Рішення № 5813832, 25.06.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.06.09 Справа № 3/140-09. За позовом : Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства «ВМ», м. Суми

до відповідача : Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 , м. Суми

про стягнення 17550,00 грн.

СУДДЯ: П.І.ЛЕВЧЕНКО

Представники:

від позивача Конорев В.О., довіреність від 09.04.2009 року ;

Остра Н.Є., довіреність від 09.04.2009 року ;

від відповідача не зявився

Суть спору : Позивач просить суд стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 17 550 грн., яка включає в себе :

-5 850 грн. відшкодування збитків ;

-11 700 грн. неустойка за несвоєчасне повернення торгівельного місця .

Зобовязати відповідача повернути позивачу торгівельні місця № 118, № 89 в стані, в якому було одержано оренду .

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати повязані з розглядом даної справи .

Відповідач проти позову заперечує.

В звязку з поданим відповідачем клопотанням ( № 7 від 25.06.2009 року) про колегіальний розгляд справи , відповідач просить суд відкласти розгляд справи до вирішення клопотання по суті .

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.06.2009 року в задоволенні клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи № 3/140-09 відмовлено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача , господарський суд встановив :

26 грудня 2006 року між сторонами у справі укладені договори №118, №89 (далі-Договори) відповідно до умов яких, позивач передає, а відповідач приймає у платне користування торгівельні місця №118, №89 території ринку, розміщеного за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2Ж, для торгівлі продовольчими товарами, вказані торгівельні місця перебувають в робочому стані і підлягають передачі відповідачеві з моменту підписання договору (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Оскільки правова позиція позивача ґрунтується на тому, що вищезазначені договори є договори оренди (найму), в той час як відповідач вказує, що ці договори є договорами про надання послуг, суд вважає, що для правильного

вирішення господарського спору необхідно чітко встановити правову природу укладеного між сторонами договору, з метою розуміння правовідносин, що виникли між сторонами.

Предмет договору про надання послуг визначено в частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України - за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 759 Цивільного кодексу України визначає предмет договору найму та встановлює, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а згідно частини 1 статті 760 названого кодексу, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Крім того, згідно статті 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Поняття неспоживаної речі встановлено у частині 2 статті 185 Цивільного кодексу України - неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

Частиною 1 статті 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Згідно частини 1 стаття 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Суд зазначає, що вивченням положень Договорів встановлено, що його предмет сторонами встановлений як платне користування не споживаною річчю - торгівельними місцями, яка визначена індивідуальними ознаками - номером, місцем розташування торгівельного місця, ціллю використання. Крім того про те, що між сторонами після підписання Договорів виникли правовідносини найму свідчать також такі факти, що пунктом 3.1.4 Договорів сторонами встановлений обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, а пунктом 4.1.Договорів встановлено розмір орендної плати за Договорами. На додаток до вказаного, пунктом 7.1 Договорів сторонами обумовлено, що договори оренди вважаються втратившим чинність з 31.03.2008 року.

Також, відповідно до пункту 16 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002 року № 57/188/84/105, торгівельне місце може використовуватись на правах оренди, про що сторони мають укласти відповідну угоду.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що договори №118, №89 від 26.12.2006 року є за своєю суттю саме договорами найму (оренди), а не договорами про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до пункту 7.1.1 Договорів, позивачем та відповідачем обумовлено, що договори оренди вважаються втратившим чинність з 31.03.2008 року.

Позивач листами № 46 від 17.03.2008 року та № 62 від 20.05.2008 року повідомив відповідача про те, що договори оренди торгівельних місць пролонгуватися не будуть та просив останнього звільнити займані торгівельні місця.

Частинами 1 та 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до положень статей 22, 623 Цивільного кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу збитки майнового характеру, що завдані порушенням прав позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після закінчення строку дії договору торгівельні місця не звільнив, торгівельні місця позивачеві не повернув, перешкоджає позивачу отримувати доход від використання торгівельного місця, у зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що правовідносини сторін у справі регулювалися договорами оренди торгівельних місяць, а не договором оренди землі, укладеного між Сумською міською радою та позивачем. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суди зобов'язані повно і об'єктивно встановити і дослідити обставини справи і докази, що стосуються спірних правовідносин, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що земельна ділянка не передавалась Сумською міською радою в користування позивачеві.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню , оскільки склад суду не змінився ( в задоволенні клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи відмовлено) , а строк вирішення спору , а строк вирішення спору у даній справі спливає 30.06.2009 року . Незявлення представника відповідача в судове засідання 25.06.2009 року не перешкоджає розгляду справи , оскільки суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обовязковою і суд вважає за можливе та в даному випадку за необхідне вирішити спір за наявними у справі матеріалами з врахуванням , зокрема , пояснень представників сторін , наданих ними в судових засіданнях у цій справі .

Згідно ст. ст. 44,49 ГПК України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті державного мита за вимоги майнового характеру - 102,00 гривень.; по сплаті державного мита за вимоги немайнового характеру - 85,00 гривень; по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 гривень;по сплаті витрат за оплату послуг адвоката - 1000,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33,43,44, 49,82-85 ГПК України , господарський суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, б. 15, код ЄДРПОУ 14001718, р/р 26002107459 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) грошову суму в розмірі 17 550 гривень, з них 5 850 гривень відшкодування збитків, 11 700 гривень - неустойка за неповернення торгівельного місця.

3. Зобов'язати фізичну особу - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Малому приватному виробничо-торгівельному підприємству "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, б. 15, код ЄДРПОУ 14001718, р/р 26002107459 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) торгівельне місце №118, №89 в стані, в якому були одержані в оренду.

4. Стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, б. 15, код ЄДРПОУ 14001718, р/р 26002107459 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) суму державного мита за вимоги майнового характеру - 102,00 гривень.; суму державного мита за вимоги немайнового характеру - 85,00 гривень; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 гривень; витрати за оплату послуг адвоката - 1000,00 гривень.

5.Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Повний текст рішення підписаний суддею 25.06.2009 року .