Ухвала суду № 58134306, 02.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/7589/15-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П.Провадження № 22-ц/780/1774/16 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 1 02.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

02 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Мельника Я.С.,

суддів: Сліпченка О.І., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Якимчук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія «Вектор плюс», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна та поновлення права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна та поновлення права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - Банк) та ОСОБА_2 укладено кредитний Договір № 2707/0408/71- 018.

Відповідно до п.1.4. кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по Договору купівлі-продажу між позичальником та ОСОБА_4 з метою придбання: двокімнатної квартири, в будинку № 13, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

25 квітня 2008 року між відповідачем та позивачем укладено іпотечний Договір № 2707/0408/71-018 -Z-1.

Відповідно до п.1 іпотечного договору, договором забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору від 25 квітня 2008 року №2707/0408/71-018 укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також усіх додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строки їх виконання, розміру процентів та інших умов Кредитного договору.

Вказує, що у зв'язку з фінансовою кризою, яка сталася у в серпні 2008 року в Україні, позивач не змогла регулярно сплачувати кредит та проценти, в зв'язку з чим Банк скористався своїм правом відповідно до п. 12.2 іпотечного договору та звернувся до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису.

08 жовтня 2015 року до оселі позивача прийшли невідомі люди та повідомили, що на даний час вона не є власником даної квартири, що власником квартири АДРЕСА_1 з 12.09.2015 року є Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія «Вектор плюс» в заявку з чим позивач повинна звільнити вищевказану квартиру.

19 жовтня 2015 року Позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коблевої А.М. з заявою про надання копій документів на підставі яких була здійснена перереєстрація права власності на майно за адресою АДРЕСА_1.

В той же день приватним нотаріусом надано копії документів на підставі яких було здійснено перереєстрацію майна.

Вважає, що нотаріус не мав права вчиняти перереєстрацію майна без її згоди як власника та дозволу органів опіки та піклування.

Окрім того зазначає, що положення статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 25.12.2008 року не давали нотаріусу законних підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що містилося в пункті 12.3.1 іпотечного договору, а також нотаріусом порушено вимоги закону № 629-VІІІ від 16.07.2015 року про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 січня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 січня 2016 року та постановити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з наданих в суді першої інстанції документів, не вбачається у ТОВ Факторингова Компанія «Вектор Плюс» права вимоги по кредитному та іпотечному договорам від 25.04.2008 року, які були укладені між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 .

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс», як Іпотекодержатель, має право самостійно обирати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання - продажу від свого імені предмета іпотеки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, був укладений кредитний договір №2707/0408/71-018, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 78 000.00 доларів США, а останній зобов'язався у свою чергу в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію та інші платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Одночасно, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між сторонами було укладено Договір іпотеки №2707/0408/71-018-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Білоконь С.І. за номером 1364. Відповідно до умов Договору іпотеки в іпотеку була передана двокімнатна квартира під номером АДРЕСА_1.

28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», відступив ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», відповідно до договору факторингу № 15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до Позичальника, за зобов'язаннями по Кредитному договору та Іпотечному договору (а.с. 99).

Як вбачається з повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 20.11.2013 року (а.с. 100), ОСОБА_2 було повідомлено, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» придбало право вимоги заборгованості по Кредитному договору № 2707/0408/71-018 від 25.04.2008 року на підставі договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року, а також на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., є іпотекодержателем нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки 2707/0408/71-018-z-1 від 25.04.2008 року, яким забезпечено виконання зобов'язань по зазначеному кредитному договору.

Окрім того, в даному повідомленні зазначалося, що враховуючи заборгованість за кредитним договором в розмірі 113 290, 8 доларів США, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені двокімнатної квартири АДРЕСА_1, будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в повному обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. І ст.37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з п. 12 та п. 12.3 Договору іпотеки за вибором іпотекодержателя звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки у порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Установивши, що відбувся перехід до відповідача усіх прав та обов'язків за іпотечним договором, на підставі вищезазначених договорів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» скористалось добровільним (позасудовим) врегулюванням щодо звернення стягнення на предмет іпотеки-звернулося до Приватного нотаріуса КМНО Коблевої А.М. та зареєструвало за собою право власності на предмет іпотеки.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, про те що відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним, оскільки при цьому необхідно виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки саме на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Як вбачається з матеріалів справи, у квартирі АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, зареєстровані, окрім ОСОБА_2, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації на вказаній площі 14.07.2009 року), ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата реєстрації на вказаній площі 31.05.2011 року).

Дані обставини підтверджуються довідкою № 6617 від 26.10.2015 року, яка видана ОСОБА_2 (а.с. 19).

Отже, встановивши, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на момент укладення договору іпотеки, не мали права користування предметом іпотеки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що перевірка на додержання прав дітей повинна була бути здійснена при вчиненні того правочину, який є підставою для реєстрації права власності, в даному випадку таким правочином є договір іпотеки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: