпції невинуватості, особа вважається невинуватою, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку; кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до пілотних рішень Європейського суду з прав людини, ст.5 п.4 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має зясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце реєстрації та проживання.

Разом з тим, судовий розгляд не може бути завершений.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що продовження дії запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу, тримання під вартою, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, зменшилися та не виправдовують тримання особи під вартою.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_2 процесуальних обов'язків, що випливають із ст.194 ч.5 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку.

За таких обставин, суд вважає, що з урахуванням ризику переховування від суду та перешкоджання судовому розгляду, у тому числі й впливу на потерпілу та свідків, є наявними підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, домашній арешт.

Суд вважає, що прокурор не зміг довести суду виняткових обставин, які б виправдовували продовження обмеження прав обвинуваченого на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 181, 331 КПК України, ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого ОСОБА_2, колегія суддів вважає за необхідне змінити раніше обраний у відношенні обвинуваченого запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з покладенням на нього певних обовязків, передбачених ст.194 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.176, 178, 181, 331 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2, - адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 на більш мякий, - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

На підставі ст.194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- прибувати по першому виклику до суду на визначений ним час;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований і проживає, без дозволу суду;

- не залишати приміщення будинку за місцем реєстрації та проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, у робочі, вихідні та святкові дні, цілодобово;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від будь-якого спілкування із потерпілою та свідками, окрім спілкування з визначеними особами виключно під час судового розгляду;

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд із України, та вїзд в Україну.

ОСОБА_2 звільнити з під варти негайно в залі суду.

Вважати ОСОБА_2 таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_2, що в разі невиконання покладених, згідно ухвали обов'язків, він знову буде взятий під варту.

Контроль за виконанням домашнього арешту покласти на прокурора у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Виконання домашнього арешту за ОСОБА_2 покласти на Центрально-Міське відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Про виконання ухвали повідомляти суд з періодичністю один раз на тиждень.

Роз'яснити ОСОБА_2, що під час здійснення за ним контролю з приводу виконання ухвали суду щодо обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, працівники внутрішніх справ мають право з'являтися за місцем його проживання, а також вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору після її проголошення та направити начальнику Криворізького слідчого ізолятору управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області.

Строк дії ухвали, до 31 липня 2016 року включно.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення можуть бути включені на апеляційну скаргу на судове рішення, прийняте за результатами розгляду кримінального провадження.

Головуючий суддя: Н.Ю. Вікторович

Судді: О.В. Чайкіна

ОСОБА_4