Рішення № 58107495, 06.06.2016, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/2970/15-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Зубчук І.В.

секретаря с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, вказуючи в позові, що 09 лютого 2013 року він уклав з відповідачем ОСОБА_3 договір позики, за яким позичив останньому кошти в сумі 12960 гривень, що станом на 19.02.2013 року еквівалентно 1600 доларів США, з терміном повернення до 19 лютого 2014 року. Добровільно повернути борг відповідач відмовляється, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути на його користь з відповідача борг у розмірі 41460,79 гривень, інфляційних витрат у розмірі 7652,62 гривень, 3% річних в розмірі 714,75 гривень та судовий збір в розмірі 498,28 гривень.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав зазначених в ньому, просили задовольнити позов повністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився. У відповідності до ч.5 ст.74 ЦПК України належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за адресою проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності відповідача та представника позивача, що відповідає вимогам ст.224 та ч.2 ст.158 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, судом були встановлені наступні факти.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені в договорі.

За положеннями ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 09 лютого 2013 року ОСОБА_2 уклав з відповідачем ОСОБА_3 договір позики, за яким позичив останньому кошти в сумі 12960 гривень, що станом на 19.02.2013 року еквівалентно 1600 доларів США, з терміном повернення до 19 лютого 2014 року. Оригінал договору було надано позивачем для огляду в судовому засіданні.

В строк до 19 лютого 2014 року відповідач суму позики не повернув.

У постанові від 02.07.2014 року в справі № 6-79цс14 Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобовязанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Частиною 2 ст.530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Встановлені судом обставини та досліджені надані до суду докази вказують на те, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики, у звязку з якими у відповідача існує обовязок з повернення отриманих у борг від позивача грошових коштів у сумі 1600 доларів США, що не було спростовано під час розгляду справи стороною відповідача належними та допустимими доказами.

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог, сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 1600 доларів США, суму основного боргу.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків(ст.611 ЦК України), які відшкодовуються кредиторові божником (ст.623 ЦК України).

В силу статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Середній індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100, де ІІ1 індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ індекс інфляції за останній місяць заборгованості.

Інфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С сума боргу; ІІср.- середній індекс інфляції.

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу.

Період заборгованості 20 лютого 2014 року 17 вересня 2015 року. Сума боргу 1600 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 08 лютого 2016 року становить 41460 гривень 79 гривень, сума боргу з врахуванням індексу інфляції складає 7652 гривні 62 копійки, 3% річних 714 гривень 75 копійок.

На підставі ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.203, 215, 233, 525, 526, 527, 625, 1046 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг в розмірі 41460 гривень 79 копійок, інфляційні витрати в розмірі 7652 гривні,62 копійки, 3% річних в розмірі 714 гривень 75 копійок, судовий збір при подачі позову до суду в розмірі 498 гривень 28 копійок, а всього на загальну суму 50326 гривень 44 копійки.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Житомирський районний суд Житомирської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: І. В. Зубчук