Ухвала суду № 58120200, 31.05.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/850/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Іванова Н. Ю.

Доповідач Гайсюк О. В.

УХВАЛА

Іменем України

31.05.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Гайсюка О.В.

суддів: Голованя А.М., Фомічова С.Є.

за участю секретаря: Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 лютого 2016 року і

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про встановлення порядку користування жилими приміщеннями.

Позивач зазначив, що він є наймачем квартири АДРЕСА_1.

В квартирі зареєстровані та проживають він, його малолітній син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, яка перебувала з ним у шлюбі і цей шлюб розірвано судом 20.11.2013 року. Також в квартирі без реєстрації проживає його повнолітній син ОСОБА_2, який повернувся з навчання в м. Ірпінь, викинув ліжко з кімнати площею 12,2 кв.м. в кімнату 16,9 кв.м. та став проживати в кімнаті площею 12,2 кв.м, в яку його (позивача) не впускає. В кімнаті площею 16,9 кв.м. вимушені проживати він (позивач), малолітній син і його (позивача) колишня дружина.

Посилаючись на це, позивач просив встановити порядок користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, виділивши йому та малолітньому сину кімнату площею 16,9 кв.м., а відповідачам кімнату площею 12,2 кв.м.

Також просив зобов'язати відповідачів не чинити йому та малолітньому сину перешкоди у користуванні зазначеним приміщенням.

У травні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою при цьому зазначили, що ОСОБА_3 припинив проживання в квартирі АДРЕСА_1 ще до рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.11.2013р. про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_4 та створив нову сім'ю і вибув на проживання до нової дружини.

Посилаючись на це, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 просили визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірною квартирою та зняти його з реєстрації місця проживання (а.с.32-34).

У липні 2015 року ОСОБА_3 подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що 21.06.2015р. відповідачі разом із своїм адвокатом виштовхали його з квартири, а згодом змінили замки на вхідних дверях.

Посилаючись на це, позивач просив усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом вселення його у спірну квартиру та зобов'язати відповідачів передати йому ключі від вхідних дверей квартири (а.с.57-59).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.02.2016р. позов ОСОБА_3 задоволено частково. Позивача вирішено вселити в квартиру та зобов'язано відповідачів передати йому ключі від квартири, у решті вимог позивача відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено (а.с.207-212).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову (а.с.221-224).

ОСОБА_2 посилається на невідповідність рішення нормам матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначається, що ОСОБА_3 протягом тривалого часу (понад шість місяців) не проживає у спірній квартирі, створив нову сім'ю та вибув до нової дружини на проживання.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача ОСОБА_3 з доводами скарги не погодився.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 є основним наймачем спірної квартири АДРЕСА_1 та зареєстрований в цій квартирі до цього часу.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 визнав, що під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 у спірній квартирі було замінено замок від вхідних дверей квартири, а ключі до цього часу ОСОБА_3 так і не передано.

Відповідно до ч.2 ст.107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення у тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.

Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції абсолютно правильно виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не надали доказів того, що ОСОБА_3 обрав собі інше постійне місце проживання та вибув з квартири на постійне проживання до іншого населеного пункту чи в інше жиле приміщення.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 взагалі не називають іншого населеного пункту, інше жиле приміщення, іншу дружину.

Відсутні і докази того, що ОСОБА_3 перестав відноситися до спірної квартири як до свого постійного місця проживання. Навпаки, у справі достатньо доказів того, що ОСОБА_3 завжди вважав спірну квартиру своїм постійним місцем проживання і ніколи не втрачав інтересу до цієї квартири як до свого житла. Про це свідчить сам факт звернення до суду в квітні 2015 року з позовом про встановлення порядку користування квартирою (а.с.2-4), про це свідчать квитанції на його ім'я про оплату комунальних послуг (а.с.67-102).

Отже, висновки суду про те, що підстави для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням з підстав передбачених ст.107 ЖК України відсутні повністю відповідають обставинам справи.

Зустрічний позов з підстав передбачених ст.71,72 ЖК України не заявлявся.

Наведене свідчить про те, що висновки суду відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування чи зміни цього рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: