Рішення № 58128588, 31.05.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 травня 2016 р.

Справа № 902/331/16

за первісним позовом:Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (вул.Новицького Якова, 11, м.Запоріжжя, 69005)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" (вул.Чапаєва, 3, с.Лучинець, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23453)

про стягнення 734936,29 грн.

за зустрічним позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" (вул.Чапаєва, 3, с.Лучинець, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23453)

до:Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (вул.Новицького Якова, 11, м.Запоріжжя, 69005)

про визнання договору поставки недійсним

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.

Представники

позивача/відповідача: ОСОБА_1

відповідача/позивача: ОСОБА_2

слухач: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ :

Подано позов приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" до товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" про стягнення 734936,29 грн. заборгованості, з яких 180359,40 грн. основного боргу; 421771,77 грн. індексації ціни товару, 78697,30 грн. пені; 54107,82 грн. штрафу, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору поставки пестицидів № ВН-П-46 від 12.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.04.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/331/16 з призначенням її до розгляду на 10.05.2016 року.

04.05.2016 року до суду від відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" надійшла зустрічна позовна заява до приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" про визнання договору поставки недійсним.

Ухвалою суду від 10.05.2016 року було прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду об'єднавши її разом з первісним позовом в одне провадження за №902/331/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.05.2016 року.

Ухвалою суду від 10.05.2016 року розгляд справи було відкладено на 31.05.2016 року з об'єктивних причин.

За клопотанням позивача від 10.05.2016 р. справа розглядається в режимі відеоконференції.

В судове засідання 31.05.2016 року з'явились представник позивача (відповідач за зустрічним позовом) та представник відповідача ( позивач за зустрічним позовом).

Представник позивача (відповідач за зустрічним позовом) первісний позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача (позивач за зустрічним позовом) первісний позов визнав в повному обсязі, про що зокрема останнім було зазначено у заяві ( вх. № 06-52/4889/16 від 31. 05.2016 року).

Одночасно представником відповідача (позивачем за зустрічним позовом) було подано заяву (№ 06-52/4919/16 від 31.05.2016 року) про відмову від зустрічного позову.

Суд, ознайомившись із заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" про відмову від позову, суд, з огляду на права, надані позивачеві ст.22 ГПК України, приймає її до розгляду як таку, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, останній в обґрунтування її вимог посилається на приписи ст.ст. 22, 78, 80 ГПК України, з огляду на що йому відомі правові наслідки передбачені вказаними статтями щодо відмови від позову в повному обсязі та наслідки припинення провадження у справі, в зв'язку із реалізацію позивачем даних прав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки пестицидів № ВН-П-46 від 12.04.2013 року.

Умовами договору, а саме п. 1.1. між сторонами було погоджено, що у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього, постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива (надалі пестициди або товар), а покупець зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його.

Відповідно до п. 2.1. договору, найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

Одночасно п. 2.2. договору, між сторонами було погоджено, що кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору й не скасовує та не змінює дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.

Згідно з п. 4.3. Договору, дата (термін, строк) поставки товару вказується в Специфікаціях.

При цьому, в п. 2 специфікацій сторони визначили умови та місце поставки (передачі) товару: (ЕХW) (склад позивача). Згідно з п. 4.1. договору, вказана умова поставки (ЕХW) передбачає вибірку товару покупцем зі складу постачальника автомобільним транспортом за свій рахунок.

Згідно з п. 7.1.4 договору, відповідач зобов'язувався з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його і передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Як встановлено матеріалами справи, між сторонами було підписано три специфікації до договору, згідно з якими позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 190959,40 грн., а саме: специфікація № 1 від 12.04.2013 року на загальну суму 17451,70 грн.; специфікація № 2 від 23.04.2013 року на загальну суму 118621,30 грн.; специфікація № 3 від 04.06.2013 року на загальну суму 54886,40 грн. ( а/с 19-22).

Позивачем на виконання умов договору були виконані свої зобов'язання в повному обсязі, а саме повністю та своєчасно було передано товар відповідачу на загальну суму 190959,40 грн., зокрема підтверджується видатковими накладними, а саме: № ЗП2991 від 12.04.2013 року на суму 16631,70 грн.; № ЗП3627 від 17.04.2013 року на суму 820,00 грн.; № ЗП4591 від 23.04.2013 року на суму 9491,40 грн.; № ЗП4589 від 28.04.2013 року на суму 109129,90 грн.; № ЗП10243 від 08.06.2013 року на суму 600,00 грн.; № ЗП10246 від 08.06.2013 року на суму 12538,35 грн.; № ЗП9875 від 14.06.2013 року на суму 41748,05 грн. та довіреностями відповідача на отримання товару, а саме: № 6 від 09.04.2013 року; № 8 від 23.04.2013 року; № 9 від 08.06.2013 року; № 9 від 08.06.2013 року.

Претензій щодо поставленого товару у відповідача не було.

Зокрема позивач в позові та в поясненнях в судових засіданнях зазначає, що факт поставки товару також підтверджується й актом звірки взаєморозрахунків від 01.04.2014 року, який з боку відповідача підписаний його директором, чий підпис засвідчений печаткою відповідача, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як передбачено договором, а саме п. 5.2. договору оплата товару повинна бути здійснена відповідачем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою для платежу є даний договір.

Пунктом 5.1. та пп. 7.1.1. договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу товар у строки, що вказані в Специфікаціях.

В пункті 3 Специфікацій було зазначено строки розрахунку за товар, згідно з якими граничною датою повного та остаточного розрахунку за товар є 15.10.2013 року.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач свої грошові зобов'язання виконав частково, а саме останнім було оплачено товар частково в розмірі 25000,00 грн., що стверджується матеріалами справи.

Позивач в судовому засіданні та в позові вказав, що 14400,00 грн. позивачем було зараховано в рахунок сплати залишку основного не проіндексованого боргу за договором поставки насіння № ВН Н-23 від 06.02.2013 року, а 10600,00 грн. в рахунок сплати частини основного проіндексованого боргу за договором поставки пестицидів № ВН-П-46 від 12.04.2013 року. Про дані зарахування відповідача було повідомлено, листом повідомленням ( вих.. 100/16-юр від 01.04.2016 року).

З урахуванням часткових проплат заборгованість становить 180359,40 грн.

Згідно з п. 5.6. договору: „Ціна товару, що вказана в специфікації, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в день складання специфікації, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику; СП - сума платежу за Товар; К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання специфікації (вказується в специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у специфікаціях, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання специфікацій.

Відповідно до п. 5.1., пп. 7.1.1., 7.1.3. договору відповідач зобов'язався оплатити товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни товару), для чого зобов'язався перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному договором.

При цьому, позивач в позові та в поясненнях зазначає, що у пункті 3 кожної специфікації також зазначено, що суми платежів підлягають індексації згідно з договором.

Для розрахунку такої індексації сторони в підпункті 5.6.1. Договору визначили, що для показника К2 вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні (показник АSК на веб-сторінці ytth://www.udinform.com/ в огляді фінансового дня) на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який сторони одержують із веб-сторінки ytth://www.udinform.com/ в огляді фінансового дня. Якщо показник К2 не можливо встановити з причини непрацездатності сторінки ytth://www.udinform.com/ , то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України, у найближчий попередній до дати платежу день.

Згідно з пп. 5.6.2. Договору, у день здійснення платежу Покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку Постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП.

Згідно з пп. 5.6.6. договору, зобов'язання покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну Товару вказану в специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару.

Пунктом 8.1.3. договору передбачено, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.

Між сторонами було погоджено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання ( виключення з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 років ( п.8.2. договору).

У пункті 9.12. Договору сторони вказали, що: „Умови Договору його сторони визначають розумними та справедливими". що: "Договір складений Сторонами при повному розумінні ними предмету договору, прочитаний повністю ....".

Непроведення повних розрахунків відповідачем спонукало позивача звернутися з позовом до суду про стягнення боргу із врахуванням штрафних санкцій.

Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача становить 180359,40 грн. основного боргу; 421771,77 грн. індексації ціни товару, 78697,30 грн. пені; 54107,82 грн. штрафу.

Суд, задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.

Борг в сумі 180359,40 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 421771,77 грн. індексації ціни товару, 54107,82 грн. штрафу.

Разом з тим, частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Між сторонами було погоджено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання ( виключення з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 років ( п.8.2. договору).

Суд, перевіривши нарахування 421771,77 грн. індексація ціни товару, 5495,14 грн. штрафу приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Стосовно нарахованих до стягнення 78697,30 грн. пені суд зазначає наступне.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку, що позивачем при нарахуванні пені не перевищено розмір процентної ставки, який встановлено законом як граничний.

Так, пунктом 8.1.3. договору передбачено, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.

Відповідно до ч.3. ст. 343 господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пеня в розмірі 78697,30 грн. підлягає задоволенню.

Стосовно зустрічного позову суд зазначає наступне.

Ознайомившись із заявою позивача ( за зустрічним позовом) про відмову від позову, суд, з огляду на права, надані позивачеві ст.22 ГПК України, приймає її до розгляду як таку, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, при цьому розцінює як відмову від позову в повному обсязі, так як останній в обґрунтування її вимог посилається на приписи ст.ст. 22, 78, 80 ГПК України, з огляду на що йому відомі правові наслідки передбачені вказаними статтями щодо відмови від позову в повному обсязі та наслідки припинення провадження у справі, в зв'язку із реалізацію позивачем даних прав.

Заява позивача (за зустрічним позовом) про відмову від позову підписана представником ОСОБА_2 яка згідно довіреності № б/н від 04.04.2016 року має право відмовлятися від заявлених вимог.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Крім того, у п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, а відтак відмова позивача від позову, не суперечить діючому законодавству України та не порушує чиї-небудь права і інтереси.

За таких обставин, оскільки дана відмова від позову не порушує чиїх-небудь прав і законних інтересів, з правовими наслідками відмови від позову позивач ознайомлений і повноваження на вчинення цих дій перевірені, вона приймається судом, що є підставою для припинення провадження у даній справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, про припинення провадження по зустрічному позову у даній справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги по первісному позову підлягають задоволенню повністю. Стосовно зустрічного позову, суд прийшов до висновку про припинення провадження у справі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра" (вул.Чапаєва, 3, с.Лучинець, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23453, код ЄДРПОУ 03730621) на користь приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (вул. Новицького Якова, 11, м.Запоріжжя, 69005, ідент. код. 34216986) 180359,40 грн. основного боргу; 421771,77 грн. індексації ціни товару, 78697,30 грн. пені; 54107,82 грн. штрафу; 11024,04 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Припинити провадження по зустрічному позову у даній справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Повне рішення складено 06 червня 2016 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи