Рішення № 58130874, 26.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/2297/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Петренко Н.О.

справа №759/13063/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М.., Болотова Є.В.

за участю секретаря Горбачової І.В.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 29002,83 доларів США заборгованості за кредитним договором та 10312,89 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11214966000, відповідно до умов якого позичальнику були надані кредитні кошти у сумі 56100 доларів США, які він зобов»язався повернути частинами не пізніше ніж до 13 вересня 2028 року та сплатити проценти у розмірі 11,30% річних, розмір яких може переглядатись кожного місяця.

Додатковою угодою №1 від 16 липня 2009 року сторони кредитного договору змінили строки сплати процентів та графік погашення кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов»язань позичальника за кредитним договором, 13 вересня 2007 року між кредитором та ОСОБА_4 укладено Договір поруки №141225.

Позичальник належним чином умов договору не виконує з серпня 2014 року та станом на 13 серпня 2015 року його заборгованість складає 29002,83 доларів США, що складається з: 26367,08 доларів США - кредитної заборгованості та 2635,75 доларів США - заборгованості по сплаті процентів, з яких 2379,18 доларів США виникла з серпня 2014 року.

У зв»язку із невиконанням зобов»язання та на підставі розділу 4 кредитного договору позичальнику також нарахована пеня у розмірі 10312,89 грн.

Ураховуючи викладене та використовуючи своє право дострокової вимоги, банк звернувся до суду.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість у сумі 29002,83 доларів США, що включає в себе кредитну заборгованість в сумі 26367,08 доларів США, заборгованість по процентах в сумі 2635,75 доларів США, в тому числі прострочену з серпня 2014 року в сумі 2379,18 доларів США, заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне погашення процентів в сумі 10312,89 грн. та 3654 грн. судового збору.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, у якій просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_3 лише суму несплачених процентів, в іншій частині позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі посилаються на встановлену законом заборону стягувати кошти в іноземній валюті. Зазначають, що банк не повідомляв позичальника про виникнення заборгованості, а надані суду список відправлень та зворотне поштове повідомлення не підтверджують направлення саме вимоги.

Вказують, що позичальник сумлінно виконував свої зобов»язання, у період з січня 2008 року по жовтень 2013 року виконував їх з надлишком, чим достроково виконував зобов»язання. Заперечують проти тверджень позивача, що зобов»язання перестали виконуватись з серпня 2014 року, оскільки в серпні 2014 року та січні 2015 року здійснив часткове виконання зобов»язання.

Звертають увагу, що у зв»язку із значним подорожчанням валюти зобов»язання, виконання зобов»язання стало тягарем. Окрім того, в лютому 2015 року позичальник втратив роботу.

В судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини.

Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що 13 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11214966000, відповідно до умов якого позичальнику були надані кредитні кошти у сумі 56100 доларів США, які він зобов»язався повернути частинами не пізніше ніж до 13 вересня 2028 року та сплатити проценти у розмірі 11,30% річних, розмір яких може переглядатись кожного місяця.

Додатковою угодою №1 від 16 липня 2009 року сторони кредитного договору змінили строки сплати процентів та графік погашення кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов»язань позичальника за кредитним договором, 13 вересня 2007 року між кредитором та ОСОБА_4 укладено Договір поруки №141225.

Вимогами від 22 червня 2015 року позичальник та поручитель повідомлені про наявність прострочення виконання зобов»язання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обов»язковості виконання зобов»язань, установивши факт невиконання зобов»язання за кредитним договором, дійшов висновку про солідарну відповідальність боржника та поручителя перед кредитором.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.553, ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Доводи апеляційної скарги в частині стягнення боргу у валюті зобов»язання, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Зі змісту умов укладеного кредитного договору убачається, що виконання зобов»язання повинно відбуватись у валюті кредиту.

Відповідно до ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до абз.1 п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

Згідно абз.3 п.14 цієї ж Постанови, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Основною суттю виконання грошового зобов»язання є повернення позикодавцю рівнозначної вартості тих речей (коштів, іноземної валюти, інших валютних цінностей), які були отримані позичальником у якості позики (ст.ст. 1046, 1049 ЦК України). Тобто, позичальник повинен повернути той самий розмір коштів, що був ним отриманий, якщо про інше не зазначено у договорі. Якщо зобов»язання було вчинено у іноземній валюті, то його виконання може бути, в деяких випадках повинно бути, здійснено у національній валюті виходячи із установленого курсу валют на момент виконання.

Згідно з Постановою Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №6-190цс15 сформульовано правову позицію про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом із стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Правомірність надання кредиту в іноземній валюті підтверджується даними Дозволу Національного банку України №75-2 від 24 грудня 2001 року та додатком до нього.

Доводи апеляційної скарги в частині неотримання повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів відхиляються колегією суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до п.29 постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК.

Пунктом 6.1.2 кредитного договору передбачено право банку визнати термін повернення кредиту таким, що настав та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

За умовами зазначеного пункту договору передбачено, що у разі неотримання позичальником повідомлення банку протягом 40 календарних днів, рахуючи з дати направлення позичальнику повідомлення банку, терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов»язковими до повернення і сплати в повному обсязі з 41 календарного дня, рахуючи з дати відправлення банком позичальнику повідомлення ( вимоги) про дострокове повернення кредиту та плати за кредит.

При цьому, з матеріалів справи убачається, що позичальнику та поручителю направлені відповідні повідомлення рекомендованим відправленням, в тому числі і за адресою, визначеною в кредитному договорі, яке поручителю ОСОБА_4 вручено 30 червня 2015 року.

Твердження апеляційної скарги про часткову сплату заборгованості в серпні 2014 року та січні 2015 року висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, оскільки з розрахунку заборгованості убачається, що оплата 13 серпня 2014 року суми 288 доларів США та 28 січня 2015 року 602 доларів США врахована.

Доводи апеляційної скарги щодо скрутного фінансового становища не є такими, що дають підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, не грунтується на вимогах закону висновки суду про стягнення з відповідачів судового збору у солідарному порядку.

За змістом ст.541 ЦК України підставою для виникнення солідарного обов»язку є встановлення цього у договорі або у законі.

Відтак, з відповідачів на користь позивача підлягаються відшкодуванню витрати на оплату суми судового збору по 1827 грн. з кожного.

У зв»язку з тим, що рішення суду змінюється в частині розподілу судових витрат, апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2015 року змінити в частині стягнення судового збору та в цій частині викласти рішення в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1827 грн. з кожного на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» у рахунок відшкодування витрат на оплату суми судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов