Ухвала суду № 58128301, 30.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 р.Справа № 818/175/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.03.2016р. по справі № 818/175/16

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області третя особа Ямпільський районний суд Сумської області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення Територіального управління державної судової адміністрації України в Сумській області від 02 лютого 2016 року № 04-230/16, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті вихідної допомоги у зв'язку з відставкою; зобов'язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв'язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 31.10.2013 вона подала заяву до Вищої ради юстиції про звільнення у зв'язку з виходом у відставку. 26.11.2013 Вища рада юстиції прийняла рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді. 25.12.2014 Постановою Верховної Ради України № 59-VІІІ ОСОБА_1 була звільнена з посади судді за заявою про відставку. 29.12.2014 Ямпільський районний суд Сумської області прийняв наказ про звільнення позивача з посади судді на підставі постанови Верховної Ради України. При зверненні 05.01.2016 до ТУДСА в Сумській області щодо виплати вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, позивач отримала лист про відмову у здійсненні виплат. Таку відмову позивач вважає необґрунтованою, оскільки на момент звернення з відповідною заявою про відставку (31.10.2013) норма закону про виплату вихідної допомоги у зв'язку з відставкою діяла, і права на її отримання позивач набула водночас з набуттям права на відставку.

Протокольною ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 р. до участі у справі в якості третьої особи залучено Ямпільський районний суд Сумської області.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст. 126 Конституції України, ст.ст. 100, 109, 136, 142, 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1. 12.04.1976 була обрана на посаду судді Ямпільського районного суду Сумської області (а.с.5), з 03.01.1985 була призначена головою суду (а.с.6).

31.10.2013 ОСОБА_1 подала заяву до Вищої ради юстиції про звільнення її у відставку.

Вищою радою юстиції заяву позивача було розглянуто 26.11.2013 та прийнято рішення №1288/0/15-13 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді Селезньової В.І. (а.с.19).

25.12.2014 постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 59-VIII ОСОБА_1 було звільнено з посади судді.

29.12.2014 наказом голови Ямпільського районного суду Сумської області № 6-ос позивача звільнено з посади судді Ямпільського районного суду з виплатою компенсації за невикористану основну щорічну відпустку (а.с.36).

05.01.2016 позивач звернулася до ТУДСА в Сумській області щодо нарахування та виплати їй допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

02.02.2016 ТУДСА в Сумській області надало лист-відповідь №04-210/16 про те, що на момент звільнення ОСОБА_1 з посади судді ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" була виключена відповідно до положень Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", а тому правові підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні (а.с.17).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що право на відставку позивачем реалізовано до набрання чинності Законом №1166-VІІ, яким із Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виключено ст. 136, а тому наявні правові підстави для нарахування та виплати позивачці як судді у відставці вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на час досягнення нею 65-річного віку та реалізованого права на відставку. Таким чином, відмова відповідача, викладена в листі від 02 лютого 2016 року № 04-230/16, щодо відсутності правових підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги ОСОБА_1, є протиправною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Як зазначено в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-1/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103,109,131,135,136,137, підпункту 1 пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення», абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 19.11.2013 р. №10-рп/2013, аналіз розділу VІІІ Конституції України та Закону №2453 дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання і гарантій недоторканості, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

Крім того, в цьому ж Рішенні зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків (п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі №1-1/2013).

Згідно зі статтею 100 Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Статтею 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. №2453-VІ, в редакції, чинній на час звернення позивача до Вищої ради юстиції із заявою про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді.

Згідно з ч. 1 ст. 136 Закону №2453-VІ, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, Вищою радою юстиції прийнято рішення №1280/0/15-13 від 26.11.2013 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ямпільського районного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку".

Між тим, лише 25.12.2014 Верховна Рада України постановою № 59-VІІІ звільнила ОСОБА_1 з посади судді Ямпільського районного суду Сумської області (а.с.10-12).

При цьому, статтею 111 Закону № 2453-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, встановлюється цим Законом та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Розгляд питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді Голови Вищої ради юстиції або члена Вищої ради юстиції, який діє за його дорученням. Рішення про звільнення з посади судді приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється постановою Верховної Ради України. У разі неодержання кількості голосів народних депутатів України, передбачених частиною четвертою цієї статті, щодо звільнення з посади судді, обраного безстроково, проводиться повторне голосування. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 20 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України", до порядку денного сесії Верховної Ради України включаються позачергово без голосування питання про складання присяги, питання про призначення, обрання на посади, звільнення з посад.

Положеннями статті 216 цього ж Закону встановлено, що Верховна Рада України звільняє з посад суддів, обраних безстроково, відповідно до частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Згідно з пунктом другим частини другої статті 88 Конституції України, підготовку питань про звільнення з посад суддів Конституційного Суду України та суддів, обраних Верховною Радою України безстроково, до розгляду на пленарних засіданнях Верховної Ради України організовує Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України.

Порядок роботи Верховної Ради України визначений статтями 82, 83, 84 Конституції України. Відповідно до статті 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Відповідно до статті 82 Конституції України Верховна Рада України працює сесійно. Під час сесій проводяться пленарні засідання Верховної Ради, засідання її комітетів та комісій. Верховна Рада на сесійний період визначає коло питань, які підлягають розгляду й вирішенню, складає порядок денний чергової сесії, визначає дні й тижні пленарних засідань, роботи комітетів та комісій, народних депутатів у виборчих округах, встановлює кількість і тривалість щоденних пленарних засідань парламенту тощо. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року, а завершуються відповідно не пізніш як за 45 та 10 днів до початку наступної сесії. Верховна Рада може прийняти постанову про зміну строків завершення сесії.

На підставі аналізу зазначених норм права можна дійти висновку, що Верховна Рада України не розглянула подання Вищої ради юстиції протягом розумного строку, натомість позивачку звільнено з посади судді у відставку лише 25.12.2014 з незалежних від неї обставин.

Дана позиція суду кореспондується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 14.04.2015 та від 16.09.2015 у подібних справах.

Таким чином, право на відставку позивачем реалізовано до набрання чинності Законом №1166-VІІ, яким із Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виключено ст. 136.

Беручи до уваги, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді та також гарантії недоторканості та соціального захисту, як і до виходу у відставку, колегія суддів дійшла висновку про те, що скасування при виході у відставку гарантованої виплати вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що наявні правові підстави для нарахування та виплати позивачці як судді у відставці вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на час досягнення нею 65-річного віку та реалізованого права на відставку.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відмова відповідача, викладена в листі від 02 лютого 2016 року № 04-230/16, щодо відсутності правових підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги ОСОБА_1, є протиправною.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 року по справі № 818/175/16 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.03.2016р. по справі № 818/175/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Філатов Ю.М. Повний текст ухвали виготовлений 06.06.2016 р.