Ухвала суду № 58131178, 02.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2011 р.Справа № 2-а-9787/08/2170

Категорія:8.2Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Осіпова Ю.В.,

суддів Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Чебан Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Агрофірми «Рубанівська»ЗАТ БК «Содружество»до Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання рішення недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

01 грудня 2008 року Дочірнє підприємство Агрофірма «Рубанівська»ЗАТ БК «Содружество»звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Великолептинської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 21390,10грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року позов ДП Агрофірми «Рубанівська»ЗАТ БК «Содружество»задоволено частково. Визнано рішення Великолепетиської міжрайонної ДПІ № НОМЕР_1 від 24.12.2007р. про застосування до Дочірнього підприємства Агрофірми «Рубанівська»ЗАТ БК «Содружество»штрафних (фінансових) санкцій недійсним в частині застосування штрафу на суму 17 000 грн. В іншій частині позовних вимог ДП Агрофірми «Рубанівська»ЗАТ БК «Содружество»- відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, Великолепетиська міжрайонна державна податкова інспекція 25 листопада 2009 року подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ДП Агрофірми «Рубанівська»ЗАТ БК «Содружество»відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, виступ представника позивача, який заперечував проти її задоволення та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь яких підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.12.2007 року №0000282401 відповідач застосував до позивача штраф на суму 21390,1 грн. на підставі п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР.

Підставою для винесення вказаного рішення стали результати виїздної перевірки позивача, в процесі якої був складений акт №179/2301/30070145 від 12.12.2007р., згідно висновків якого, позивач здійснив реалізацію металобрухту, мішків, дизпалива без застосування РРО на суму 4278,02 грн. Перелік таких операцій із зазначенням дати їх проведення, номеру прибуткового касового ордеру, суми, прізвища покупця, реквізитів видаткової накладної викладений на сторінках 20-21 вказаного акту перевірки.

Дійсність зазначених в акті перевірки первинних документів, які підтверджують

проведення вказаних операцій, а також визначені відповідачем суми цих операцій

позивачем не оспорюються.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що операція з продажу належного позивачу автомобіля «ЗИЛ ММЗ-130», як основного засобу (основний фонд підприємства), у місті не призначеному для оптової чи роздрібної торгівлі, є разовою господарською операцією і відповідно, не є торгівлею в розумінні Закону України №265/95-ВР.

Судова колегія цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону № 265/95-ВР, передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі - продажу іноземної валюти.

Пунктом 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, встановлено, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Так, дослідивши всі матеріали справи, та з урахуванням зроблених судом першої інстанції висновків, судова колегія встановила наступне.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача зробили акцент на п. 1 ст. 9 Закону №265/95-ВР, відповідно до якого, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, та надані у судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснення представника відповідача, вважає, що висновки Великолепетиської міжрайонної державної податкової інспекції щодо проведення позивачем операції реалізації металобрухту на суму 3400 грн. не тільки не підтверджені належними доказами, але і повністю спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до прибуткового касового ордеру №314 від 25.05.2007р. (а.с.3), на який в т.ч. і посилається відповідач, позивачем прийняті грошові кошти в сумі 3400 грн. від гр. ОСОБА_1 за реалізацію (продаж) належного підприємству автомобіля марки «ЗИЛ ММЗ-130».

Суд апеляційної інстанції акцентує свою увагу на тому, що в матеріалах справи взагалі відсутні будь які докази реалізації позивачем металобрухту на суму 3400 грн.

Водночас, відносно операції з реалізації позивачем вказаного автомобіля, який до речі не є продуктом праці підприємства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ця операція - є разовою господарською операцією з продажу належного позивачу основного засобу (основного фонду, який в т.ч. не є товаром) у місці, не призначеному для оптової чи роздрібної торгівлі, тобто не є торгівлею у розумінні Закону № 265/95-ВР. До того ж, дана операція була оформлена позивачем за правилами п.1 ст. 9 цього Закону, а тому, суд не вбачає порушень Закону №265/95-ВР при її проведені і відповідно, вважає неправомірним і помилковим оскаржуване рішення МДПІ в частині застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР в розмірі 17000 грн., т.б. в п'ятикратному розмірі від вартості проданого автомобіля.

Одночасно, судова колегія вважає цілком обґрунтованим висновки суду 1-ї інстанції стосовно рішення відповідача в частині застосування до позивача штрафу за непроведення через РРО розрахункових операцій по реалізації мішків та дизпалива на загальну суму 878,02 грн., оскільки такі операції проводились позивачем неодноразово, факт їх проведення підтверджується зазначеними в акті перевірки первинними документами, і ці операції не підпадають під дію п.1 ст. 9 Закону №265/95-ВР, а тому не звільняють позивача від обовязку застосовувати РРО при їх проведенні.

Приймаючи дане рішення, судова колегія, в даному випадку, також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого, в свою чергу, представниками МДПІ зроблено не було.

Окрім того, згідно зі ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції грубих порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Великолептинської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

ОСОБА_2