Ухвала суду № 58116644, 31.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/3611/15 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.

Провадження № 22-ц/783/3233/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Ніткевича А.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

секретаря Бохонко Е.Р.

з участю позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про встановлення факту відмови від права власності, -

встановила:

У листопаді 2015 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до відповідача ОСОБА_5 про встановлення факту відмови від права власності

В обгрунтування вимог покликалися на те, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16.10.2013 року визнано право власності відповідача на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 Вважають, що відповідач втратив право власності на частку у спільній власності на підставі норм ст.ст. 346, 347 ЦК України, оскільки його дії свідчать про відмову від права власності.

За період з 2006 року по даний час їх дочка, а після її смерті вони, самостійно несли витрати на утримання спірної квартири, а саме сплачували комунальні платежі, проводили поточний та капітальний ремонти. Відповідач з 2006 року не навідувався до спірної квартири, не цікавився нею, комунальних платежів не сплачував, не проводив ремонту у квартирі, не проживав у такій.

Просили встановити факт відмови відповідача від права власності на частку у житловій квартирі АДРЕСА_1

Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 12 січня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржили позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вважають рішення незаконним та необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі покликаються на те, що з 2006 року відповідач не навідувався до спірної квартири, не ніс тягар по її утриманню, не сплачував комунальні платежі, не проживав у такій.

На їх думку, відповідач в силу вимог ч. 1 ст. 347 ЦК України вчинив дії, що свідчать про його відмову від права власності.

Просять рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів на підтримку доводів скарги, а також пояснення представника відповідача на заперечення таких, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису за заявою відповідача про його відмову від належної йому спірної 1/2 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 а тому дійшов висновку про відсутність підстав для висновку про відмову відповідача від цього майна.

Враховуючи наведені вище вимоги закону, докази, що знаходяться в матеріалах справи, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 27.06.2012 року визнано за відповідачем ОСОБА_5 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири на АДРЕСА_1 та зобов'язано Червоноградське МБТІ видати останньому свідоцтво про право власності на 1/2 ідеальну частку квартири на АДРЕСА_1 (а.с. 55).

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16.10.2013 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27.06.2012 року в частині зобов'язання Червоноградського МБТІ видати ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на 1/2 ідеальну частку квартири на АДРЕСА_1 скасовано та у цій частині ухвалено нове рішення про відмову у позові. В решті рішення залишено без змін (а.с. 38).

Право власності відповідача ОСОБА_5 на 1/2 частку квартири по АДРЕСА_1 20.01.2014 року зареєстровано реєстраційною службою Червоноградського МУЮ, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.09.2014 року № 26285898 (а.с. 63).

Співвласниками іншої ? частки квартири на АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відповідно до свідоцтва на спадщину за законом від 22.12.2014 року, є її мати ОСОБА_2, батько ОСОБА_3, а також дочка ОСОБА_7 по 1/3 частині кожний (а.с. 22).

Звертаючись із позовною заявою позивачі, які на підставу власних позовних вимог про встановлення факту відмови відповідача від права власності на частку у квартирі, покликалися на ч. 1 ст. 347 ЦК України, оскільки вважали, що дії відповідача свідчать про відмову від права власності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відмови власника від права власності.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 347 ЦК особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що відповідач ОСОБА_5 від права власності на 1/2 частки у квартирі АДРЕСА_1 Львівської області не відмовлявся, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його відмову від права власності, в матеріалах справи відсутні докази внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису за заявою відповідача про його відмову від належної йому частки у спірній квартирі, відтак підставно відмовив у задоволенні позовних вимог позивачів.

Доводи апелянтів про те, що постановляючи оскаржуване рішення 12.01.2016 року суд першої інстанції не повідомив їх вчасно про час та місце розгляду справи, спростовуються розписками про отримання судових повісток, вручених позивачам після закінчення судового засідання 17.12.2015 року (а.с. 43, 44).

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, а відтак колегія суддів приходить висновку, що підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні і апеляційну скаргу, яка не спростовує висновків рішення суду, необхідно відхилити.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин