Ухвала суду № 58112095, 01.06.2016, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1438/16-ц

Провадження по справі № 2/752/2362/16

УХВАЛА

01.06.2016 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Антонової Н.В., при секретарі Ляліній А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Інтернафтогазбуд" до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор", ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", про визнання недійсним договору купівлі-продажу, договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Інтернафтогазбуд" до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор", ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", про визнання недійсним договору купівлі-продажу, договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилі приміщення в літері «А», та нежилі будівлі в літерах «В», «Г», «Д», «Ж», «Н», «П», загальною площею 5008,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заяви зазначено, що Приватне акціонерне товариство "Інтернафтогазбуд" звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.11.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Оптимум Фактор», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т.П. за реєстр. № 827, з підстав порушення вимог законодавства при посвідченні вищевказаного договору-купівлі-продажу. Ухвалою суду від 02.02.2016 року забезпечено позовні вимоги шляхом заборони ОСОБА_1, державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, інших органів державної реєстрації прав та нотаріусам як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та будь-яким іншим особам вчиняти дії спрямовані на відчуження нежилих приміщень, які є предметом позову. Проте, як стало відомо стороні позивача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ухвалу суду про забезпечення позову не виконано, внаслідок чого ОСОБА_2 став новим власником вищезазначеного майна.

За таких обставин, враховуючи, що нерухоме майно, яке є предметом оспорюваного правочину, було передано в іпотеку та відчужено ОСОБА_2, у позивача наявні підстави вважати, що зазначено майно може бути знову безперешкодно відчужене на користь третіх осіб, зважаючи на, що просили забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги заяви про забезпечення позову підтримала, та просила задовольнити з викладених у ній підстав. Додатково зазначила, що після отримання ухвали суду від 02.02.2016 року сторона позивача звернулася до державного реєстратора, що підтверджується карткою прийому заяви № 29247170, однак з невідомих причин не було накладено заборону відчуження на нерухоме майно, яке є предметом позову.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову, з тих підставі, що у разі накладення арешту на зазначене майно, добросовісний набувач ОСОБА_2 буде позбавлений змоги реалізовувати свої правомочності щодо майна, в тому числі навіть користуватися.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином у відповідності до чинного законодавства.

Вивчивши заяву, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.4 ст.152 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю.

Відповідно до ч.2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема, причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006, № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається з метою забезпечити виконання судового рішення в майбутньому.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовними вимогами.

Зі змісту позову вбачається, що його предметом є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.11.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Оптимум Фактор», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мінюковою-Кручиною Т.П. за реєстр. № 827, відповідно до якого до ОСОБА_1 перейшло право власності на нежилі приміщення в літері «А», та нежилі будівлі в літерах «В», «Г», «Д», «Ж», «Н», «П», загальною площею 5008,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 21.01.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С.; визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотеко держателя від 05.02.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., а також скасування відповідних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Як встановлено судом з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.05.2016 року нежитлові приміщення в літері «А», та нежилі будівлі в літерах «В», «Г», «Д», «Ж», «Н», «П», загальною площею 5008,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, належать на праві приватної власності ОСОБА_2, згідно договору про задоволення вимог іпотеко держателя.

Як було встановлено під час розгляду даної заяви, стороною позивача не було своєчасно подано на виконання ухвалу суду про забезпечення позову від 02.02.2016 року. Таким чином, суд приходить до висновку, що не спосіб забезпечення позову, а саме несвоєчасне звернення до виконання стороною позивача ухвали суду від 02.02.2016 року не запобігло переходу права власності не нерухоме майно, яке є предметом позову, до ОСОБА_2

Разом з тим, для забезпечення виконання рішення суду в разі його задоволення та з урахуванням того, що звернення до виконання ухвали суду від 02.02.2016 року є неактуальним, зважаючи на зміну власника майна, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову частково.

З огляду на таке, з метою дотримання вимог співмірності, та забезпечення виконання рішення суду в майбутньому, недопущення відчуження нерухомого майна в подальшому, з урахуванням необхідності дотримання прав ОСОБА_2 як власника зазначеного нерухомого майна, суд вважає за можливе забезпечити позов шляхом заборони вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження нерухомого майна, яке є предмет позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 151, 152 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Інтернафтогазбуд" до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор", ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мінюкова-Кручина Тетяна Павлівна, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", про визнання недійсним договору купівлі-продажу, договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задовольнити частково.

З метою забезпечення позову, до розгляду справи по суті, заборонити ОСОБА_2, державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, інших органів державної реєстрації прав та нотаріусам як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та будь-яким іншим особам вчиняти дії з відчуження нежилих приміщень в літері «А», та нежилих будівель в літерах «В», «Г», «Д», «Ж», «Н», «П», загальною площею 5008,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 781548980000), що належать на праві приватної власності ОСОБА_2.

Стягувачем за вказаною ухвалою вважати Приватне акціонерне товариство «Інтернафтогазбуд», код ЄДРПОУ 31031086, місцезнаходження м. Київ, вул. Велика Житомирська, 25/2.

Боржником за вказаною ухвалою вважати ОСОБА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2.

Строк пред'явлення ухвали до виконання вважати шість місяців з дати винесення.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення, а сторонами, які не були присутні при проголошенні ухвали суду - протягом п'яти днів з дня отримання її копії до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя Антонова Н.В.