Ухвала суду № 58141763, 01.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/1313/16 Головуючий у 1 інстанції: Пустовіт З.П.

Є.У.№ 310/7266/14-ц Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» в особі Бердянського міського району електричних мереж, територіальна громада м. Бердянська в особі Бердянської міської ради про заборону користування майном, витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення коштів, про визнання права спільної сумісної власності на лінію електропостачання,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 звернулися до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначали, що 09.02.2011 року позивачами, третьою особою та відповідачем було укладено договір про сумісну діяльність, згідно якого вони зобов'язувалися шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою забезпечення систем інженерного забезпечення кварталу забудови по АДРЕСА_1. Ведення спільних справ було покладено на ОСОБА_3 У квітні 2011 року позивачі - власники земельних ділянок по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 - АДРЕСА_3, ОСОБА_5 - АДРЕСА_4, ОСОБА_6 - АДРЕСА_5, ОСОБА_3 - АДРЕСА_6, третя особа ОСОБА_8- вул. АДРЕСА_7 та відповідач ОСОБА_7 - АДРЕСА_8 отримали у ВАТ «Запоріжжяобленерго» технічні умови на тимчасове електропостачання будівельних механізмів з величиною максимального розрахункового навантаження 8 вВт кожний. Після цього у червні 2011 року на прохання ОСОБА_7 для прискорення процесу документального оформлення позивачі відмовилися від своїх технічних умов та направили клопотання про збільшення максимальної потужності до 48 кВт в технічних умовах ОСОБА_7 Згідно п.12 нових технічний умов, раніше видані технічні умови на тимчасове інженерне забезпечення (електропостачання) об'єктів-будівельних механізмів житлових будинків позивачів та відповідача анулюються. Як запевнила відповідач, підключення будівельних механізмів інших землевласників мало здійснюватися від її буд майданчика. На підставі договору про сумісну діяльність ОСОБА_3, діючи в інтересах простого товариства, уклав договір підряду на виконання електромонтажних робіт від 19.07.2011 р. №19/07 з ОСОБА_10, які були виконані 22.08.2011 року. Вартість робіт з урахуванням матеріалів склала 84221,00 грн. Роботи були повністю оплачені позивачами та третьою особою. Відповідач сплатила лише вартість послуги з видачі технічних умов. Тобто, позивачі спільними зусиллями створили для спільних потреб майно - лінію електропостачання з опорами та КЛ-370м та планували використовувати його спільно. Технічні умови відповідача були реалізовані, 30.08.2011 року, договір на користування електричною енергією було оформлено на ОСОБА_7 Але в грудні 2012 року позивачі та третя особа без попередження були відключені ОСОБА_7 та лінії електропостачання, що унеможливило таким чином використання ними свого мив. До того ж через незаконне відімкнення позивачів та третьої особи від електромережі, вони змушені були витрачати додатково кошти на нові технічні умови на тимчасове інженерне забезпечення об'єкта - будівельних механізмів ОК «Мінська» для житлових будинків за адресами: АДРЕСА_9 на монтаж шафи обліку, на придбання електротоварів, що підтверджується технічними умовами від 23.07.2013р., актом надання послуг №320 від 30.08.2013р, договором підряду на виконання електромонтажних робіт №01/10 від 01.10.2013р., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000108 від 07.10.2013р., видатковими накладними, чеками. Отже, незаконними діями відповідача вони понесли збитки у розмірі 15124,43 грн. Оскільки за свої кошти вони створили майно - лінію електропостачання з опорами та КЛ -370м по АДРЕСА_4, вказане майно є їхньою власністю, але цим майном без дозволу користується відповідач, чим порушує їхнє право власності.

Посилаючись на зазначені обставини, просили суд, заборонити ОСОБА_7 користуватися лінією електропостачання з опорами та КЛ-370м, що прокладена до ділянки АДРЕСА_8 і що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3; витребувати у ОСОБА_7 з незаконного володіння КЛ-370м, що було створено разом з лінією електропостачання, що прокладена до ділянки АДРЕСА_8, на користь позивачів, та стягнути з неї на користь позивачів грошові кошти в сумі 15124,43 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" магістральна електрична мережа - електрична мережа, призначена для передачі електричної енергії від виробника до пунктів підключення місцевих (локальних) мереж; місцева (локальна) мережа - приєднана електрична мережа, призначена для передачі електричної енергії від магістральної електричної мережі до споживача.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору №П69/81-11 від 06.04.2011 року про приєднання до електричних мереж та додаткової угоди до нього від 24.11.2011 року, укладеного між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (власник) та відповідачкою (замовник), власник зобов'язався з метою забезпечення електропостачання електроустановок будівельних механізмів житлового будинку відповідачки по АДРЕСА_8 ( надалі об'єкт) приєднати об'єкт. Умови та вимоги для створення технічної можливості приєднання викладені у технічних умовах.

Цим договором передбачалася розробка замовником на підставі отриманих ТУ проектної документації та її погодження з власником, будівництво замовником за власні кошти електроустановок об'єкту (розділи 2., 2.2 договору).

Також судом було з'ясовано, що аналогічні технічні умови на тимчасове інженерне забезпечення (електропостачання) об'єкта - будівельних механізмів житлових будинків видавалися позивачам та третій особі, як вбачається з наданих копій технічних умов та було обумовлено п.12 ТУ.

Згодом від позивачів до ВАТ "Запоріжжяобленерго" надійшла письмова заява з проханням внести зміни до технічних умов відповідачки в частині збільшення максимального розрахункового навантаження до 48 кВт. При цьому в разі внесення таких змін до її технічних умов, вони зобов'язуються розірвати раніше укладені договори про приєднання до електричних мереж.

Між сторонами було укладено договір про сумісну діяльність від 09.02.2011 року, відповідно до якого сторони зобов'язувалися здійснювати взаємне фінансування у відповідності до угод з метою забезпечення систем інженерного забезпечення кварталу забудови, що складається з будинків за адресою: АДРЕСА_8

Тому на підставі цих звернень була укладена додаткова угода 24.06.2011р. до договору про приєднання та видані нові технічні умови №сз002-13/7435 Первомайська від 24.06.2011 року на тимчасове інженерне забезпечення (електропостачання) обєкта будівельні механізми житлового будинку гр. ОСОБА_7 за адресою : АДРЕСА_8 м.Бердянськ Запорізької області, пунктом 2 яких передбачалася величина максимального розрахункового навантаження - 48 кВ., замість 8 кВт в раніше виданих ТУ, а також відповідно до п.12 анулювалися раніше видані ТУ на тимчасове інженерне забезпечення (електропостачання) обєктів будівельних механізмів житлових будинків позивачів відповідно за адресами: АДРЕСА_8

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

Позивачі звернулися до суду за захистом свого права власності шляхом заборони відповідачу користуватися лінією електропостачання з опорами та КЛ-370м, що прокладена до ділянки АДРЕСА_8 що належить їм на праві спільної сумісної власності, (як вони вважають), витребування кабельної лінії КЛ-370 з її незаконного володіння, з визнанням за ними права спільної сумісної власності на лінію електропостачання: на 13 опор на 18 стійок та кабельну лінію 370 метрів, що прокладена до ділянки АДРЕСА_8 у м.Бердянськ, а також стягнути з відповідачки на користь позивачів грошові кошти в сумі 15124,43 грн., затрачені ними на нові технічні умови, на придбання електротоварів, внаслідок незаконних дій відповідача по відключенню від електропостачання.

За ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Натомість ані протягом розгляду справи у суді першої інстанції, ані при апеляційному розгляді, позивачами не надано жодних доказів на підтвердження того, що саме відповідачка створює перешкоди для користування електромережею, що ця електромережа належить відповідачці та не перебуває на балансі енергопостачальника, або належить до комунальної власності, а також про те, що є підстави для визнання за ними права власності та стягнення з відповідачки грошових коштів.

Так, позивачами не було підтверджено тих обставин, що станом на грудень 2012 року, як вбачається із змісту позову, їх незаконно було відключено від електропостачання саме відповідачем ОСОБА_7.

Не надано переконливих доказів на підтвердження того, що знаходження електромережі у власності приватних осіб не суперечить чинному законодавству та укладеному між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та відповідачкою договору про приєднання до електромереж.

Суд першої інстанції також зазначив, що позивачі від виданих їм у квітні 2011 року технічних умов на тимчасове інженерне забезпечення (електропостачання) об'єктів будівельних механізмів житлових будинків самі відмовилися згідно поданої 30.05.2011 року спільної заяви до ВАТ "Запоріжжяобленерго" та розірвали раніше укладені договори на приєднання до електричних мереж будівельних механізмів. Ця обставина не була ос порена позивачами, а також не знайшло належного підтвердження в ході розгляду справи і посилання позивачів на те, що на підставі договору про сумісну діяльність від 11.02.2011 року та договору підряду на виконання електромонтажних робіт від 19.07.2011 року №19/07, саме ними була оплачена вартість робіт за договором з урахуванням матеріалу, яка склала 84221,00 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з положень ЦК щодо договору про спільну діяльність, за якими за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників ( ст. 1130). Відповідно до ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних дій, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Суд першої інстанції проаналізував договір про спільну діяльність, укладений сторонами та надав йому належну правову оцінку. Так, учасниками цього договору не було визначено ані покриття витрат учасників, ані їх участі в результатах спільних дій, а із взаємних обов'язків сторони визначили лише обмін наявною інформацією, проведення спільних консультацій з питань сумісної діяльності, а випадку необхідності, здійснювати взаємне фінансування у відповідності до угод, що укладаються.

Тож позивачами не доведено, буд-якої протиправної поведінки відповідача, заявлені ними позовні вимоги є суперечливими, позаяк вони одночасно просили і визнати за ними право власності на лінію електромережі і стягнути з відповідачки її вартість. Вимагаючи витребування у відповідачки значеної лінії електромережі, позивачі не довели, що ця лінія знаходиться у її особистому володінні.

Крім зазначеного, суд першої інстанції правильно виходив з того, що вимоги про визнання права власності на лінію електромереж не можуть бути задоволені з огляду на особливості законодавства, чинного у цій сфері правовідносин.

Так, за ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, повітряні лінії електропередач, віднесено до споруд, а ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що до нерухомості відносяться будівлі, споруди тощо.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва ( створення майна).

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, зокрема, фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

Позивачами не надано ані доказів того, що у них є право власності на матеріали, з яких збудована лінія, ані того, що ця лінія введена в експлуатацію у встановленому порядку і саме відповідачкою порушуються їх права користування цією лінією.

За розділом 2.2 "будівництво" договору про приєднання до електричних мереж №П69/81-11 від 06.11.2011 року ( т.1, а.с. 149), укладеного між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (власник) та відповідачкою (замовник), замовник у встановленому законодавством України порядку за власні кошти забезпечує будівництво електроустановок об'єкту та, якщо це передбачено ТУ, електричних мереж (об'єктів) поза межами його земельної ділянки. Після завершення будівництва електричних мереж (об'єктів) поза межами земельної ділянки, необхідність яких передбачена ТУ, замовник передає такі електричні мережі (об'єкти) у комунальну власність.

Передання електричних мереж у приватну власність зазначеним договором передбачено не було.

З огляду на викладене, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та надані сторонами докази та ухвалив відповідне закону рішення, підстав для скасування якого судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: