Ухвала суду № 58131000, 06.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Новак А.В.

№22-ц/796/7524/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №752/12369/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Качана В.Я., Шиманського В.Й.,

за участю секретаря Дуки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просило стягнути з відповідача суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за Договором про надання споживчого кредиту за договором №11114542000 від 05 лютого 2007 року в розмірі 85,703.99 дол. США - заборгованість по кредиту та процентам та 54,810.67 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості та вирішити питання судових витрат.

В мотивування вимог посилалася на те, що між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 05.02.2007 року було укладено договір споживчого кредиту № 11114542000, згідно умов якого, останній було надано кредит у розмірі 90 тис. дол. США на строк до 05.02.2028 року.

Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, проте, відповідач ОСОБА_1 їх не виконує належним чином, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника в судовому порядку.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року - позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 85 703 долала США 99 центів та 54 810 гривень 67 копійок. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує, що судом не враховані вимоги п. 8 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» згідно якого ураховуючи складність та особливість спорів, що виникають із кредитних правовідносин, проведення попереднього судового засідання є необхідним.

Крім того, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про доведеність позовних вимог, оскільки не було належним чином встановлено необхідні умови, що дають підставі стягнути бог за кредитом, не досліджено умови кредитного договору. Таке ставлення суду першої інстанції, без надання у судовому засіданні переконливого обґрунтування такої позиції, не може вважатися справедливим актом правосуддя.

Вважає, що всупереч вимогам п. 3.1 Правил та 11 Закону України «Про захист прав споживачів» належно не наведено детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, у тому числі перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору, тощо; кредитний договір і зокрема, графік платежів не містить відомостей (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі - щомісяця, щокварталу, тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, вартості сплати вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил; не визначено сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також не зазначено її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором.

Зазначив, що банк під час укладення кредитного договору мав попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача ПАТ «УкрСиббанк» проти апеляційної скарги заперечував просив рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у такому разі внаслідок порушення нею зобов'язання, заборгованість має бути стягнута у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 05 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» - з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11114542000, згідно умов якого, останній було надано 90 тис. дол.. США до 05.02.2028 року зі сплатою 11,8 % річних.

Згідно з пунктом 8.1 Кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит, та/або комісій, відповідач сплачує позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

Встановлено, що банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі та здійснив видачу кредитних коштів в сумі 90 тис дол. США. В свою чергу, відповідач ОСОБА_1, скориставшись кредитними коштами, свої зобов'язання за договором належним чином не виконала.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач припинила сплачувати заборгованість по кредиту в серпні 2014 року, у зв'язку з чим, станом на 21.07.2015 року, заборгованість по кредиту та відсотках складає 85 703,99 дол. США та 54,810.67 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості, в тому числі, заборгованість по кредиту строкова - 73,706.38 дол. США, заборгованість по кредиту прострочена - 2,819.23 дол. США, заборгованість по процентам строкова - 777.71 дол. США, заборгованість по процентам прострочена - 8,400.67 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в межах строку позовної давності -12,744.27 гривень, заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 42,066.40 гривень.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції цілком законного висновку дійшов про відповідальність боржника за вказаним договором та ухвалив рішення про задоволення позову, оскільки умови кредитного договору не виконуються належним чином.

Твердження апелянта про те, що банк порушив вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» не заслуговують на увагу суду, оскільки протягом дії кредитного договору позивач не зверталася до банку з пропозицією щодо внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, за роз'ясненням положень, які були їй не зрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим погоджуючись зі всіма умовами такого договору.

Крім того, у апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що при укладенні договору відповідачем не було роз'яснено умови та пункти договору, а також можливий ризик щодо валюти кредитування.

При укладенні Договору кредиту позивач та відповідач дійшли взаємної згоди щодо його умов, зі змістом договору позивач була ознайомлена, про що свідчить її підпис.

Колегія суддів, перевіряючи законність ухваленого рішення, не виявила порушень Банком Закону України «Про захист прав споживачів» з огляду на те, що позивач володіла інформацією з приводу умов кредитування, орієнтовної сукупної вартості кредиту, наявних в банку форм кредитування та відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача, переваг та недоліків пропонованих систем кредитування, вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням кредитного договору.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.

У відповідності до п.3 ч.7 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» право відкликання згоди не застосовується щодо споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору не скористалася.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді