Ухвала суду № 58127450, 02.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/468/16 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.

представників позивача: Кияшко Ю.П., Джури С.П.

представника відповідача Труби А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРА-ТРАНС" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРА-ТРАНС" до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 22.02.2016 № 0000032200 та № 0000022200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

На думку скаржника, судом порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а окремі обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, є недоведеними.

В судове засідання з'явилися представники позивача, апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів виходить із таких фактичних обставин.

Судом попередньої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Юра-Транс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на прибуток за період з 04.03.2014 по 31.10.2015 по взаємовідносинах з ТОВ "Колд Транс", ТОВ "Сільвер Логістікс групп", за результатами якої складено акт від 09.02.2016 № 44/22-38776519.

Згідно із викладеними у цьому акті висновками, контролюючий орган встановив порушення платником податків: пункту 44.6 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 219137,00 грн., в тому числі жовтень 2014 року на суму 44383 грн., листопад 2014 року на суму 30342 грн., грудень 2014 року 37750 грн., січень 2015 року на суму 24708 грн., лютий 2015 року на суму 21192 грн., березень 2015 року на суму 53587 грн., квітень 2015 року на суму 7175 грн.; порушення вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 101228 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 101228 грн.

Обґрунтовуючи такі висновки, відповідач послався на те, що господарські операції ТОВ "Юра-Транс" із ТОВ "Колд Транс", ТОВ "Сільвер Логістікс групп" не мали реального характеру, вказавши на ненадання суб'єктом господарювання до перевірки документів, які повинні були складатися з огляду на характер і зміст господарських операцій між цими суб'єктами, також зазначив про наявність дефектів форми і змісту у деяких із наданих позивачем документів, поряд із цим послався на те, що засновник підприємства ТОВ "Колд Транс" ОСОБА_6 заперечував свою участь у діяльності цього товариства, а директор ТОВ "Сільвер Логістікс групп" Воронін М.Г. повідомив, що жодних договорів з ТОВ "Юра-Транс" не укладав, послуг по перевезенню вантажу, транспортно-експедиційні послуги та будь-які інші послуги з ТОВ "Юра-Транс" не здійснював і не збирався здійснювати

На підставі вказаного акта контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.02.2016 № 0000032200 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 273921,25 грн. (219137,00 грн. за основним платежем та 54784,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 22.02.2016 № 0000022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 126535,00 грн. (101228,00 грн. за основним платежем та 25307,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач мав усі правові підстави для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що, як установлено під час вирішення спору, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних послуг у ТОВ "Колд Транс" та ТОВ "Сільвер Логістікс групп", на підставі податкових накладних, які не є належними.

Позивач у своїй апеляційній скарзі обґрунтовує помилковість таких висновків суду попередньої інстанції тим, що відповідно до укладених ним із названими контрагентами договорів, останні були зобов'язані лише забезпечити підбір безпосередніх перевізників товару, а ТОВ «ЮРА-ТРАНС» здійснювало контроль за відправкою вантажу від відправника. Реальність виконання цих договорів безумовно підтверджується наданими ним документами, копії яких містяться у матеріалах справи, поряд із цим, відповідачем не надано вироків, які б містили встановлені судом обставини про нікчемність угод позивача, а протоколи допиту свідків, прийняті судом до уваги, на думку позивача, не стосуються предмета доказування у даній справі, не мають відношення до позивача та його господарської діяльності, а тому не є належним доказом у справі.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 статті 138, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).

Згідно з абз. 1 пункту 138.2 статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Суд установив, що ТОВ "ЮРА-ТРАНС" було укладено договори-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні із ТОВ "Колд Транс" та із ТОВ "Сільвер Логістікс групп" від 01.10.2014 № 0110/01 та від 01.10.2014 № СЛ-0110-12 (т.1 а.с. 97-98; т.2 а.с. 1-2).

Відповідно до умов цих договорів (пункти 1.1, 1.2) довіритель доручає повіреному за винагороду здійснювати пошук і підбор перевізників з метою забезпечення вантажами транспортних засобів для транспортування їх в міжнародному та міжміському сполученні.

Повірений, діючи за дорученням довірителя в межах даного договору-доручення надає послуги по пошуку та підбору перевізників та або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим, або своїм вантажним транспортом, відповідно до чинного законодавства України, вимогам міжнародних Конвенцій і угод в області міжнародних перевезень та інших законодавчих чи нормативних актів, що регулюють правові відносини в галузі перевезень вантажів в межах України та в міжнародному сполученні.

На підтвердження реального руху активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій із названими контрагентами позивачем надано копії: оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631, копії платіжних доручень, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії податкових накладних, копії товарно-транспортних накладних. Додатково апеляційному суду позивач надав банківські виписки про рух коштів на рахунку ТОВ «ЮРА-ТРАНС».

Щодо використання отриманих послуг у власній господарській діяльності позивач пояснив суду, що основним видом його діяльності є надання послуг з транспортної логістики, відтак, діючи на підставі договорів із замовниками, ним було укладено договори із вказаними контрагентами про надання транспортно-експедиційних послуг зі здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом, за умовами яких ТОВ «ЮРА-ТРАНС», діючи як Довіритель і довірена особа клієнта (замовника), довіряє повіреному (довіреній особі перевізника), якими у межах даних відносин є ТОВ "Колд Транс" та ТОВ "Сільвер Логістікс групп", за винагороду здійснювати пошук та підбір безпосередніх перевізників.

На підтвердження цих обставин позивач надав копії укладених ним договорів із ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів» (від 01.01.2015 № 17), ТОВ «Белогорье молокопродукт» (від 01.04.2014 № 1358), Дочірнє підприємство «Пластмас» ТОВ «Торговий дім Пластмас-Прилуки» (від 01.04.2014 № 01-6/1), ТОВ «Техмолпром» (від 01.04.2014 № 0401-14) (т. 4 а.с. 30-36), відповідно до умов яких ТОВ «ЮРА-ТРАНС» як експедитор взяв на себе обов'язок здійснити дії, пов'язані із організацією перевезень матеріальних цінностей вказаних замовників.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Іншими словами, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з умовами укладених позивачем із ТОВ "Колд Транс" та ТОВ «Сільвер Логістікс групп» договорів (т.1 а.с. 97-98; т.2 а.с. 1-2), названі контрагенти за дорученням ТОВ «ЮРА-ТРАНС» надають одну чи декілька з таких послуг:

залучає третіх осіб для забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань;

здійснює організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та за її межами на підставі замовлень;

розсилає товарно-транспортну документацію;

приймає участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством, вирішує претензійні питання;

залучає третіх осіб для виконання своїх зобов'язань за цим Договором і укладає з ними договори;

здійснює розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу; за згодою сторін виконує інші доручення Експедитора-1 (ТОВ «ЮРА-ТРАНС») (п. 2.1 Договорів).

Досліджуючи надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), суд попередньої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що із цих актів неможливо встановити які саме із вказаних у договорах послуг надавалися позивачеві його контрагентами, тобто встановити зміст і обсяг господарської операції, позаяк в актах зазначено «транспортно-експедиційні послуги у межах України».

Позивач у своїх поясненнях зазначає, що ТОВ "Колд Транс" та ТОВ «Сільвер Логістікс групп» на виконання зазначених договорів здійснювали пошук та підбір безпосередніх перевізників для виконання ТОВ «ЮРА-ТРАНС» зобов'язань із організації перевезень для його замовників.

Проте колегія суддів звертає увагу на те, що у наданих позивачем документах відсутні будь-які відомості відносно того, яких же перевізників було безпосередньо знайдено та підібрано контрагентами позивача і що саме ними вчинялися дії з їх пошуку на виконання умов договорів від 01.10.2014 № 0110/01 та від 01.10.2014 № СЛ-0110-12.

Зокрема, у товарно-транспортних накладних, копії яких містяться у матеріалах справи, автомобільним перевізником зазначено власне позивача - ТОВ «ЮРА-ТРАНС». Отже, відсутня об'єктивна можливість встановити взаємозв'язок між цими документами та договорами-дорученнями про надання транспортно-експедиційних послуг, враховуючи що в них не зазначено власників транспортних засобів

Таким чином, виходячи із наявних у справі матеріалів, колегія суддів вказує на відсутність підстав стверджувати про реальне та фактичне виконання умов названих договорів ТОВ "Колд Транс" та ТОВ «Сільвер Логістікс групп», вчинення цими суб'єктами господарювання дій які б мали наслідком реальну зміну майнового стану учасників даних господарських відносин, надані первинні документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій.

Крім того, Верховний Суд України у своїх постановах від 05.03.2012 (справа № 21-421а11 та від 22.09.2015 (справа № 21-887а15) дійшов висновку про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові від 03.11.2015 (справа № 826/3477/13-а) Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні від імені ТОВ "Сільвер Логістікс групп" підписано директором товариства Вороніним М.Г.

Поряд із цим, суд першої інстанції, виходячи з наявних у справі матеріалів, встановив, що директор ТОВ "Сільвер Логістікс групп" Воронін М.Г. повідомив, що жодних договорів з ТОВ "Юра-Транс" не укладав, послуг по перевезенню вантажу, транспортно-експедиційні послуги та будь-які інші послуги з ТОВ "Юра-Транс" не здійснював і не збирався здійснювати.

За таких обставин та враховуючи наведені висновки Верховного Суду України, які в силу вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про те, що наявні у матеріалах справи податкові накладні, виписані ТОВ "Сільвер Логістікс групп" на користь позивача та підписані Вороніним М.Г., не можуть бути визнані належною правовою підставою для формування податкового кредиту.

Разом із цим, суд установив, що засновник підприємства ТОВ "Колд Транс" ОСОБА_6 повідомив, що не має жодного відношення до ТОВ "Колд Транс", підприємство реєструвалося за грошову винагороду, фінансово-господарську діяльність на даному підприємстві не здійснював.

З цього приводу, колегія суддів враховує, що дії ОСОБА_6 як засновника обмежуються виключно моментом створення юридичної особи, тобто він не міг знати про її діяльність в подальшому та факти щодо реальності надання цим суб'єктом господарювання послуг в тому числі на користь ТОВ «ЮРА-ТРАНС», а тому протокол допиту ОСОБА_6 (як свідка), не може братися до уваги під час дослідження реальності господарських операцій позивача із ТОВ "Колд Транс".

Поряд із цим, оцінюючи докази у їх сукупності, та зважаючи на встановлені обставини, судова колегія вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій і досягнення позивачем законної мети її здійснення, не доведено дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

У своїй апеляційній скарзі позивач вказує на те, що протоколи допиту свідків, прийняті судом до уваги, не стосуються предмета доказування у даній справі, не мають відношення до позивача та його господарської діяльності, а тому не є належним доказом у справі.

З цього приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наведені цими особами відомості, свідчать на користь висновку про те, що платник при укладенні правочинів та виконанні господарських операцій діяв без належної обачливості.

Так, підприємницька діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Адже хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена останнім у постанові від 15 червня 2010 року № 10/91.

Принцип належної податкової обачності безпосередньо випливає із рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», на яке посилається сам позивач обґрунтовуючи правомірність відображення ним у податковому обліку наслідків господарських операцій. У вказаному рішенні, з урахуванням якого, в силу положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права, зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Колегія суддів враховує і те, що за звичаями ділового обороту при здійсненні вибору контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обмежився лише формальною перевіркою своїх контрагентів на предмет податкової «добросовісності» за доступними базами даних, зокрема надавши суду копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копії витягів з реєстру платників ПДВ.

Проте свідченням належної податкової обачності є не лише подання стандартного переліку документів, але й обґрунтування мотивів вибору постачальника та пояснення обставин укладення та виконання договору з контрагентом з урахуванням звичаїв ділового обороту у відповідній сфері.

Іншими словами «обачний» платник податку може навести докази також на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Разом із тим, позивач не зміг пояснити чим обумовлений вибір саме цих контрагентів - ТОВ "Сільвер Логістікс групп" та ТОВ "Колд Транс" і наявна наразі ситуація, за якої директор одного товариства і засновник іншого відповідно, вказують на те, що участі у діяльності цих суб'єктів господарювання не приймали, заперечуючи і саму діяльність товариств, свідчить про недотримання позивачем належної обачності.

Підсумовуючи викладене, враховуючи досліджені докази у їх сукупності, апеляційний суд погоджується із позицією суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На думку судової колегії, надані позивачем документи не містять достовірних відомостей і не підтверджують відповідного руху активів платника податків, що свідчить про обґрунтованість висновків відповідача стосовно складання відповідних документів без реального виконання посвідчуваних ними правочинів для надання/отримання податкової вигоди, а також про правомірність прийнятих ним рішень, що є предметом оскарження у даній справі.

У своїх поясненнях до апеляційної скарги позивач звернув увагу на те, що податкова перевірка ТОВ "ЮРА-ТРАНС" була проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, зокрема на виконання ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09 грудня 2015 року у справі №751/11848/15-к, відповідно до якої було призначено документальну позапланову перевірку платника податків ТОВ «Юра Транс» по взаємовідносинам з ТОВ "КОЛД ТРАНС" та ТОВ "СІЛЬВЕР ЛОГІСТІКС". Підставою слугувало те, що у слідчому управлінні фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Чернігівській області знаходиться кримінальне провадження №12014270000000315 від 05.11.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 1, 2 ст. 205, ч.3,4,5 ст. 191 КК України.

Апелянт вказує на те, що з огляду на положення п.86.9 ст.86 ПК України, відсутність відповідного рішення суду у кримінальній справі не дає підстав для прийняття контролюючому орану податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної у рамках кримінальної справи.

З цього приводу апеляційний суд звертає увагу на те, що податкова перевірка наразі проведена у рамках кримінального провадження, яке не стосується посадових осіб ТОВ «ЮРА-ТРАНС».

Згідно із позицією Верховного Суду України у постанові від 26 січня 2016 року податкове повідомлення-рішення не приймається до набрання законної сили відповідним судовим рішенням лише у випадку, якщо відносно посадових осіб цього ж платника податків, який перевіряється, в рамках кримінального провадження розслідується кримінальне правопорушення, предметом якого є податки та/або збори.

Крім того 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 17.07.2015 №655-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків".

Згідно із цим Законом виключено положення розділу ІІ "Адміністрування податків, зборів, платежів" ПК України, а саме пункт 58.4. статті 58 - "Податкове повідомлення - рішення" та пункт 86.9. статті 86 - "Оформлення результатів перевірок", а отже з 01.09.2015 запроваджено загальний порядок та терміни прийняття податкових повідомлень-рішень податковими органами, у відповідності до пункту 86.8 статті 86 розділу ІІ "Адміністрування податків, зборів, платежів" ПК України.

Отже, доводи, апелянта з приводу того, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а окремі обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, є недоведеними, не знайшли свого підтвердження.

Суд попередньої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРА-ТРАНС" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРА-ТРАНС" до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 06 червня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.