Рішення № 58128589, 01.06.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 червня 2016 р. Справа № 902/335/16

за позовом: Приватного підприємства "Адлєр"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан"

про стягнення 106411,22 грн.

Господарський суд Вінницької області у складі

Головуючого судді Говор Н.Д.

Cекретар судового засідання Мовчан Г.М.

Представники

позивача : не з'явився

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду Вінницької області подана позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" на користь Приватного підприємства "Адлєр" 106411,22 грн., в тому рахунку 44604,31 грн. пені, 25513,42 грн. 30% річних, 36293,49 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 21.04.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/335/16 та призначено судове засідання на 19 травня 2016 року.

Позивач в позовній заяві заявив клопотання № б/н та дати про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 21.04.2016р. відмовлено у задоволенні клопотання № б/н та дати про розгляд справи в режимі відеоконференції.

24.05.2016р. до Господарського суду Вінницької області надійшло клопотання Приватного підприємства "Адлєр" № б/н та дати про розгляд справи 01 червня 2016 року в режимі відеоконференції та доручити проведення відеоконференції Господарському суду м. Києва.

Ухвалою від 24.05.2016р. відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Адлєр" № б/н та дати про участь в судовому засіданні по справі № 902/335/16 призначеного на 01.06.2016 року об 11:00 год., в режимі відеоконференції.

Відповідач відзиву на позов не надав, позивач, відповідач повноважних представників у судове засідання не направили.

Ухвала про порушення провадження у справі від 21.04.2016р. та про відкладення розгляду справи від 19.05.2016р. направлені позивачу, відповідачу рекомендованими листами за адресами, вказаними в позовній заяві, а саме позивачу - вул. Ямська, 8, м. Київ, 03038, відповідачу - с. Гайове, Барський район, Вінницька область, 23012. Факт належного повідомлення позивача, відповідача підтверджується поштовими повідомленнями (а. с. 46, 47). Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача, відповідача про час і місце судового розгляду справи за їх участю.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представників позивача, відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у їх відсутність. Спір відповідно положень ст. 75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

Повно, всебічно і об’єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

18.04.2014р. ПП “АДЛЄР” (продавець) та ТОВ “ЛАН” (покупець) уклали договір поставки №230/3 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (надалі - товар).

Відповідно до п. 1.2 Договору предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 2.1 Договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Відповідно до п. 2.2 Договору всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.2 Договору товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.1 Договору покупець здійснює оплату товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору, зазначені в додатках і визначені у національній валюті України в сумі, еквівалентній курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України на день підписання даного договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору оплата товару проводиться не пізніше кінцевого строку, визначеного в додатках до даного договору без виставлення рахунку-фактури.

Відповідно до п. 8.2 Договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.3 Договору Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 5 років з моменту підписання даного Договору. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за даним Договором, здійснюється протягом 5 років.

Відповідно до п. 8.6 Договору сторони, згідно п.2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 31.03.2015р. по справі № 902/251/15 позов про стягнення заборгованості за договором № 230/3 задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАН” на користь Приватного підприємства “АДЛЄР” борг в сумі 93434,88 грн., 30% річних в сумі 8140,35 грн., пеню в сумі 7723,10 грн., 20% штрафу в сумі 18686,98 грн., курсову різницю в сумі 107195,28 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4703,61 грн. Відмовлено в задоволені позову в частині стягнення курсової різниці в сумі 26416,60грн.

Згідно приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Відповідач станом на 22.03.2016р. погасив суму стягнуту за рішенням суду зокрема 13.02.2015р. сплатив 20000 грн., 24.02.2015р. сплатив 63000 грн., 15.10.2015р. сплатив 10000 грн., 20.11.2015р. сплатив 100000 грн., 15.02.2016р. сплатив 20000 грн., 22.03.2016р. сплатив 26884,20 грн., що стверджується платіжними дорученнями (а.с. 31-37).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені, річних, інфляційних, нарахованих за прострочення виконання зобов'язань по оплаті основного боргу у сумі 93434,88 грн. за загальний період з 14.02.2015р. по 21.03.2016р.

При цьому у розрахунку позову враховано положення ст. 534 ЦК України, згідно з якими у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Отже погашення суми основного боргу відбулося частинами у такі терміни: сума 46550,68 грн. сплачена 20.11.2015р., сума 20000 грн. сплачена 15.02.2016р., сума 26884,20 грн. сплачена 22.03.2016р.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п. 8.3 Договору Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 5 років з моменту підписання даного Договору. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за даним Договором, здійснюється протягом 5 років.

Позовні вимоги в частині стягнення пені підтверджуються рішенням суду у справі № 902/251/15 від 31.03.2015р., договором поставки № 230/3 від 18.04.2014 р., розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог в сумі 44604,31 грн. за загальний період з 14.02.2015р. по 04.03.2016р. на підставі ст. 549, 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.6 Договору сторони, згідно п.2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 30% річних стверджуються рішенням суду у справі № 902/251/14 від 31.03.2014р., договором поставки № 230/3 від 18.04.2014р., розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог в сумі 36293,49 грн. інфляційних втрат за загальний період з 14.02.2015р. по 21.03.2016р., та в межах заявлених позовних вимог в сумі 25513,42 грн. 30% річних за загальний період з 14.02.2015р. по 21.03.2016р. на підставі ст. 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства в сумі 106411,22 грн., з яких:

пеня – 44604,31 грн.;

інфляційні втрати – 36293,49 грн.;

30 % річних – 25513,42 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Сплачена сума судового збору може бути повернута судом у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом за клопотанням особи, яка його сплатила в установленому законом порядку (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛАН” (с. Гайове, Барський район, Вінницька область, 23012, ідентифікаційний код 30804480) на користь Приватного підприємства “АДЛЄР” (вул. Ямська, 8, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 35954742) 44604,31 грн. пені, 25513,42 грн. 30% річних, 36293,49 грн. інфляційних втрат, 1596,17 грн. судового збору

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 06 червня 2016 р.

Суддя Говор Н.Д.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Ямська, 8, м. Київ, 03038)

3 - відповідачу (с. Гайове, Барський район, Вінницька область, 23012)