Ухвала суду № 58130892, 31.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

31 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа»,

на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року про повернення заяви про видачу судового наказу

за заявою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року заяву Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», повернуто заявнику для подачі до належного суду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, заявник звернувся до суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої вказав, що ухвала суду постановлена без повного вивчення матеріалів справи та з порушенням норм процесуального права у зв'язку з чим просив її скасувати.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника заявника. В заяві заявник зазначив, що вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго».

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа», звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення боргу за надані житлово-комунальні послуги з теплопостачання.

Зазначені послуги надавались за місцезнаходженням нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви про видачу судового наказу заявнику для звернення до належного суду, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заяви стосуються нерухомого майна, а тому справа має розглядатися за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до ст. 97 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

При цьому, питання про загальні правила підсудності вирішуються в залежності від передбаченої ст. 96 ЦПК України вимоги судового наказу.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Стаття 114 ЦПК визначає правила виключної підсудності, тобто підсудності, при якій розгляд певних категорій справ може розглядатися лише в чітко визначеному суді, передбаченому в ЦПК України. До таких справ не можуть застосовуватися правила загальної, альтернативної та договірної підсудності.

Правила виключної підсудності, визначені ч. 1 ст. 114 ЦПК України, які застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів і щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг нерухомого майна.

Згідно п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Таким чином, для вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, загальною є підсудність за місцем знаходження майна.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

В порядку ст. 307 ч. 2 п. 1, ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право, зокрема, постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», в особі виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа», - відхилити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 753/345/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6687/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.