Постанова № 58127062, 02.06.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"02" червня 2016 р. № 820/812/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участі:

секретаря судового засідання Хмелівська Н.М. ,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про скасування рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, м. Києва ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер 23897019 від 25.08.2015 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, пославшись на те, що оскаржувана реєстрація права власності відбулась з порушенням встановлених правил та процедур. Договором іпотеки передбачалося задоволення вимог іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Натомість, такий договір не укладався, а відтак, були відсутні підстави для реєстрації прав. Повідомлення про намір звернення стягнення на майно позивачем не отримувалося. З урахуванням наведеного позивач просив задовольнити позов.

Представник третьої особи ТОВ Кей-Колект проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні вимог позивача відмовити, пославшись на те, що при вчиненні оскаржуваних дій відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства

Відповідач у судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

11.08.2008 року між АКІБ УкрСіббанк та позивачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 11381766000 та договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку переданий житловий будинок з надвірними будівлями що знаходиться за адресою: Харківська область, м.Зміїв, вул..Гагаріна,62, що належить позивачеві на праві власності : 53/100 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Зміївською державною нотаріальною конторою за № 3-646 від 10.08.2002 року, зареєстрованого в КП Зміївська БТІ 19.08.2002 року в реєстрову книгу № 5-402; 47/100 часток на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4В, 29.07.2008 року, занесеному в реєстрову книгу № 5 за номером 402, реєстраційний номер 965917.

13.02.2012 року на підставі договору факторингу № 2 АКІБ УкрСіббанк відступив право вимоги по кредитному договору № 11381766000 ТОВ « Кей-Колект».

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна зареєстровано право власності ТОВ Кей Колект на спірну квартиру за номером запису: 10916005 від 25.08.2015 року, реєстраційний номер об'єкта 709864963217, згідно рішення № 23897019 від 25.08.2015 року відносно вищезгаданого будинку. Підстава реєстрації - договір іпотеки 2649.

У матеріалах справи наявне повідомлення ТОВ Кей-Колект від 21.03.2016 року, в якому зазначено про анулювання боргу у звязку з реалізацією підприємством права на нерухоме майно,я ким забезпечено виконання кредитного договору № 11381766000 від 11.08.2008 року на підставі ст.ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку», яке відбулося 25.08.2015 року.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони за договором іпотеки № 2649 домовилися про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору шляхом викладення у договорі іпотеки розділу 5 "Застережень про задоволення вимог іпотекодержателя".

Згідно з частинами 2, 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку", договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Щодо протиправності рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки суд виходить з наступного. За змістом положень статті 36 Закону України "Про іпотеку" відповідне застереження в іпотечному договорі вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Той факт, що сторони домовилися про застосування позасудового порядку звернення стягнення на предметом іпотеки свідчить про те, що сторони дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в один чи іншій спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений Законом України "Про іпотеку".

При цьому, можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку визначені частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки.

Відсутність факту реалізації домовленості сторін щодо укладення окремої угоди про задоволення вимог іпотекодержателя за наявності відповідного застереження в іпотечному договорі, наявність якого прирівнюється до угоди про задоволення вимог іпотекодержателя, та яке за змістом вимог Закону України "Про іпотеку" свідчить про те, що сторони домовилися про позасудовий порядок врегулювання спору, не є обставиною, яка обмежує державного реєстратора у здійсненні відповідної реєстраційної дії. Так, в матеріалах справи відсутні докази оспорення договору про іпотеку №2649 повністю або у частині розділу 5 "Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя".

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно з пунктом 1 пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (далі Порядок № 868), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Відповідно до пункту 46 Порядку № 868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

В судовому засіданні відповідачем та третьою особою не доведено факту направлення на адресу позивача завіреної в установленому порядку копії письмової вимоги про усунення порушень із зазначенням стислого змісту порушеного зобов'язання, вимоги про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; доказів сплину 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя.

Суд також звертає увагу на те, що 7 червня 2014 року набув чинності Закон № 1304-VII, згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже поняття "мораторій" у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Установлений Законом № 1304-VII мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Відповідно до п.п.4 ч. 1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено в т.ч. у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про неправомірність рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, м. Києва ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер 23897019 від 25.08.2015 року, оскільки останнє прийняте без урахування усіх обставин , що мають значення для прийняття рішення/вчинення дії п.3 ч.3 ст.2 КАС України

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про скасування рішення задовольнити.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23897019 від 25.08.2015 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 06 червня 2016 року.

Суддя Спірідонов М.О.