Рішення № 58130859, 24.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», 3-ті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (надалі - ПАТ «КБ «Надра»), 3-ті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. (надалі - ПНКМНО Кобелєва А.М.), Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (надалі - УДВС ГТУЮ у Чернігівській області), ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що встановлена у оспорюваному виконавчому написі сума заборгованості є спірною, остільки її визначено без урахувань положення ст.258 ЦК України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

В апеляційних скаргах Уповноважена особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкова І.О. та ОСОБА_1, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просять скасувати рішення районного суду та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, вислухавши представника позивача, який просив апеляційні скарги відхилити, представників відповідача та третьої особи, які підтримали апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає апеляційні скарги такими, що підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов з підстав того, що встановлена у виконавчому написі сума заборгованості є спірною, районний суд визнав доведеним на підставі пояснень про те, що банком пропущено строки позовної давності при розрахунку сум, із яких складається заборгованість та те, що при вчиненні нотаріального напису не було враховано положення ст.258 ЦК України.

Між тим, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, остільки вонисуперечить матеріалам справи та не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України.

Як убачається з матеріалів справи, 17 липня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1048, яким звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 3 039 983 грн. 59 коп. та яка складається зтіла кредиту, в сумі 80 784,79 дол. США, що еквівалентно 645 712 грн. 83 коп.; процентів, в сумі - 37 150,17 дол. США, що еквівалентно 296 941 грн. 30 коп.; пені, в сумі - 236 279,40 дол. США, що еквівалентно 1 888 581 грн. 27 коп.; комісії - 16 903,69 дол. США, що еквівалентно 135 111 грн. 21 коп. та штрафу, в сумі 6 900 дол. США, що еквівалентно 55 151 грн. 70 коп., на предмет іпотеки - кв.АДРЕСА_1 й за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, задоволено вимоги стягувача за кредитним договором (а.с.37 т.1).

Згідно наявної в матеріалах справи досудової вимоги від 15 квітня 2013 року про погашення заборгованості за кредитним договором №59/П/56/2006-840 від 15 грудня 2006 року, ОСОБА_3 повідомлено про наявність заборгованості ОСОБА_5 та на підставі п.4.2 кредитного договору, ст. 35 Закону України «Про іпотеку» запропоновано достроково виконати боргові зобов'язання позичальника за кредитним договором в повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати направлення цієї вимоги та зазначено про те, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.42,43 т.1).

Між тим, направлена відповідачем на адресу іпотекодавця досудова вимога була залишена без задоволення.

Встановлено, що виконавчий напис було передано на примусове виконання на підставі Закону України «Про виконавче провадження» й у процесі примусового виконання 16 грудня 2014 року відбулися електронні торги з продажу іпотечного майна та за результатами яких переможцем визнано ОСОБА_1 Отже, відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся у суд з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню після того, як його було виконано (а.с.71-73).

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 не заперечував проти встановленої суми заборгованості, як до прийняття нотаріусом рішення так і до часу виконання виконавчого напису; не звертався з цього приводу позивач з будь-якими листами, зверненнями до банку, не оспорював заборгованість у судовому порядку.

Згідно письмових пояснень представника позивача, ОСОБА_3 не звертався з вимогою до ПАТ «КБ «Надра» щодо здійснення розрахунків за кредитним договором, оскільки боржником за цим договором є ОСОБА_5, який вів у той час перемовини з відповідачем стосовно перерахування депозиту ОСОБА_5 в рахунок погашення кредитної заборгованості, а також можливості його відстрочення чи розстрочення. Зазначав, що позивач чекав вирішення справи за депозитом ОСОБА_5, а тому й не оспорював встановлену заборгованість (а.с.17 т. 2).

Разом з тим, відповідно до долученої до справи копії рішення Апеляційного суду м.Києва від 13 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ПАТ «КБ «Надра» про припинення договору шляхом зарахування коштів з кредитного договору, судом визнано доведеним наявність підстав до припинення дії іншого кредитного договору, укладеного 22 червня 2007 року, за яким звернуто стягнення на шляхом зарахування коштів з поточного рахунку ОСОБА_5 (а.с.63 т.1)

Встановлено, що звертаючись до приватного нотаріуса ПНКМНО Кобелєвої А.М. з заявою про вчинення виконавчого напису, ПАТ «КБ «Надра» було надано наступні документи: кредитний договір №59/П/56/2006-840 від 15 грудня 2006 року (копія), договір іпотеки б/н від 26 вересня 2006 року (оригінал), розрахунок заборгованості по кредитному договору станом на 14 січня 2013 року (оригінал), виписка за договором №59/П/56/2006-840 від 15 грудня 2006 року (оригінал), досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором, установчі документи банку (а.с.51 т. 1).

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (далі - Перелік) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

За таких обставин, районний суд прийшов до необґрунтованих висновків про те, що встановлена нотаріусом заборгованість є спірною.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15.

Відповідно до вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України.

Разом з тим, в порушення ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України районний суд, ухвалюючи по справі рішення, правову позицію Верховного Суду України по справі № 6-158цс15 не врахував, долучені до справи докази належним чином не дослідив й у відсутність будь-яких заперечень ОСОБА_3 щодо суми заборгованості на час прийняття нотаріального рішення, прийшов до безпідставного висновку про те, що встановлена у виконавчому написі сума заборгованості є спірною.

Отже, Закон України «Про нотаріат» не покладає на нотаріуса обов'язок щодо перевірки наявності безспірної заборгованості шляхом його правового аналізу, а звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено договором іпотеки, досудова вимога позивачу була направлена та вважається надісланою, документи, що свідчать про безспірність заборгованості приватному нотаріусу були надані в повному обсязі, а тому оспорюваний по справі виконавчий напис відповідає вимогам ст. 34, 87 Закону України «Про нотаріат».

За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав до задоволення заявленого по справі позову й приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції, як постановленого з порушенням норм матеріального й процесуального права, а по справі необхідно ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заявленого по справі позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової ІриниОлександрівни та ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», 3-ті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 761/2573/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6663/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко І.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.