Постанова № 58128346, 31.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 р. Справа № 820/508/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2016р. по справі № 820/508/16

за позовом ОСОБА_1

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення про визначення суми податкового зобов'язання за транспортним податком з фізичних осіб за 2015 рік, а саме: від 30.06.2015 року №88-17 на суму 25000,00 грн., від 30.06.2015 року №90-17 на суму 25000,00 грн., від 02.09.2015 року №89-19 на суму 14583,33 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2016р. по справі № 820/508/16 позов задоволено.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2016р., та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, посилаючись на те, що зазначає, що вищевказана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", від 28.12.2014 року №71-VIII, не змінює вид податку, а запроваджує новий податок.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги позивача та наполягав на залишенні її без задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є власником наступних транспортних засобів: TOYOTA LAND CRUISER, держ.номер НОМЕР_3, 2010 року випуску, об'єм двигуна 4461, LEXUS GX 460, 2010 року випуску, об'єм двигуна 4608, реєстраційний номер НОМЕР_1, LEXUS LX 570, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, об'єм двигуна 5663 (а.с. 14-16).

Контролюючим органом прийнято та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 88-17 від 30.06.2015 року, яким позивачу нараховано зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. (а.с. 8).

Податковим повідомленням - рішенням №90-17 від 30.06.2015 року позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. (а.с. 9).

30.06.2015 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 89-17, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. (а.с. 10).

Позивачем здійснена оплата заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями № 88-17 від 30.06.2015 року, №90-17 від 30.06.2015 року та № 89-17 від 30.06.2015 року, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.8-10).

При цьому, як сліду є з матеріалів справи 02.09.2015 року Київською ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №89-17 з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 14583,33 грн. (а.с. 11).

29.09.2015 року відповідач на адресу позивача надіслав лист-повідомлення №2776/10/20-31-17-05-20, в якому зазначив, що Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області податкове повідомлення-рішення про сплату транспортного податку з фізичних осіб від 30.06.2015 року №89-17 на суму 25000,00 грн. вважати недійсним, у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення №89-17 з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 14583,33 грн (а.с. 13).

Не погоджуючись із рішеннями Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині оскарження податкового повідомлення-рішення №89-17 від 02.09.2015 року, виходив з того, при його прийнятті контролюючий орган порушив вимоги ст. 60 ПК України.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Водночас, за правилами п. 60.4 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що податкове повідомлення - рішення від 02.09.2015 року №89-19 на суму 14583,33 грн прийнято контролюючим органом з дотриманням порядку, визначеного у ст. 60 ПК України, оскільки воно прийнято у зв'язку із зменшенням контролюючим органом нарахованої суми грошового зобов'язання раніше прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2015 року 89-17 на суму 25000 грн.

Таким чином, скасування податкового повідомлення -рішення №89-17 від 02.09.2015 року з підстав невідповідності його ст. 60 ПК України.

Окрім того, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії (податкових повідомлень-рішень від 30.06.2015 року №88-17 на суму 25000,00 грн., від 30.06.2015 року №90-17 на суму 25000,00 грн., від 02.09.2015 року №89-19 на суму 14583,33 грн.) на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України та з урахуванням приписів ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, згідно з яким статтею 267 Податкового кодексу України запроваджено транспортний податок.

Згідно з приписами ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1. ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2. ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

При цьому, згідно з пп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Таким чином, об'єктами оподаткування у розумінні ст. 267 Податкового кодексу України є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

За приписами п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, автомобілі TOYOTA LAND CRUISER, держ.номер НОМЕР_3, 2010 року випуску, об'єм двигуна 4461, зареєстрований 04.02.2011 року; LEXUS GX 460, 2010 року випуску, зареєстрований 21.07.2010 року, об'єм двигуна 4608, реєстраційний номер НОМЕР_1, LEXUS LX 570, 2013 року випуску, зареєстрований 07.08.2013 року, номерний знак НОМЕР_2, об'єм двигуна 5663 перебувають у власності позивача.

Вказані автомобілі підпадають під критерії, визначені пунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, а відтак, є об'єктами оподаткування транспортним податком, у зв'язку з чим позивач по справі як власник даних автомобілів повинен сплачувати транспортний податок

Згідно з п.п.14.1.163 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Підпунктом 267.5.1 п 267. 5 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Таким чином, враховуючи дату реєстрації автомобілів, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, з урахуванням того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, колегія суддів приходить до висновку, що у 2015 році автомобілі позивача є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України.

Відповідно до підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

На виконання вищезазначених норм закону, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо доводів позивача про те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України визначено, що до місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, в склад якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПКУ входить транспортний податок.

Згідно з п.10.2 ст.10 ПК України, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

В перехідних положеннях Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи " від 28.12.2014 року № 71-VIII, яким були внесені зміни до Податкового кодексу України, щодо особливостей справляння транспортного податку, зазначені особливості прийняття рішення щодо встановлення місцевих податків, зокрема транспортного податку, на 2015 рік.

Як зазначено в пункті 4 Прикінцевих положень цього закону органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міськими радами) необхідно в місячний термін, тобто до 01.02.2015 року, прийняти відповідне рішення.

На виконання вимог податкового законодавства Харківська міська рада прийняла рішення від 21.01.2015 року № 1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України", яким встановлено у 2015 році на території м. Харкова податок на майно, зокрема транспортний податок, а також затверджене "Положення про транспортний податок у м. Харкові".

Зазначене рішення набрало чинності 01.01.2015 року (пункт 2 рішення).

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Водночас, відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України визначена ставка транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а отже, відсутні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду та повністю спростовують висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За таких обставин, з урахуванням положення ст.202 КАС України, з огляду на помилковість висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, надання невірної правової оцінки таким обставинам справи та правозастосування, привело суд першої інстанції до безпідставного задоволення позовних вимог. В наслідок чого, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.41 160, 167, 195, 196, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2016р. по справі № 820/508/16- скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.06.2016 р.