Ухвала суду № 58127452, 31.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4611/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

31 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мелагрейн» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Компанія «Мелагрейн» звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.10.2014 №00010132201 та від 17.03.2015 №0002302203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія «Мелагрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Форца Груп» за період з 01.06.2014 по 30.06.2014

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 23.09.2014 № 443/1-22-01/37147952, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 645358 грн., в т. ч. за червень 2014 року на суму 645358 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення від 13 жовтня 2014 року №0001013220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 968 037 грн., з яких 645 358 грн. за основним платежем та 322 679 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Крім того, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Компанія «Мелагрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Форца Груп» за період з 01.06.2014 по 30.06.2014.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 26.02.2015 №106/1-22-03-37147952, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1 977,00 грн., в т. ч. за червень 2014 року на суму 1 977, 00 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 02.03.2015 р. № 4279 16/99-99- 10-01-01-25 про результати розгляду скарги податкове повідомлення - рішення від 13 жовтня 2014 року №0001013220 скасовано частково, а в частині заниження ТОВ «Компанія «Мелагрейн» суми податку на додану вартість на 1 977, 00 грн. - залишено без змін.

На підставі висновків ДФС України, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві 17 березня 2015 року прийнято податкове повідомлення рішення №0002302203 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 1 977 грн. за основних: платежем та на 988, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього на суму 2 965 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) гривень, 50 коп.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.05.2014 між ТОВ «Форца Груп» (Продавець) та ТОВ «Компанія «Мелагрейн» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №2105/2014-п, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю олію соняшникову нерафіновану, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату.

Згідно пункту 2.4. Договору оплата Покупцем здійснюється шляхом безготівкового перерахування суми за кожну партію товару, 100% від загальної вартості кожної партії Товару не пізніше дати, вказаної в Додатках, на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури наданої Продавцем.

Факт поставки та передачі Товару Продавцем Покупцю оформлюється видатковою накладною. Товар, на якій ставиться відмітка про прийняття Товару (п. 3.5. Договору).

Продавець надає Покупцю наступні документи: рахунок-фактура; видаткову накладну; податкову накладну; оригінал або копія ТТН; копію посвідчення якості. Покупець надає Продавцю наступні документи: довіреність на отримання Товару (п.п. 3.7, 3.8 Договору).

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні та розрахункові документи: податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

При цьому, в подальшому, придбаний у ТОВ «Форца Груп» товар був реалізований Laguera Company S.A. та вивезений за межі митної території України, що підтверджується вантажними митними деклараціями № 500010003/2014/005453 від 18.07.2014 р.; № 500010003/2014/005457 від 18.07.2014 р.; № 500010004/2014/001666 від 05.09.2014 р. Відповідно за продаж товару, Laguera Company S.A. сплатила позивачеві суму грошових коштів у доларах США еквівалентну 5 350 448, 49 грн. (451 375, 50 доларів США).

Колегія суддів також зазначає, що договір, укладений між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювався, недійсним (фіктивним) не визнавався, його зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлень-рішення, посилається на акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.09.2014 № 907/3-22-08/37117144 «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Форца Груп» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при взаємовідносинах з ТОВ «Боніта Ком», ТОВ «Агроветзахист» та СФГ «Ланагросервіс ММ» за період 01.05.2014 року по 31.06.2014 року». Відповідно до вказаного акту не було підтверджено реальності проведених господарських операцій ТОВ «Форца Груп» з реалізації товарів, робіт, послуг з контрагентами - покупцями.

Однак, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на вказаний акт, оскільки дана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження їх за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Форца Груп» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.