Ухвала суду № 58131196, 20.10.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-1481/10/1570

Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Корінному С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Трансенерго»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

11 лютого 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Трансенерго»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі та просило суд скасувати податкове повідомлення рішення №0000751610/0 від 04.12.2009 року на загальну суму 24 360, 05грн., з якої 18 738, 50 грн. сума включена в податок, 5 621, 55 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансенерго» задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення рішення №0000751610/0 від 04 грудня 2009 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, заступник голови ДПА начальник СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі 11 травня 2009 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2010 року, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ТОВ «Енергетична компанія «Трансенерго»в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Так, в період з 11.11.2009р. по 24.11.2009р. посадовими особами Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Енергетична компанія «Трансенерго»з питання правомірності включення до податкового кредиту за вересень 2009 року податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, та документального підтвердження затримки такого, отримання. За результатами даної перевірки було складено Акт перевірки №738/16-1/24543142/51 від 24.11.2009 року «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Енергетична компанія «Трансенерго»з питання правомірності включення податкового кредиту за вересень 2009 року податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, та документального підтвердження затримки такого отримання», на підставі якого, контролюючий орган дійшов висновку про порушення платником податку п.п. 7.2.1 п. 7.1 п.п. 7.2.6. п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет відповідно декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 18 738 гривень 50 коп.

На підставі вищезазначеного акту було винесено податкове повідомлення - рішення від 04.12.2009 року № 0000751610/0 за порушення п.п.7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.6. п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24360 гривень 05 коп., у тому числі за основним платежем 18738 гривень 50 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5621 гривня 55 коп.

Судова колегія уважно дослідивши матеріали справи погоджується із рішенням суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення рішення №0000751610/0, прийнятого Державною податковою інспекцією 04.12.2009 року і вважає його обґрунтованим та заснованим на законі, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ч.І ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Енергетична компанія «Трансенерго»було надано Спеціалізованій податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року (з податковими накладними від 11.08.2009р. і 17.08.2009р.) з датою реєстрації в податковому органі - 20 жовтня 2009 року.

Як вказано в акті перевірки № 738/16-1/24543142/51 від 24.11.2009 року та як зазначав представник позивача у судовому засіданні другої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Трансенерго»було здійснено попередню оплату по наступних контрагентах:

§ТОВ «Енергобудівельна механізована колона №62»11.08.2009 року у сумі 103431 грн. (у т.ч. ПДВ 17238 грн. 50 коп.);

§ТОВ «Піонер новітніх технологій»17.08.2009 року у сумі 9000 грн. (у т.ч. ПДВ 1 500 грн.).

Однак, дані податкові накладні по проведених операціях від цих постачальників позивачем (з незалежних від нього причин) були отримані лише в кінці вересня 2009 року, а саме: податкова накладна №86 від 11.08.2009 року від ТОВ «Енергобудівельна механізована колона № 62»отримана 29 вересня 2009 року, а податкова накладна №150 від 17.08.2009 року від ТОВ «Піонер новітніх технологій»реально отримана 30.09.2009 року, про що свідчить запис в журналі вхідної документації, у звязку з чим, ці податкові накладні були віднесені до реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2009 року та враховані у складі податкового кредиту за вересень 2009 року.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю, з огляду на неправомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення №0000751610/0 від 04 грудня 2009 року.

Судова колегія погоджується з таким висновком першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Водночас, підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні., загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Третім абзацом підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що зведені результати обліку відображаються у податкових деклараціях, платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Відповідно до підп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судова колегія акцентує увагу на тому, що саме з дати виписки податкових накладних, у ТОВ «Енергетична компанія «Трансенерго»виникло право на податковий кредит.

Але, разом з тим, підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, якщо на момент перевірки платника податків органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені в склад податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковою накладною, то платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, визначених законодавством.

Тобто, в положеннях Закону України «Про податок на додану вартість»фактично міститься пряма заборона на включення до податкового кредиту витрат, повязаних зі сплатою ПДВ, які не підтверджені податковими накладними чи іншими документами, перерахованими в пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви (скарги), передбаченим пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою на свого постачальника, який затримує видачу податкових накладних, то він не має права включати до податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними. Таким чином, якщо податкова накладна отримана із запізненням, то сума ПДВ включається в податкову декларацію у тому звітному періоді, в якому така накладна була отримана.

Дослідивши всі матеріали справи колегією суддів встановлено, що 09 грудня 2009р. позивачем було отримано податкове повідомлення - рішення від 04.12.2009р. за №0000751610/0 Спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на суму 24360 гривень 05 коп., з яких 18738 гривень 50 коп. за основним платежем та 5621 гривня 55 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що підставою для включення до складу податкового кредиту за вересень 2009 року загальної суми податку на додану вартість в розмірі 18738 гривень 50 коп. є податкові накладні постачальників ТОВ «Енергобудівельна механізована колона № 62»за №86 від 11.08.2009 року та ТОВ «Піонер новітніх технологій»за №150 від 17.08.2009 року.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом й виписується у момент виникнення податкових зобов'язань, тому до неї також застосовуються норми ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами». Тобто податкова накладну дійсна 1095 днів з моменту її складання та згідно з підп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- є єдиною законною підставою для включення до складу податкового кредиту звітного періоду.

Водночас, абзацом 1 підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому, абз. 2 підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку, - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Згідно з підп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)- в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Окрім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в Законі України «Про податок на додану вартість»не міститься прямої заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання (із запізненням) від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

Також судова колегія, в свою чергу, не приймає до уваги посилання представника відповідача на ч. 2 підп. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»як на підставу неправомірності включення у вересні 2009 року до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які мали бути нараховані не у даному звітному періоді, оскільки звернення зі скаргою на постачатьника який відмовився видати податкову накладну є саме правом отримувача товарів (послуг), а не його обов'язком.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року без змін, оскільки при дослідженні доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія не знайшла підтвердження правомірності винесення Спеціалізованою державною податковою інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі податкового повідомлення рішення №0000751610/0 від 04.12.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст.254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

ОСОБА_1