Ухвала суду № 58131245, 01.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/493/2016(м)

263/13211/15-ц

Головуючий у 1 інстанції Томілін О.М.

Категорія 33 Доповідач Песоцька Л.І.

У Х В А Л А

Іменем України

1 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

суддів Ткаченко Т.Б., Баркова В.М.

секретар Брежнєв Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Донецької області, головного управління Національної поліції в Донецькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом. Вказувала на те, що з 17 лютого 1997 року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - приватного підприємства «Візантія» вона здійснювала підприємницьку діяльність, а саме займалась реалізацією продуктів харчування та інших товарів у належному їй приміщенні, розташованому в будинку АДРЕСА_1. 13 лютого 2008 року працівники відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька без законних підстав вилучили із вказаного приміщення лікеро-горілчані, слабоалкогольні напої та тютюнові вироби, а саме: 251 пляшку горілки, 15 пляшок вина, 3 пляшки шампанського, 58 пляшок слабоалкогольних напоїв, 229 пачок сигарет, про що склали протокол огляду та вилучення товару.

28 березня 2008 року прокурором Кіровського району м. Донецька була порушена кримінальна справа за фактом незаконної реалізації приватним підприємством «Візантія» лікеро-горілчаних виробів, що становлять загрозу для життя та здоров'я людей, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України. Розслідування у кримінальній справі проводив слідчий СВ Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області. 28 липня 2008 року їй було обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд, 7 серпня 2008 року пред'явлено обвинувачення за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, 11 вересня 2008 року кримінальна справа з обвинувальним актом направлена до Кіровського районного суду м. Донецька. 19 березня 2012 року заступником прокурора Кіровського району м. Донецька обвинувачення змінено з ч. 3 на ч. 1 ст. 204 КК України. Вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2012 року вона була засуджена за ч. 1 ст. 204 КК України до штрафу в розмірі 17 000 грн. з конфіскацією незаконно вироблених лікеро-горілчаних виробів у кількості 155 пляшок. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2012 року вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2012 року скасовано, справу направлено прокурору для додаткового розслідування.

04 грудня 2012 року було розпочато кримінальне провадження №12012050880000381 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України. Постановою прокуратури Кіровського району м. Донецька від 10 грудня 2012 року кримінальне провадження передано в слідче управління Державної податкової інспекції у Донецькій області. Постановою старшого слідчого СУ ДПС у Донецькій області від 22 лютого 2013 року зазначене кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення.

Посилаючись на зазначені обставини позивач з урахуванням уточнених заяв просила стягнути на її користь за рахунок коштів державного бюджету у відшкодування майнової шкоди: 18 783 грн. 53 коп. - вартість вилучених лікеро-горілчаних та тютюнових виробів, 85 грн. - вартість пошкоджених замків при проведенні огляду її приміщення, 1 445 грн. 21 коп. - витрати на поїздку до Ізраїлю, оскільки їй було відмовлено у видачі іноземного паспорту у зв'язку з порушенням кримінальної справи, 3 500 грн. - витрати на правову допомогу в кримінальній справі, 7 300 грн. - сума штрафів, які були накладені на неї на підставі протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 164, 155 ч. 1 КпАП України, від 13 лютого 2008 року та 75 грн. - комісія банку, 22 грн. 75 коп. - витрати на довідку про вартість лікеро-горілчаних та тютюнових виробів, 31 грн. 13 коп. - поштові витрати на звернення з цим позовом до Красноармійського міськрайсуду Донецької області та 22 грн. 68 коп. - поштові витрати на звернення до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, що становить 31 165 грн. 30 коп., витрати на проведення судової експертизи -1 476 грн. та у відшкодування моральної шкоди - 573 080 грн. (73 080 + 500 000).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнуто на її користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 73 723 грн. У задоволенні вимог про відшкодування витрат на судову експертизу в розмірі 1 476 грн. відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 квітня 2016 року провадження в справі в частині вимог про відшкодування майнової шкоди в розмірі 31 165 грн. 30 коп. закрито.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати, справу в частині відшкодування майнової шкоди направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з'явилась, про розгляд справи повідомлена (а.с. 52-53 т. 2). У письмових заявах вона просить справу розглянути за її відсутності.

Від головного управління Національної поліції в Донецькій області надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника прокуратури Донецької області Пітерської А.О. та представника Державної казначейської служби України Рабєєва Ю.Л., які заперечували проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню в справі, і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Судом встановлено, що 13 лютого 2008 року працівниками відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька проведено огляд приміщення приватного підприємства «Візантія» за адресою: м. Донецьк, вул. Островського, б. 20, у ході якого виявлено 251 пляшку горілки, 15 пляшок вина, 3 пляшки шампанського, 58 пляшок слабоалкогольних напоїв, 229 пачок сигарет.

За фактом незаконної реалізації ПП «Візантія» лікеро-горілчаних виробів, що становлять загрозу для життя та здоров'я людей, прокуратурою Кіровського району м. Донецька 28 березня 2008 року порушено кримінальну справу № 05-38789 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, розслідування якої проводилося СВ Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області (а.с. 24 т. 1).

07 серпня 2008 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, 11 вересня 2008 року кримінальну справу з обвинувальним актом направлено до Кіровського районного суду м. Донецька. Постановою прокурора від 19 березня 2012 року пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення змінено з ч. 3 на ч. 1 ст. 204 КК України (а.с. 27-36, 39-40 т.1).

Вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2012 року ОСОБА_1 була визнана винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, з призначенням покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з конфіскацією лікеро-горілчаних виробів у кількості 155 пляшок, на підставі ст. 49 КК України від призначеного покарання звільнена у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с. 45-51 т.1).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2012 року зазначений вирок суду скасовано, справу направлено для додаткового розслідування (а.с. 52-58 т. 1).

Постановою старшого слідчого СУ ДПС у Донецькій області від 22 лютого 2013 року кримінальне провадження за ч. 1 ст. 204 КК України за фактом вилучення горілчаної продукції в магазині ПП «Візантія» 13 лютого 2008 року закрито у зв'язку з відсутністю в діях посадових осіб ПП «Візантія» ознак кримінального правопорушення (а.с. 59- 62 т. 1).

Після закриття кримінального провадження ОСОБА_1 до СУ ДПС у Донецькій області з приводу відшкодування майнової шкоди не зверталась.

Закриваючи провадження в справі в частині вимог про відшкодування майнової шкоди в розмірі 31 165 грн. 30 коп., суд виходив із того, що згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначення розміру майнової шкоди, щодо відшкодування якої ставить питання позивач, належить до компетенції інших органів, а не суду.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки судом належно не перевірено обґрунтованість позовних вимог, не з'ясовано, з яких конкретно грошових втрат складається майнова шкода та в якому порядку вона підлягає відшкодуванню, не вирішено питання про витребування оригіналів платіжних та інших документів, наданих позивачем у підтвердження позову.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державною у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_1 просила відшкодувати вартість вилучених працівниками податкової міліції 13 лютого 2008 року в приміщенні ПП «Візантія» лікеро-горілчаних та тютюнових виробів в розмірі 18 783 грн. 53 коп., вартість пошкоджених замків - 85 грн.; витрати на поїздку в Ізраїль в розмірі 1 445 грн. 21 коп., яку вона не здійснила у зв'язку із порушенням кримінальної справи.

Вказані майнові втрати не є такими, що зазначені в п. п. 1, 3, 4 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», тому висновок суду про те, що питання про їх відшкодування та визначення розміру є компетенцією органу, який проводив слідчі дії та закрив кримінальне провадження, не відповідають положенням ст. 12 зазначеного Закону.

Позивач також просила відшкодувати: 22 грн. 75 коп., які вона витратила на довідку про вартість лікеро-горілчаних та тютюнових виробів для підтвердження розміру майнової шкоди, 31 грн. 13 коп. - поштові витрати на звернення з цим позовом до Красноармійського міськрайсуду Донецької області та 22 грн. 68 коп. - поштові витрати на звернення до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, посилаючись на те, що ці витрати пов'язані із зверненням до суду із зазначеним позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Тому питання про відшкодування цих витрат має бути вирішено саме судом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Заявляючи вимоги про відшкодування 7 300 грн., позивач посилалась на те, що на підставі протоколів про вчинення правопорушень, передбачених ст. 164 та ч. 1 ст. 155 КпАП, на неї незаконно накладено штрафи в загальній сумі 7 300 грн.

Судом ці доводи не перевірено, не з'ясовано за які дії і в якому порядку позивач притягувалась до відповідальності та чи підлягають відшкодуванню витрати на сплату штрафів в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Зі справи вбачається, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року в справі за позовом ПП «Візантія» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання незаконним акту перевірки, рішень про застосування штрафних санкцій скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 вересня 2008 року і визнано незаконними рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про застосування до ПП «Візантія» штрафних (фінансових) санкцій від 22 лютого 2008 року (а.с. 41-44). З копій незавірених квитанцій вбачається, що ПП «Візантія» сплачено штрафні санкції 22 січня 2012 року в розмірі 6 800 грн., 25 січня 2012 року - 500 грн. (а.с. 96-97).

Таким чином, оскільки судом закрито провадження в справі в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди в розмірі 31 165 грн. 30 коп. без перевірки обґрунтованості кожної конкретної вимоги, з'ясування порядку відшкодування та з порушенням положень ст. ст. 3, 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду, як таку, що не відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, скасувати, справу в частині відшкодування майнової шкоди направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 311 ЦПК України, колегія суддів

У х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 квітня 2016 року про закриття провадження в справі в частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування 31 165 грн. 30 коп. скасувати, справу в указаній частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Л.І.Песоцька

Т.Б.Ткаченко

В.М. Барков