Постанова № 58136290, 07.06.2016, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/160/16-а

Номер провадження 2-а/700/3/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді: Пічкур С.Д.

за участю секретарів: Сіденко Н.П., Мельніченко Н.І.,

за участю позивача: ОСОБА_1, представника позивача: ОСОБА_2, представника відповідача: Лященко Т.В., представника третьої особи: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Лисянка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_5, про визнання недійсними рішень Лисянської селищної ради, визнання неправомірними рішень та дій посадових осіб органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог, подане до суду 24 травня 2016 року, просить суд:

1.Визнати частково недійсним та скасувати пункт 22 рішення сесії Лисянської селищної ради від 18 червня 2015 року за №63-3/VI в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га. для садівництва в АДРЕСА_2, для передачі в приватну власність із земель запасу Лисянської селищної ради;

2.Зобов'язати Лисянську селищну раду внести зміни до вказаного рішення в частині місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га. для садівництва за адресою в АДРЕСА_1 і далі за змістом;

3.Зобов'язати Лисянську селищну раду погодити проект землеустрою щодо земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального садівництва загальною площею 0,0500 га. із земель житлової і громадської забудови в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, виготовлений відповідно до договору за № 1624100100018 від 19 січня 2016 року Лисянським районним виробничим підрозділом «Центру ДЗК» при Державному агентстві земельних ресурсів.

В судовому засіданні позивач та його представник свої вимоги підтримали повністю та пояснили, що 05 травня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,12 га. по АДРЕСА_2 для передачі у приватну власність з метою садівництва та додав до заяви необхідні графічні матеріали розроблені також і тодішнім землевпорядником селищної ради Рукавцем С.С. Рішенням сесії від 18 червня 2015 року йому надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га. для садівництва в АДРЕСА_2. Через хворобу позивач не зміг відразу вирішити питання розробки проекту землеустрою, а звернувся до спеціалізованої організації лише в січні 2016 року. За цей час йому стало відомо, що на дану земельну ділянку також претендують інші особи, зокрема ОСОБА_5, та що бажана земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1, і він звернувся з відповідною заявою до селищної ради для виправлення адреси і йому було видано інше рішення. Позивачу виготовлено Проект землеустрою земельної ділянки для індивідуального садівництва загальною площею 0,0500 га. із земель житлової та громадської забудови в АДРЕСА_1 Лисянського району, Черкаської області, але селищна рада відмовила йому в погодженні даного проекту, що є незаконним. Цим же рішенням сесії від 10 лютого 2016 року надано безпідставний дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку 0,080 га. ОСОБА_5 площею 0,080 га. в АДРЕСА_1, тому він звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю та просив суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними і незаконними. Селищною радою рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу по АДРЕСА_1 не надавалось і це питання на сесії не розглядалось. Витяг з рішення не відповідає його оригіналу, а земельна ділянка громадянці ОСОБА_5 надана на законних підставах, оскільки фактично нею користувалась її спадкодавець, громадянка ОСОБА_7, дана ділянка примикає до садиби ОСОБА_5, розташована за їх же адресою, тому селищна рада надала їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки. Позивачу на АДРЕСА_1 рішення не надавалось, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, мотивуючи це тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім цього, рішення сесії про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_5 не скасоване, позивач не має права претендувати на цю ж саму земельну ділянку.

Вислухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні до них правовідносини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд виходить з наступного.

05 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Лисянської селищної ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,12 га. по АДРЕСА_2 для передачі у приватну власність.

Рішенням сесії Лисянської селищної ради №63-3/VI від 18 червня 2015 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га. для садівництва за адресою в АДРЕСА_2, для передачі в приватну власність із земель запасу Лисянської селищної ради.

На підставі договору №1624100100018 від 19 січня 2016 року, на розробку проекту землеустрою, виготовлено Проект землеустрою щодо земельної ділянки громадянина ОСОБА_1 для індивідуального садівництва загальною площею 0,0500 га. із земель житлової та громадської забудови в АДРЕСА_1 Лисянського району, Черкаської області.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Як встановлено в судовому засіданні, Лисянська селищна рада на відповідній сесії не приймала жодного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою громадянину ОСОБА_1 в АДРЕСА_1

Наданий суду витяг з рішення, засвідчений секретарем селищної ради, від 18.06.2015 року №63-3/VI не відповідає оригіналу рішення, де вказано АДРЕСА_2 а не АДРЕСА_1

08 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про погодження меж земельної ділянки та затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки в натурі для індивідуального садівництва, загальною площею 0,0500 га. із земель житлової та громадської забудови в АДРЕСА_1 Лисянського району Черкаської області.

Рішенням сесії селищної ради від 10 лютого 2016 року №5-3/VII, відмовлено ОСОБА_1 в погодженні меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га. для індивідуального садівництва за адресою в АДРЕСА_1 на підставі рішення Лисянської селищної ради від 18 червня 2015 року №63-3/VI, в якому земельна ділянка для індивідуального садівництва надана за адресою по АДРЕСА_2

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що в 2015 році до нього звернувся ОСОБА_1 для розроблення проекту відведення земельної ділянки для приватизації. Спочатку було рішення селищної ради на АДРЕСА_2, а потім в селищній раді відбулися зміни поміняли на рішення по АДРЕСА_1, на яку ним і було виготовлено проект відведення. Мова йшла про одну й ту ж земельну ділянку і відноситься до земель запасу, громадської та житлової забудови.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що було видано рішення на дозвіл на розробку проекту землеустрою громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_2, але він вважає що це помилка, оскільки ділянка яка мала надаватись ОСОБА_1 знаходиться в кварталі по АДРЕСА_1 в смт. Лисянка. Після погодження з архітектурою та землевпорядною організацією, ним було виготовлено інший витяг з рішення та наданий ОСОБА_1, чому депутати не внесли зміни в рішення йому не відомо.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він працював землевпорядником селищної ради і ОСОБА_1 в травні 2015 року звертався з заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки та він допомагав йому виготовляти ескізні додатки до заяви, але чому їх не подав до заяви позивача він не знає. Земельним ділянкам де немає нерухомості, не присвоюється номер, а земельна ділянка на яку претендував ОСОБА_1 виходить на АДРЕСА_2 і до неї доступ саме з цієї вулиці. Раніше дана ділянка була в користуванні власників будинку по АДРЕСА_1, але його частину продали, а загалом рахувалось за попередніми господарями близько 0,20 га.

Рішенням сесії Лисянської селищної ради від 10 лютого 2016 року №5-3/VII надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_5 площею 0,080 га. в АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства.

Частина 6 ст. 118 ЗК України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, на що вказує Верховний Суд України у своїй Постанові від 10 грудня 2013 року, справа 21-358а 13.

Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч.8 ст.118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України передбачені повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Так, відповідно до частин 1 та 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

За вимогами ч.ч.9, 10 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Виходячи з наведених законодавчих норм не передбачені повноваження органу місцевого самоврядування погоджувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому ст.ст.118,186 Земельного кодексу передбачені повноваження саме затвердження, а не погодження органом місцевого самоврядування погодженого проекту землеустрою. Така правова позиція висловлена ВАСУ у своїй ухвалі від 23 квітня 2015 року, справа № К/800/6834/15.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень. Підсумком розгляду земельного питання на пленарному засіданні ради є рішення ради. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, при встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймається відкритим голосуванням. Рішення ради з земельних питань ухвалюється на пленарному засіданні ради більшістю від загального складу ради.

Як встановлено в судовому засіданні, заява ОСОБА_1 щодо саме затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 на сесії ради не розглядалась та відповідного рішення з цього питання не приймалось.

За таких обставин, право позивача щодо не розгляду його заяви уповноваженим органом саме з затвердження проекту землеустрою є порушеним. При цьому, до вирішення цього питання, щодо підстав для затвердження проекту, а не його погодження, інші позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки сама по собі відмова в погодженні проекту землеустрою органом, який не уповноважений розглядати дане питання, не призвела до порушення прав позивача.

За викладених обставин, вимоги позивача підлягають лише до часткового задоволення.

Оскільки позивач про порушення свого права міг дізнатися 10 лютого 2016 року, а звернувся до суду 03 березня 2016 року, то ним не пропущено строк звернення до суду.

Так-як відповідач в цих правовідносинах реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності (затвердження проекту відведення), що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, то заява представника третьої особи щодо не поширення даного спору під юрисдикцію адміністративного суду не є обґрунтованою, на що вказує і ВСУ у своїй постанові від 19 січня 2016 року справа №824/167/15-а.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За змістом позовних вимог, позивач вказує на не розгляд його заяви щодо затвердження проекту землеустрою, але не ставить це питання в резолютивній частині позовної заяви. Тому, для повного захисту порушеного права позивача на розгляд його заяви, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог і зобов'язати селищну раду розглянути заяву позивача в частині затвердження проекту землеустрою.

Судові витрати у вигляді оплати за надання правової допомоги стягуються з відповідача пропорційно задоволених позовним вимогам в розмірі 1000 грн.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163 КАС України суд,

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5, про визнання недійсними рішень Лисянської селищної ради, визнання неправомірними рішень та дій посадових осіб органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Зобов'язати Лисянську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 лютого 2016 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки для індивідуального садівництва, загальною площею 0,0500 га. із земель житлової та громадської забудови в АДРЕСА_1 Лисянського району, Черкаської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Лисянської селищної ради в користь ОСОБА_1 1000 грн. витрат за надання правової допомоги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а у випадку відкладення складення постанови у повному обсязі чи її прийняття у письмовому провадженні в цей же строк з дня отримання копії постанови.

Головуючий -Пічкур С.Д.