Ухвала суду № 58110703, 06.06.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Собіна І.М., Максимчук З.М.

секретар судового засідання: Мельник С.Ю.

за участі: представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" на рішення Рівненського міського суду від 6 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" про стягнення страхового відшкодування та відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю потерпілого,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 6 квітня 2016 року позов задоволено частково: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" (далі - ПрАТ "СК "Крона" або Страховик) на користь позивача 39 906 гривень страхового відшкодування та 729 гривень витрат, пов'язаних з лікуванням.

У поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач через свого представника Добренкову Ю.В. покликався на його незаконність та необґрунтованість, що полягало у порушенні норм матеріального і процесуального права.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом того, що в ході кримінального провадження №120113190010000406, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, проведено автотоварознавчу експертизу №13 від 25 лютого 2013 року. Однак позивачем 14 лютого 2013 року було окремо проведено автотоварознавче дослідження транспортного засобу "Opel Astra 1. 4", р.н. НОМЕР_1. Розмір матеріального збитку за цими обома доказами відрізняється більш як на 18 000 гривень. Клопотання Страховика про призначення додаткової експертизи з цього приводу судом задоволено не було.

Не згоден відповідач саме із автотоварознавчим дослідженням, адже вважає, що висновок експерта у кримінальному провадженні має перевагу при оцінці доказів, суперечить ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2014 року, а вартість автомобіля ""Opel Astra 1. 4" завищено, що безпосередньо впливає і на розмір матеріальної шкоди.

На його думку, в зв'язку з тим, що автомобіль визнано фізично знищеним, а позивач не погоджується з визнанням його фізично знищеним, правильним є посилання на п. 30.2 ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а не на п. 30.1 цієї статті. Тому переконаний, що вартість страхового відшкодування повинна обчислюватися таким чином: 28 204, 70 гривень (вартість транспортного засобу до події) - 13 502, 84 гривень (вартість транспортного засобу після події) - 500 гривень (розмір франшизи) = 14 201, 86 гривень.

Разом з тим, Страховик вважає, що остаточно визначити розмір страхового відшкодування неможливо, оскільки звіт ТОВ "Експерт-центр Тандем" №34833185 17.01.2013 року - 05.02.2015 року як доказ визнано недостовірним, позивачем не було долучено розрахунок вартості транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди, а суд з незрозумілих для відповідача причин не призначив експертизу та не визначив ліквідаційну вартість.

З цих підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове, яким відмовити позивачу в задоволенні вимог до ПрАТ "СК "Крона".

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності і обґрунтованості позову, оскільки автомобіль, яким він керував на законних підставах, був учасником дорожньо-транспортної пригоди з вини транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована ПрАТ "СК "Крона". Оскільки розмір страхового відшкодування є меншим за визначений договором страхування ліміт страхових виплат, тому з відповідача стягнуто на користь позивача спірну суму, віднявши від неї розмір франшизи.

Крім того, зі Страховика стягнуто і витрати за лікування ОСОБА_1, що пов'язане з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Матеріалами справи встановлено, і ці обставини сторонами не оспорюються, що 17 січня 2013 року приблизно о 16 год. 45 хв. по вулиці Млинівська в м. Рівне відбулося зіткнення автомобілів НОМЕР_2, під керування ОСОБА_3, який належить Товариству з обмеженою власністю "Санком", та "Opel Astra 1.4", р.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Opel Astra 1.4" ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Рівненського районного суду від 24 травня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно з ч. 4 ст. 61 КУпАП вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком", у трудових відносинах з яким перебував ОСОБА_3, забезпечена відповідним договором страхування від 5 листопада 2012 року, укладеним між ПрАТ "СК "Крона" та страхувальником. Ця обставина стверджується полісом №АВ\9100629 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 28, т.1).

Спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування Страховиком страхових виплат на користь потерпілого від дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції правильно задовольнив позов, віднявши від страхового відшкодування суму франшизи, яка не може бути сплачена відповідачем у силу вимог закону.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Норми ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають, що в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 23.1, 24.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого.

У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Абзац другий ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказує, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Доводи апеляційної скарги про непризначення судової автотоварознавчої експертизи на увагу не заслуговують.

Так, згідно з ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Тобто в цивільному судочинстві суд не вправі з власної ініціативи призначити експертизу в справі, а такого клопотання ПрАТ "СК "Крона" при розгляді цієї справи не заявлялось.

Крім того, Апеляційним судом Рівненської області 28 травня 2014 року при вирішенні апеляційної скарги відповідача на рішення Рівненського міського суду від 25 грудня 2013 року вже призначалася судова автотоварознавча експертиза. Однак надання висновку експертом унеможливилося в т.ч. і за відсутності оплати на її проведення Страховиком.

Не заслуговують на увагу й твердження відповідача про ненадання судом при оцінці доказів переваги одного засобу доказування над іншим, а саме висновку автотоварознавчої експертизи №13 від 25 лютого 2013 року, проведеної в межах кримінального провадження №120113190010000406, що передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, над автотоварознавчим дослідженням від 14 лютого 2013 року безпосередньо в цивільній справі.

Так, 14 лютого 2013 року на підставі заяви ОСОБА_1 експертом-товарознавцем ОСОБА_5 проведено автотоварознавче дослідження аварійного легкового автомобіля НОМЕР_3. Висновком дослідження №5 встановлено вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахування коефіцієнта зносу - 40 406 гривень; вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля, складає 40 548, 53 гривні (а.с. 7-11, т.1).

На а.с. 8, т.1, міститься застереження, де зазначено, що огляд автомобіля НОМЕР_3, проводився в присутності представника його власника ОСОБА_1, представника РА ПрАТ "Іллічівське" головного фахівця ОСОБА_6 та представника РФ ПрАТ "СК "Крона" директора ОСОБА_7

Як убачається, присутні особи будь-яких зауважень з приводу неправильності автотоварознавчого дослідження не висловлювали; альтернативних фахівців-автотоварознавців до участі не залучали. За наслідками надання висновку особами, які брали участь в огляді, його оскаржено не було, що свідчить про згоду з результатами дослідження.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, зазначений висновок автотоварознавчого дослідження є належним і допустимим доказом у розумінні вимог ст.ст. 57-59 ЦПК України.

Щодо доводів про необхідність врахування висновку експерта в автотоварознавчій експертизі від 25.02.2013 року №13, що проведена у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013190010000406 від 17.01.2013 року, то вони є необґрунтованими.

Так, під час проведення даної експертизи потерпілого та представника Страховика до участі залучено не було, а також не було надано відповіді на питання про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, не визначено вартості залишків пошкодженого транспортного засобу, а сам огляд проводився один раз при очевидній необхідності проведення вдруге, оскільки були наявні внутрішні пошкодження (а.с. 76-83; 84-87).

Тобто цей письмовий доказ при вирішенні спірних правовідносин убачається однобічним, поверхневим і таким, що не відображає всіх обставин, які підлягали до з'ясування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

За таких обставин суд першої інстанції правильно врахував ті висновки і мотиви, з яких 24 грудня 2014 року виходив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, частково скасовуючи попередні судові рішення двох інстанцій та направляючи справу в цій частині на новий розгляд до Рівненського міського суду.

Не можна погодитися з доводами Страховика про фізичне знищення транспортного засобу, а тому слід було застосувати правила п. 30.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Між тим, стаття 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка діяла на час спірних правовідносин, встановлює, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто твердження позивача про застосування п. 30.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо відшкодування різниці у вартості автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди і після дорожньо-транспортної пригоди у разі визнання його фізично знищеним, навіть без згоди власника транспортного засобу, - саме по собі є помилковим, оскільки така редакція статті, на яку він посилається, відсутня у чинному Законі.

Оскільки вартість відновлювального ремонту - 40 406 гривень є меншою за розмір матеріальної шкоди - 40 548, 53 гривень, тому підстав для визнання транспортного засобу фізично знищеним у суду не було.

Посилання автора скарги на порушення норм процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Натомість про такі процесуально-правові порушення, що потягли би ухвалення незаконного рішення, ПрАТ "СК "Крона" не зазначив, а колегією суддів їх встановлено не було.

Його доводи про неправильне застосування норм матеріального права не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Тому доводи Страховика про необхідність та вимушеність захисту його прав, порушуючи тим самим права позивача, є неприйнятними для апеляційного суду.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства.

Решта доводів відповідача є необґрунтованими і на увагу не заслуговують.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є ухвалення його судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 6 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: