Ухвала суду № 58110704, 06.06.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

06 червня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Собіна І.М., Максимчук З.М.

секретар судового засідання: Мельник С.Ю.

за участі: представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Рівненського міського суду від 18 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Скілур - Торг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу товару від 1 липня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою судді Рівненського міського суду від 18 березня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі за її позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепромекобуд" (далі - ТОВ "Рівнепромекобуд"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Скілур - Торг" (далі - ТОВ "Скілур - Торг") про визнання недійсним договору купівлі-продажу товару від 1 липня 2014 року.

У поданій на ухвалу апеляційній скарзі позивач покликалася на його незаконність і необґрунтованість, що полягало у порушенні норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначала про неправильність висновків суду щодо юрисдикційності справи - замість цивільного судочинства необхідно розглядати справу в порядку господарської підвідомчості. Вказувала, що сторонами у справі є фізична особа та юридичні особи, а натомість суб'єктний склад спору, який підлягає вирішенню в господарському суді, передбачає наявність серед учасників спору лише юридичних осіб та\або фізичних осіб-підприємців. У зв'язку з цим порушуються її права на судовий захист.

Стаття 6 § 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, що ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року №475\97-ВР) гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. При цьому посилалася також на справи Європейського суду з прав людини (Белеш та інші проти Чеської Республіки, Белле проти Франції, Нуньєш Діаш проти Португалії), де вказано про те, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Вважає, що оскаржувана ухвала позбавляє її права на доступ до правосуддя, оскільки позивач не матиме ні фактичної, ні правової можливості оскаржити договір купівлі-продажу товару до господарського суду. Такий висновок вбачається через відсутність у позивача права звернутися до господарського суду.

З цих підстав просить ухвалу судді першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя першої інстанції правильно виходив з того, що спір повинен вирішуватися за правилами господарського судочинства, оскільки стосується господарської діяльності юридичних осіб та пов'язаний із корпоративними правами і обов'язками учасника господарського товариства.

Як видно з матеріалів справи, 1 липня 2014 року між відповідачами укладено договір купівлі-продажу товару. Від імені контрагентів при його укладенні діяли виконавчі органи - керівники товариств (а.с. 3-4).

Позивач зазначала, що вона є єдиним власником 100 відсотків статутного капіталу ТОВ "Рівнепромекобуд" (покупця за договором) у розмірі 510 593, 41 гривень. Також вказує, що на виконання договірних зобов'язань покупцем перераховано на користь продавця 580 000 гривень, що перевищує розмір статутного капіталу. Натомість ч. 2 ст. 98 ЦК України та п. 3.11.15 Статуту товариства встановлюють, що до виключної компетенції загальних зборів його учасників належить прийняття рішення про відчуження майна на суму понад 50 і більше відсотків майна товариства та затвердження договорів (угод), укладених на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства.

Крім того, товару на сплачену суму ТОВ "Рівнепромекобуд" так і не було поставлено.

Вважаючи, що їй, як заінтересованій особі, завдано збитків унаслідок укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до контрагентів за договором про визнання його недійсним.

Між тим, частина 1 ст. 15 ЦПК України передбачає розгляд судами в порядку цивільного судочинства справ щодо:

1.) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

3.) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ провадиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Норми ч.ч. 1, 3 ст. 167 ГК України під корпоративними правами розуміють права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно зі ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в п. 11 своєї постанови №13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", вбачається, що акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза межами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

За таких обставин суддею першої інстанції правильно враховано, що спір, де позивачем є учасник господарського товариства, який оспорює дійсність господарського договору, укладеного з іншим господарським товариством, розгляду в порядку цивільного судочинства не підлягає. Натомість такий спір може бути вирішений за правилами господарської юрисдикції.

Тому доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю висновків судді.

Підставами для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України є її постановлення суддею першої інстанції з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу судді Рівненського міського суду від 18 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: