Рішення № 58129829, 31.05.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 915/454/16

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Чирковій А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 10.05.2016 року,

ОСОБА_2, довіреність б/н від 30.05.2016 року,

ОСОБА_3, керівник,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОМО,

54051, м. Миколаїв, вул. Самойловича, 38,

до Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України,

54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-а,

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 1 від 03.05.2013 року в сумі 409 734,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОМО звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 1 від 03.05.2013 року в сумі 409 734,50 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.05.2016 року.

У судовому засіданні 10.05.2016 року оголошувалась перерва до 31.05.2016 року.

31.05.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

26.05.2016 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Крім того, 30.05.2016 року від представника відповідача надійшла заява про продовження строку вирішення спору на 15 днів з метою повного та всебічного розгляду справи та надання сторонами доказів і пояснень по суті спору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Частиною третьою статті 69 ГПК України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті. Крім того, явка представника відповідача не визнавалась судом обовязковою. Юридична особа не позбавлена права направити в суд іншого представника та надати відповідні додаткові докази у разі їх наявності.

У поданому суду відзиві представник відповідача проти позову заперечив з наступних підстав.

З наданих позивачем видаткових накладних вбачається, що вони підписані невстановленою особою, відсутні дані щодо посади, прізвища, даних щодо довіреності на отримання товару від імені відповідача, а тому неможливо ідентифікувати особу, що брала участь у господарській операції.

Із посиланням на Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки надані видаткові накладні не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до видаткових накладних № 4 від 12.01.2016 року на суму 97 695,00 грн. та № 7 від 14.01.2016 року на суму 170 182,50 грн. до видаткових накладних включено вартість компенсації транспортних послуг, що не передбачено укладеним сторонами договором купівлі-продажу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

03.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОМО (далі позивач, Продавець) та Дочірнім підприємством Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі відповідач, Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобовязався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити на умовах цього Договору продукцію (товар) паливно-мастильні матеріали (далі ПММ) у кількості та асортименті згідно товарних накладних. (а.с. 9-10)

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється в день надходження на розрахунковий рахунок Продавця 100% передоплати вартості відповідної партії товару.

Відповідно до п. 2.2 Договору датою поставки товару вважається дата на товарній накладній разом з рахунком та на податковій накладній.

Відповідно до п. 2.3 Договору у випадку перевищення кількості фактично поставленого товару над кількістю попередньо сплаченого, Покупець здійснює доплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом трьох банківських днів з моменту відвантаження товару.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна за поставлений товар визначається в національній валюті України, є договірною та визначається у товарній накладній.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 Договору Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2014 року. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про припинення дії договору за два місяця до закінчення строку дії Договору, він вважатиметься продовженим на той самий термін.

Покупцем 01.01.2016 року видана довіреність №001 на отримання ОСОБА_4 бензину - 92 та палива дизельного загальною кількістю 31263 літри від ТОВ "Омо" строком дії до 31.01.2016 року. (а.с. 25)

На виконання умов Договору Продавець відвантажив Покупцю ПММ, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 522 554,50 грн.:

-№ 2 від 05.01.2016 року на суму 80 429,50 грн. (а.с. 12);

-№ 3 від 06.01.2016 року на суму 92 680,50 грн. (а.с. 15);

-№ 4 від 12.01.2016 року на суму 97 695,00 грн. (а.с. 17);

-№ 6 від 13.01.2016 року на суму 81 567,00 грн. (а.с. 19);

-№ 7 від 14.01.2016 року на суму 170 182,50 грн. (а.с. 22), а також товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (а.с. 13, 14, 16, 18, 20, 21, 23) та актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.02.2016 року.

Оплату за отриманий товар відповідачем здійснено частково:

- 14.01.2016 року в сумі 2 820,00 грн.;

- 08.02.2016 року в сумі 110 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 39-40, 71-73) та актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.02.2016 року.

При цьому, послуги за перевезення ПММ оплачені повністю.

Отже, несплаченою залишилась заборгованість за ПММ в сумі 409 734,50 грн.

04.03.2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості в сумі 409 734,50 грн. (а.с. 24)

Однак, відповідачем заборгованість погашена не була.

З огляду на положення ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникли зобовязальні відносини.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявність заборгованості в сумі 409 734,50 грн. також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.02.2016 року, який підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками (а.с. 11).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 409 734,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується посилань відповідача на те, що з наданих позивачем видаткових накладних вбачається, що вони підписані невстановленою особою, відсутні дані щодо посади, прізвища, даних щодо довіреності на отримання товару від імені відповідача, а тому неможливо ідентифікувати особу, що брала участь у господарській операції, у зв'язку із чим надані видаткові накладні не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ, то суд прийшов наступного висновку.

Дійсно видаткові накладні містять лише підписи отримувача. Разом з тим, здійснення господарських операцій по отримання ПММ підтверджується й іншими доказами у справі, зокрема долученими товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів, які оформлялись позивачем та підписувались водіями для транспортування грузу. При цьому дані документи містять ПІБ та посади осіб, які їх відпустили/прийняли; довіреність на отримання ПММ.

Крім того, реалізація Договору відбулась частковим виконанням відповідачем зобовязання, оскільки 14.01.2016 року та 08.02.2016 року були здійснені проплати на виконання Договору.

Як вбачається з розпоряджень, які наявні в матеріалах справи, на територію позивача 05.01.2016 року та 13.01.2016 року було дозволено проїзд транспорту з водієм ОСОБА_5, який працює у ДП Миколаївоблавтодор, що підтверджується відомостями за 2015-2016 роки (а.с. 54, 55, 57, 59, 60), що в свою чергу також підтверджує виконання сторонами умов Договору в частині поставки товару.

Отже, суд прийшов до висновку, що між сторонами відбулось реальне виконаня умов договору, товар був поставлений, а грошові кошти за нього сплачені частково.

Відсутність даних щодо посади, прізвища, даних щодо довіреності на отримання товару від імені відповідача на видаткових накладних, тобто правильність оформлення первинних бухгалтерських документів, не може ставитись в залежність від виконання зобов'язань за договором в частині оплати поставленого товару.

Посилання представника відповідача на неправомірність включення до суми заборгованості вартості послуг по перевезенню, оскільки така умова відсутня у договорі поставки, то суд зауважує, що предметом спору у даній справі є виключно оплата вартості ПММ в сумі 409 734,50 грн., оскільки заборгованість за транспортні послуги відповідачем сплачена, що підтверджується виписками по банківському рахунку, а також актом звірки взаєморозрахунків. Вказана обставина свідчить про визнання ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України боргу за перевезення.

Враховуючи все вищевикладене, позов підлягає задоволенню.

Судовий збір в сумі 6 146,03 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати на користь позивача з відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ( 54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-а, ідентифікаційний код 31159920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОМО (54051, м. Миколаїв, вул. Самойловича, 38, ідентифікаційний код 32720119) заборгованість за договором купівлі-продажу № 1 від 03.05.2013 року в сумі 409 734,50 грн. (чотириста девять тисяч сімсот тридцять чотири грн. 50 коп.) та судовий збір в сумі 6 146,03 грн. (шість тисяч сто сорок шість грн. 03 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06.06.2016 року.

СуддяВ.О. Корицька