Ухвала суду № 58130893, 31.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

31 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.,

секретаря: Синявського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року задоволено заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення вказаного позову.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що ухвала є незаконною, необґрунтованою та постановлена без повного з'ясування фактичних обставин справи.

Вказував, що рішення суду не виконано в повному обсязі, оскільки судом задоволено позов про стягнення боргу в іноземній валюті. Погашення відповідачем боргу у еквіваленті визначеному судом за курсом іноземної валюти на день ухвалення рішення не свідчить про його повне виконання боржником.

Просив ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені заяви.

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав наведених в ній.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 серпня 2013 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на все майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_2

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2013 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2013 було змінено та накладено арешт на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_2 в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 492 588 грн. 44 коп.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 53 000 доларів США та 6 000 Євро, що є еквівалентом 492 588 грн. 44 коп. в рахунок повернення виконаного ОСОБА_1 у зобов'язанні купівлі-продажу цінних паперів.

23 грудня 2013 року Печерським районним судом видано виконавчий лист № 757/14243/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 53 000 доларів США та 6 000 Євро, що є еквівалентом 492 588 грн. 44 коп. ( т. 1, а.с. 230).

11 вересня 2015 року від відповідача надійшла заява про скасування забезпечення позову, у зв'язку з повним виконання рішення суду у розмірі 492 588 грн. 44 коп.

Заперечуючи проти вказаної заяви ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 53 000 доларів США та 6 000 Євро. Погашення заборгованості в розмірі 492 588 грн. 44 коп., що є еквівалентом боргу на день ухвалення рішення суду, не свідчить про повне виконання рішення суду.

Зазначав, що станом на час ухвалення рішення та фактичної сплати відповідачем боргу був різний курс валют, що свідчить про відсутність правових підстав для скасування заходів забезпечення позову.

Вказував, що згідно розписки, він позичив грошові кошти з метою купівлі цінних паперів в сумі 53 000 доларів США та 6 000 Євро, що на момент повернення сума позичених коштів у гривні становило 1 083 155,56 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом не досліджено всіх доказів, які наявні в матеріалах справи, що свідчить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

З системного аналізу норм ЦПК України вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Скасовуючи заходи забезпечення позову у даній справі, суд першої інстанції виходив з доведеності факту повного виконання рішення суду, про стягнення заборгованості з ОСОБА_2

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів (ч. 2 ст. 179 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»).

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що судом досліджено квитанцію від 23.01.2015 року про сплату боргу та постанову державного виконавця Соловйова В.В. від 29.01.2015 року про закінчення виконавчого провадження.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції не звернув уваги на доводи викладені з запереченнях позивача та не надав їм правової оцінки.

На підтвердження своїх заперечень позивачем надано ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року в якій встановлено обставини, що предметом спору між позивачем та відповідачем було стягнення грошових коштів у іноземній валюті (долари та євро), а на відповідачеві відповідно лежав обов'язок по поверненню грошових коштів саме у цих валютах ( т. 2, а.с. 27-228).

Судом не досліджено Виконавчий лист № 757/14243/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 53 000 доларів США та 6 000 Євро, що є еквівалентом 492 588 грн. 44 коп. ( т. 1, а.с. 230).

Зі змісту ухвали не вбачається, що судом досліджувалися обставини еквівалента іноземної валюти, що стягнута за рішенням суду, курсу на день платежу.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд без належного дослідження обставин справи скасував заходи забезпечення позову, чим порушив порядок визначений для вирішення цього питання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року, як постановлена з порушенням вимог процесуального закону, - скасуванню з передачею питання про скасування заходів забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 218, 303, 307, 312, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа № 757/14243/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7962/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Москаленко К.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.