Ухвала суду № 58134272, 01.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/13224/15-ц Головуючий у І інстанції Кошель Л. М.Провадження № 22-ц/780/2608/16 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 26 01.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

01 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Лівінський С.В., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 27.04.2007 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/10-01/74/8660, на підставі якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 35 350,00 доларів США строком до 27.04.2027 р. під 12,85 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 27.04.2007 року.

14.10.2009 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» перетворився на Публічне акціонерне товариство « Райффайзен Банк Аваль», яке є його правонаступником щодо всіх прав та зобов»язань.

Всупереч умов кредитного договору та додатків до нього позичальник своєчасно не повертає банку кредитні кошти та не сплачує відсотки за користування кредитом.

Так, станом на 16.07.2015 року заборгованості позичальника перед банком складає 42 048,34 дол.США, що у еквіваленті за курсом НБУ 929 574 грн. 51 коп, з них: заборгованість за кредитом - 34 213,04 дол.США, у еквіваленті - 756 357,32 грн; заборгованість за відсотками - 4 043,51 дол.США, у еквіваленті - 89 391,02 грн; пеня - 3 791,79 дол.США, у еквіваленті - 83 826,17 грн;

А тому, позивач просив в судовому порядку стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 014/10-01/74/8660 від 27.04.2007 року в сумі 929 574,51 грн., та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з'явився. Надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з»явилися, про день і час розгляду справи були належним чином повідомлені, представник відповідачів направив до суду заяву в якій просив справу розглядати у його відсутності, а також просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства « Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014\10-01\74\8660 від 27.04.2007 р. в сумі 888 022 грн. 44 коп, а також 3 654 грн., судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із висновком, наведеним у рішенні, представником відповідача ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.

Зазначив, що рішення є незаконне та не обгрунтоване, ухвалене без усебічної, повної та об'єктивної оцінки доказів по справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції було встановлено, що 27.04.2007 року між ВАТ « Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/10-01/74/8660, на підставі якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 35 350 доларів США строком до 27.04.2017 р. під 12,85 % річних.

В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором №014/10-01/74/8660, 27.04.2007 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов»язання перед банком відповідати за зобов»язання боржника в повному обсязі.

25.12.2009 року до кредитного договору укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв»язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику. Тимчасово з 15.01.2010 по 15.12.2010 сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по справі суми кредиту.

13.04.2011 року до кредитного договору укладено додаткову угоду №2, відповідно до умов якої позичальнику збільшено строк кредиту на 48 календарних місяці/дата остаточного погашення кредиту-27.04.2031 року/, та тимчасово на період з 15.04.2011 по 14.04.2012 зменшено розмір щомісячного платежу за кредитом.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору позичальник зобов'язувався погашати кредит згідно графіку погашення кредиту(додаток 2 до договору) в розмірі 1/240 від суми ліміту отриманого кредиту.

згідно п.1.1 цього договору, погашення відсотків (процентів) за користування кредитом здійснюється щомісячно. Або шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів протягом всього строку дії цього договору згідно графіку погашення кредиту. За рахунок кожного ануїтетного платежу здійснюється погашення щомісячних процентів за користування кредитом та погашення частини кредиту. Ануїтетний платіж розраховується таким чином, щоб всі щомісячні ануїтетні платежі при фіксованій процентній ставці були рівними на весь період дії договору.

Відповідно до п.5.1 кредитного договору позичальник зобов»язувався щомісячно до 15 числа кожного місяця починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту частково погашати кредит згідно п.1.3 цього договору та остаточно погасити отриманий кредит до 27.04.2027 року на рахунок, зазначений в п.4.1. цього договору. Щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту та при остаточному погашенні кредиту сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів на рахунок.

Згідно п.10.1 кредитного договору за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом, відповідач сплачує банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відповідно до п.2.1 договору поруки у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов»язань за кредитним договором, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі що і боржник включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Позичальник не виконує умови кредитного договору і своєчасно не повертає банку кредитні кошти та не сплачує відсотки за користування кредитними коштами.

Так 07.05.2015 року позичальнику було направлено вимогу про дострокове виконання зобов»язань за кредитним договором, та 07.05.2015 року поручителю було направлено вимогу про необхідність виконання зобов»язань.

Станом на 16.07.2015 року заборгованості позичальника перед банком складає 42 048,34 дол.США, що у еквіваленті за курсом НБУ 929 574 грн. 51 коп, з них: заборгованість за кредитом - 34 213,04 дол.США, у еквіваленті - 756 357,32 грн; заборгованість за відсотками - 4 043,51 дол.США, у еквіваленті - 89 391,02 грн; пеня - 3 791,79 дол.США, у еквіваленті - 83 826,17 грн;

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає доказів того, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, за кредитним договором № 014\10-01\74\8660 від 27 квітня 2007 року, укладеного між Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» ., отримавши платіжну вимогу про невиконання взятих на себе зобов'язань, виконують умови договору по поверненню кредитних коштів та нарахованих відсотків за користуванням кредитом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь - кого з них окремо. Кредитор який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний в повному обсязі.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову/субсидіарну/ відповідальність поручителя.

Таким чином, колегія суддів погоджується із обґрунтованим висновком суду першої інстанції щодо того, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду про зменшення розміру пені відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України.

Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам розяснено, що істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, відповідачкою ОСОБА_2 надано до суду довідку про дохід за 2015 рік в сумі 13 850 грн, яка має на утриманні малолітню дитину, яку виховує одна.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо урахуванням особи боржника, на утриманні якого перебуває малолітня дитина, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність і можливість зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 42274,10 грн.

Зазначений висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, а також узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, які судом правильно застосовані.

При зменшенні неустойки, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, а відтак наявні передбачені ч.3 ст.551 ЦК України підстави для її зменшення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо тієї обставини, що банк має переважне право на задоволення своїх вимог шляхом

часткового задоволення позову та що до того , що з вини ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які належним чином не виконували грошове зобов'язання виникла заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню на користь банку як з боржника так і з поручителя, при цьому розмір пені відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України має бути зменшено, оскільки такий значно перевищує розмір самої заборгованості.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: