Ухвала суду № 58127547, 31.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа 810/79/16

Головуючий суддя 1 інстанції - Брагіна О.Є. Суддя доповідач Федотов І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Сорочка Є.О.

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційні скарги представника Генерального прокурора України Шокіна Віктора Миколайовича - Кондратюка Дмитра Анатолійовича, прокурора Київської області Бондаренка Євгена Вікторовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Генерального прокурора України Шокіна Віктора Миколайовича, прокурора Київської області Бондаренка Євгена Вікторовича, начальника Головного управління Національної поліції в Київській області Трояна Вадима Анатолійовича, начальника Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Падюка Івана Григоровича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Генерального прокурора України Шокіна Віктора Миколайовича, прокурора Київської області Бондаренка Євгена Вікторовича, начальника Головного управління Національної поліції в Київській області Трояна Вадима Анатолійовича, начальника Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Падюка Івана Григоровича про визнання протиправною їхньої бездіяльності, що виявилася у не вирішенні його заяви від 21.11.2015 р. про притягнення до відповідальності у вигляді звільнення з органів прокуратури прокурорів ОСОБА_27., ОСОБА_28., ОСОБА_29.; ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_30, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також слідчого Ірпінського відділу поліції ОСОБА_7 та зобов'язання відповідачів вирішити таку заяву.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Генерального прокурора України Шокіна Віктора Миколайовича, прокурора Київської області Бондаренка Євгена Вікторовича, яка виявилася у не розгляді питання про притягнення до відповідальності - звільнення з органів прокуратури прокурорів Величко Д.С., ОСОБА_28., ОСОБА_29., ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Зеленюка Я.О., викладеного в заяві ОСОБА_4 від 21.11.2015 р. Визнано протиправною бездіяльність начальника Головного управління національної поліції України в Київській області Трояна Вадима Анатолійовича, начальника Ірпінського відділу поліції ГУ НП в Київській області Падюка Івана Григоровича, яка виявилася у не розгляді питання про притягнення до відповідальності слідчого ОСОБА_7, викладеного в заяві ОСОБА_4 від 21.11.2015 р. Зобов'язано Генерального прокурора України Шокіна Віктора Миколайовича, прокурора Київської області Бондаренка Євгена Вікторовича розглянути заяву ОСОБА_4 від 21.11.2015 р. в частині питання про притягнення до відповідальності прокурорів Величко Д.С., ОСОБА_28., ОСОБА_29., ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та прийняти відповідне рішення. Зобов'язано начальника Головного управління національної поліції України в Київській області Трояна Вадима Анатолійовича, начальника Ірпінського відділу поліції ГУ НП в Київській області Падюка Івана Григоровича розглянути заяву ОСОБА_4 від 21.11.2015 р. в частині притягнення до відповідальності ОСОБА_7 та прийняти відповідне рішення. Зобов'язано прокурора Київської області Бондаренка Євгена Вікторовича, начальника Головного управління Національної поліції в Київській області Трояна Вадима Анатолійовича, начальника Ірпінського відділу поліції ГУ НП в Київській області Падюка Івана Григоровича у строк до 26.03.2016 р. подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_4 сплачений ним при подачі позову судовий збір у розмірі 1461,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник відповідача Генерального прокурора України Шокіна Віктора Миколайовича - Кондратюк Дмитро Анатолійович та прокурором Київської області Бондаренком Євгеном Вікторовичем подані апеляційні скарги, в яких просять скасувати зазначену постанову так як вважають, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги задовольнити частково, а постанову суду - скасувати та закрити провадження у справі з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.02.2010 р., 06.09.2010 р., 29.11.2010 р. позивачем та ОСОБА_12 до прокурора м. Ірпеня Київської області були подані заяви в порядку ст.ст.94-95,97 КПК України (в редакції 1960 р.) про вчинення злочину експертом ОСОБА_13 (фальсифікація судово-медичних висновків щодо обсягу, характеру та ступені тяжкості тілесних ушкоджень, завданих ОСОБА_4 17.02.2008 р. міліціонерами Ірпінського МВ ГУ МВС України у Київській області).

З лютого 2010 р. перевірка дій експерта ОСОБА_13 проводилась в прокуратурі м. Ірпеня Київської області, де внаслідок протизаконних дій посадових осіб цієї установи було прийнято 4 постанови про відмову у порушенні кримінальної справи. В подальшому всі постанови скасовані як незаконні. Остання із них, від 22.06.2012 р., скасована ухвалою апеляційного суду Київської області від 08.02.2013 р. з направленням матеріалів до прокуратури Київської області для проведення додаткової перевірки.

Проте, незважаючи на рішення суду, в якому було визначено орган проведення перевірки - прокуратуру Київської області, матеріали заяви ОСОБА_4 були знову направлені прокуратурою Київської області до прокуратури м. Ірпеня, слідчим якої, 18.03.2013 р., до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ч.1 ст.384 КК України відносно експерта ОСОБА_13 Кримінальне провадження №42013100040000106 в цей же день перенаправлене до Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області для проведення досудового розслідування.

Після скасування 08.02.2013 р. постанови від 22.06.2012 р. про відмову в порушенні кримінальної справи, досудове розслідування кримінального правопорушення, скоєного експертом ОСОБА_13, взагалі не проводилось, що було встановлено, зокрема, і ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09.11.2015 р. у справі №367/6370/15-к.

З березня 2013 р. по жовтень 2014 р. кримінальне провадження №42013100040000106 перебувало у слідчого Ірпінського МВ ГУ МВС України ОСОБА_14, який за тривалий час не вчинив жодної слідчої дії, у зв'язку з чим до нього були застосовані заходи дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з займаної посади.

В жовтні 2014 р., кримінальне провадження №42013100040000106 було передано для проведення досудового розслідування слідчому Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_7, за період знаходження справи у якого здійснювалась активна протидія у розслідуванні: із матеріалів справи зникла велика кількість документів, безпідставно були вилучені документи, що стосувались події правопорушення та обставин його вчинення, замість них з'явились інші, щодо захищених персональних даних особи ОСОБА_13 і, невідомо з яких підстав, приєднаних до матеріалів кримінального провадження, оскільки такі документи не мали ніякого відношення до правопорушення, а ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 21.11.2014 р. в частині залучення ОСОБА_4 у якості потерпілого слідчим ОСОБА_7 зухвало проігнорована, що призвело до порушення ст.ст. 55-56 КПК України, права ОСОБА_4 знехтувані (обставини встановлені рішенням суду від 09.11.2015 р.).

Таким чином, протиправною бездіяльністю та діями слідчого Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_7, які мають ознаки кримінального правопорушення, фактично свідомо укривалися протизаконні дії експерта ОСОБА_13, вчинені нею ще в лютому 2008 р. (обставини встановлені рішенням суду від 09.11.2015 р.).

Дані факти були встановлені судовими рішенням, в тому числі і ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09.11.2015 р., які набрали законної сили.

Кримінальне провадження №42013100040000106 від 18.03.2013 р. перебувало в СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області з січня 2015 р., для здійснення процесуального керівництва за ним було призначено групу прокурорів у складі ОСОБА_15, ОСОБА_16; ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, що підтверджено листом в.о. прокурора м. Ірпеня Київської області старшого радника юстиції ОСОБА_22 від 14.09.2015 р. №62-5603 вих.15.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 21.11.2014 р. у справі №367/6599/14-к було визнано протиправною бездіяльність слідчого Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області і прокурора прокуратури м. Ірпеня Київської області щодо не вирішення заяви про залучення ОСОБА_4 у якості потерпілого в кримінальному провадженні №42013100040000106, зобов'язано слідчого Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області вирішити заяву ОСОБА_4 від 16.09.2014 р.

Згідно висновків загального місцевого суду останнім процесуальним документом станом на 09.11.2015 р. був протокол допиту ОСОБА_13 у якості свідка від липня 2014 р.

З моменту визначення по вказаному кримінальному провадженню слідчого ОСОБА_7, а саме з січня 2015 р., ні єдина процесуальна дія по справі вчинена не була, що визнано і самим слідчим при допиті його у судовому засіданні в Ірпінському міському суді Київської області. Свою протиправну бездіяльність останній пояснив тим, що, як на його думку, ухвала Ірпінського міського суду від 21.11.2014 р. його не стосувалась, а відтак і не була виконана. Такі пояснення судом відкинуті та розцінені як спосіб уникнення відповідальності за службову недбалість з урахуванням того, що з січня 2015 р. по листопад 2015 р. ним особисто не проводилось будь-яких слідчих дій, хоча в ухвалі суду від 21.11.2014 р. чітко встановлений обов'язок слідчого, безвідносно до особистості, розглянути та вирішити заяву ОСОБА_4 від 16.09.2014 р., та визнана протиправною бездіяльність органу досудового розслідування щодо не вжиття, бодай, хоч яких-небудь процесуальних заходів для вирішення заяви позивача з приводу залучення його потерпілим до участі у справі.

Отже, слідчим ОСОБА_7 ухвала суду виконана не була, питання про залучення ОСОБА_4 у якості потерпілого не вирішено, по справі допущена безпідставна та нічим невиправдана тяганина та недбалість.

Факт порушення прав ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42013100040000106 діями та бездіяльністю слідчого ОСОБА_7 та бездіяльністю прокурорів встановлений як рішенням Ірпінського міського суду, так і ухвалою апеляційною суду Київської області від 08.02.2013 р., які набули законної сили, також судом був встановлений факт упередженості слідчого ОСОБА_7 при розслідуванні справи №42013100040000106.

Все вищевказане відбувалось при наявності 10 процесуальних керівників-прокурорів прокуратури м.Ірпеня Київської області.

Наразі кримінальне провадження №42013100040000106 перебуває в прокуратурі м. Ірпеня, досудове розслідування гальмується.

Ураховуючи системне, тобто як регіональної, так і місцевої прокуратур, саботування покладених на них законом обов'язків та відверте ігнорування рішень судів, позивач, 21.11.2015 р., звернувся із заявою про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення прокурорів ОСОБА_27., ОСОБА_28., ОСОБА_29.; ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_30, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та слідчого Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_7 до Генерального прокурора України, прокурора Київської області, начальника ГУ МВС України в Київській області та начальника Ірпінського відділу ГУ МВС України в Київській області відповідно.

Листом прокурора другого наглядового відділу за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення О.Шеченко від 30.11.2015 р. за №04/213-р-15 позивача було повідомлено про направлення його заяви до прокуратури Київської області.

Листом заступника прокурора Київської області О. Колесник від 23.12.2015 р. №04/2-9421 вих.15 ОСОБА_4 повідомлено про заміну слідчого у кримінальному провадженні на ОСОБА_24 та залучення позивача у якості потерпілого, роз'яснено його право на звернення до суду в порядку ст.ст.303-306 КПК України.

Листом заступника начальника ГУ Національної поліції в Київській області О.Осіпова від 22.01.2016 р. за №24/67-К.94 ОСОБА_26 (не позивачу) повідомлено про вжиття заходів для швидкого та повного дослідження обставин у справі.

Листом начальника відділу поліції Падюка І. від 10.12.2015 р. №К-46 позивача повідомлено про приєднання його заяви до кримінального провадження №42013100040000106.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів, що виявилася у не вирішенні заяви ОСОБА_4 від 21.11.2015 р. про притягнення до відповідальності у вигляді звільнення з органів прокуратури прокурорів ОСОБА_27., ОСОБА_28., ОСОБА_29.; ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_30, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також слідчого Ірпінського відділу поліції ОСОБА_7, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Судова колегія встановила, що суд першої інстанції розглянув справу по суті позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів вважає що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в ч. 3 ст. 17 КАС України, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про звернення громадян" до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно ст. 12 Закону України "Про звернення громадян" дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України", Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Статтею 2 Кримінально-процесуального Кодексу України визначені завдання кримінального судочинства, якими, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

У рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 р. зазначено, що кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Пунктом 4.2 зазначеного рішення передбачено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності.

Розглянувши наявні матеріали справи , зміст та суть спору, колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин мають місце правовідносини у сфері кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Та, зі змісту заяви позивача від 21.11.2015 р. колегією судів встановлено, що звернення ОСОБА_4 стосується затягування проведення досудового розслідування кримінального провадження та порушень кримінально-процесуального законодавства з боку органів прокуратури та органів внутрішніх справ, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4201310004000106 від 18.03.2013 та, враховуючи недотримання такими працівниками норм КПК України позивач вважає, що вони підлягають звільненню, про що належить його повідомити.

Таким чином, позовні вимоги стосуються діяльності відповідачів, що регулюється нормами кримінально-процесуального законодавства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини витікають з кримінального та кримінального процесуального законодавства, тому цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин, дана справа не підсудна адміністративному суду, а тому, з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, судова колегія приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду та закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 160, 157, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника Генерального прокурора України Шокіна Віктора Миколайовича - Кондратюка Дмитра Анатолійовича, прокурора Київської області Бондаренка Євгена Вікторовича задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Генерального прокурора України Шокіна Віктора Миколайовича, прокурора Київської області Бондаренка Євгена Вікторовича, начальника Головного управління Національної поліції в Київській області Трояна Вадима Анатолійовича, начальника Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Падюка Івана Григоровича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 06.06.2016 року.