Рішення № 58130079, 30.05.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2016 р.Справа № 922/1033/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест - К", м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 49565,93 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - ОСОБА_2, дов. від 28.05.2010р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - ТОВ "Укрпромінвест - К", м. Харків заборгованість за договором про постачання теплової енергії № 2987 від 01.02.2003р., укладеним між сторонами даного спору, в сумі 49565,93 грн., за період з січня 2015р. по лютий 2016р., а також просить віднести на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 01.04.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.04.2016р. об 11:15 год.

У судовому засіданні 25.04.2016р. оголошувалась перерва до 17.05.2016р. о 12:15 год.

Ухвалою господарського суду від 17.05.2016р. розгляд справи відкладався на 30.05.2016р. об 11:30 год.

У судовому засіданні 30.05.2016р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав заперечення на заперечення відповідача на позовну заяву (вх. № 16803), які досліджуються судом та долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПк України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні, зазначив, що ним надані всі необхідні для розгляду справи письмові докази та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представника позивача, судом встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, 01.02.2003р. між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест-К" (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 2987, згідно умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов"язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов"язаний оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; кондиціювання повітря - по мірі необхідності, технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору. У додатку № 1 до договору установлено, що обсяги постачання теплової енергії - Q рік = 15,0372 Гкал, за кожним видом і параметром теплоносія та орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент договору, становить 2623,87 грн., ПДВ 524,77 грн., усього 348,65 грн.

Згідно з п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-получення теплової енергії (п. 6.2 договору).

Пунктом 6.3 договору визначено, що споживач за 3 дні до потачку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку № 1 до договору кількості теплової енергії, що є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2014-2015 p.p., розпорядження про початок опалювального сезону 2015-2016 p.p. та договору про постачання теплової енергії № 2987 від 01.02.2003р., КП "Харківські теплові мережі" здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса, 2/15. Система теплопостачання приміщень відповідача є невід'ємною частиною системи теплопостачання зазначеного будинку за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса,2/15.

Факт підключення та відключення споживача підтверджується актами на включення теплової енергії у приміщення відповідача. Дані акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників КП "Теплові мережі" та повноважним представником балансоутримувача житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса, 2/15.

КП «Харківські теплові мережі» свої зобов'язання виконало в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період січень 2015 року по лютий 2016 року здійснило відпуск теплової енергії у приміщення відповідача та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період.

Однак, в порушення умов договору від 01.02.2003р., за період з січня 2015р. по лютий 2016р. у відповідача виникла заборгованість по оплаті за використану теплову енергію, яка станом на 29.03.2016р. становить 44334,90 грн.

ОСОБА_1 обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості в добровільному порядку.

У наданому до господарського суду відзиві на позов, відповідач, зокрема, зазначає, що надання теплової енергії позивачем не відповідало умовам договору, а саме: постачалось в недостатньому об'ємі, в результаті чого в приміщеннях відповідача температура повітря була нижчою за встановлені норми, з приводу чого відповідач багаторазово звертався до КП "Харківські теплові мережі" з листами про застосування заходів щодо належного виконання договірних зобов'язань. ОСОБА_1 відповідач наполягає на тому, що при наявності у відповідача заборгованості, позивач повинен був припинити подання теплової енергії та розірвати договір, що позивачем зроблено не було. Тобто, на думку відповідача, нарахування заборгованості з 2014 року є неприпустимим та таким, що не відповідає умовам договору, чинному законодавству і порушує права відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про електроенергетику енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Регулювання відносин у сфері теплопостачання має певні особливості, викликані такими об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання, як, крім іншого, наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об'єднаної енергетичної системи України - ст. 5 Закону України Про теплопостачання.

Відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України Про теплопостачання, теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ст. 1 Закону України Про теплопостачання споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується, а згідно ч. 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Факт надання відповідачу послуг з теплопостачання в зазначений період підтверджується актами на включення теплової енергії у приміщення відповідача. Дані акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників КП "Теплові мережі" та повноважним представником балансоутримувача житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса, 2/15. Однак, в порушення умов договору від 01.02.2003р., за період з січня 2015р. по лютий 2016р. відповідач свої зобов"язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриману теплоенергію не виконав та не надав суду жодних доказів на підтвердження сплати зазначеної суми заборгованості за договором постачання теплової енергій № 2987 від 01.02.2003р.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати за отриману теплоенергію за договором від 01.02.2003р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором постачання теплової енергії від 01.02.2003р. в сумі 44334,90 грн. грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 44334,90 грн. заборгованості за договором від 01.02.2003р. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено п.7.2.3 договору про постачання теплової енергії № 2987 від 01.02.2003р., в разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, передбачені договором, споживач (відповідач) сплачує на користь енергопостачальної організації, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязаньрозмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань за договором № 2987 від 01.02.2003р., позивач нарахував відповідачеві пеню, яка складає 4690,28 грн.

Дане нарахування пені відповідає умовам договору № 2987 від 01.02.2003р. та вимогам діючого законодавства, в зв'язку з чим, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобовязань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 4690,28 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 320,68 грн. та 220,07 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобовязання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Дослідивши наданий відповідачем відзив на позов, суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, факт підключення та відключення споживача підтверджується актами на включення теплової енергії у приміщення відповідача. Дані акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників КП "Теплові мережі" та повноважним представником балансоутримувача житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса, 2/15.

Матеріали справи містять акт від 20.11.2015р., з якого вбачається, що уповноваженими представниками КГІ "Харківські теплові мережі" в присутності представників TOB "АКВіГ" та TOB "Укрмпромінвест-К" був здійснений замір температури в приміщенні відповідача та складений акт 20.11.2015р. про те, що температура в приміщенні TOB "Укрпромінвест-К" становить +18 ОСОБА_1 заміри температури повітря у приміщенні Відповідача проводилися 29 січня 2016 року й температура склала +22 С.

Так суд зазначає, що житловий будинок №2/15 по вул. Карла Маркса у м.Харкові, в якому розташовані нежитлові приміщення відповідача та їх система опалення є єдиною з системою опалення всього житлового будинку.

Питання відключення від централізованого теплопостачання регулюється Правилами з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005р. №630 зі змінами внесеними КМУ від 31.10.2007р. №1268), Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від мереж централізованого теплопостачання, затвердженого наказом №4 від 22.11.2005р. Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.12.2005р. за №1478/11758 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. №169), а також СНиП 2.04.05- 91* Опалення, вентиляція та кондиціонування.

Внесені зміни до вище перерахованих правил та наказу роблять неможливим відключення від централізованого опалення та постачання гарячої води окремих квартир та приміщень в багатоквартирному житловому будинку, але надають можливість відключення від централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирного житлового будинку в цілому, по рішенню загального зібрання та згоди всіх власників приміщень, що знаходяться в житловому будинку.

У відповідності ж до Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від мереж централізованого теплопостачання, для вирішення питання відключення житлового будинку від мереж централізованого опалення, власники приміщень повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії (таку комісію створює орган місцевого самоврядування або або місцевий орган виконавчої влади для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води) з письмовою заявою. При позитивному рішенні комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект.

Таким чином, оскільки приміщення відповідача вбудоване у житловий будинок і система опалення є централізованою, питання щодо відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у багатоквартирних житлових будинках регулюється вищезазначеними нормативними актами.

Таким чином, наведені у відзиві на позов заперечення відповідача є необґрунтованими та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову КП "Харківські теплові мережі".

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги КП "Харківські теплові мережі" обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 65, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест-К" (61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, 2/15, код ЄДРПОУ 31233197) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р № 26031303062313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України" МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) заборгованість в сумі 44334,90 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромінвест-К" (61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, 2/15, код ЄДРПОУ 31233197) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р № 2600030002313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України" МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) інфляційні втрати в сумі 220,07 грн., 3% річних в сумі 320,68 грн., пеню в сумі 4690,28 грн., судові витрати в сумі 1378,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/1033/16