Ухвала суду № 58116640, 31.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/2284/16 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/783/3471/16 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Крайник Н.П., Ванівського О.М.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: представника заявника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 квітня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_3 про визнання дій та рішень державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції протиправними,-

встановила:

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05.04.2016 року залишено без розгляду скаргу ОСОБА_3 про визнання протиправними дій державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Табінського О.В. та про скасування винесених ним постанов від 01.10.2014 року про відкриття виконавчого провадження та постанов від 01.10.2014 року та від 29.09.2014 року про розшук і затримання його автомобіля, вилучення державних номерних знаків, технічного паспорта та ключів.

Ухвалу суду оскаржила заявник ОСОБА_3, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою скерувати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що у заяві про поновлення строку на звернення до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця вона вказала причини пропущення нею встановленого законом строку, яким суд першої інстанції не дав належної оцінки. Апелянт вважає, що наведені нею причини є поважними, оскільки вона зверталась із такими ж як у скарзі вимогами до суду в порядку адміністративного судочинства, які були розглянуті адміністративним судом по суті, однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 року, яку вона отримала 01.04.2016 року, постановлені по суті вирішення її вимог судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані та провадження у справі закрито. Апелянт зазначає, що, скасовуючи постанову Галицького районного суду м.Львова від 08.12.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 року, Вищий адміністративний суд України, як на підставу для скасування вказаних судових рішень, посилався на те, що справа повинна була розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони заявника в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.383-385 ЦПК України, скаргу на дії, рішення або бездіяльність державного виконавця може бути подано стороною виконавчого провадження безпосередньо до суду, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод, а у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч.2 ст.385 ЦПК).

За загальним правилом статті 72 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Таким чином, первинним у такій категорії справ є вирішення питання про поновлення судом строку на оскарження дії, рішення чи бездіяльності державного виконавця, якщо строк, визначений статтею 385 ЦПК України, пропущений заявником.

У відповідності до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у постанові №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» (п.16), вказаний вище строк може бути поновлений судом за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Залишаючи скаргу ОСОБА_3без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що заявником пропущено строк на оскарження вказаних вище постанов державного виконавця і наведені нею причини пропущення цього строку не можна визнати поважними.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки поза увагою районного суду залишились доводи заявника щодо поважності причин пропущення нею встановленого процесуальним законом строку, викладені як в самій скарзі (а.с.1), так і в її заяві про поновлення строку (а.с.12), яка надійшла до суду разом із скаргою 04.04.2016 року, а саме, про те, що заявник зверталась із такими ж, як у її скарзі, вимогами до суду в порядку адміністративного судочинства, які були розглянуті адміністративним судом по суті, однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 року, яку вона отримала 01.04.2016 року, постановлені по суті вирішення її вимог судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані та провадження у справі закрито з тієї підстави, що справа повинна була розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не дав належної правової оцінки вказаним вище доводам заявника щодо поважності причин пропущення нею строку, визначеного статтею 385 ЦПК України (в оскаржуваній ухвалі відсутній виклад обставин, якими заявник обґрунтовувала поважність причин пропущення нею строку, та відсутні висновки суду щодо визнання цих причин поважними або відмови у визнанні їх поважними), що унеможливлює перевірку законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції по суті заявленого заявником клопотання, оскільки воно розглянуте районним судом з порушенням порядку, встановленого для його вирішення, - колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України з передачею питання за заявою заявника ОСОБА_3 про поновлення строку на звернення до суду із вказаною скаргою на новий розгляд до суду першої інстанції для його вирішення по суті.

Керуючись ст.ст. 303, 312 ч.1 п.3, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 квітня 2016 рокускасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Крайник Н.П.

Ванівський О.М.