Постанова № 58105636, 30.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016 року Справа № 904/10355/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, довіреність № 32 від 21.01.2016 року

від відповідача-1: представник ОСОБА_3, довіреність № 1819 від 22.12.2015 року

від відповідача-2: представник ОСОБА_4, довіреність № 121 від 05.02.2016 року

від відповідача-3: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016 року у справі № 904/10355/15

за позовом ОСОБА_1, с. Олексіївка Нікопольського району Дніпропетровської області

до відповідача-1: ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ

відповідача-2: ОСОБА_6, смт. Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області

відповідача-3: Приватного підприємства "Пектораль", м. Нікополь Дніпропетровської області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_7 служба Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, м. Нікополь Дніпропетровської області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_8, м. Маріуполь Донецької області

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі приватного підприємства, рішення власника приватного підприємства та статуту

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: ОСОБА_5, відповідача-2: ОСОБА_6 та відповідача-3: Приватного підприємства "Пектораль" про:

визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Приватного підприємства "Пектораль", укладеного 27 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за № 1760;

визнання недійсним з моменту прийняття рішення власника Приватного підприємства "Пектораль" № 41 від 27 листопада 2012 року, згідно якого вирішено продати частку у статутному фонді (статутному капіталі) Приватного підприємства "Пектораль" в розмірі 60 відсотків номінальною вартістю 600 000, 00 грн. на користь громадян України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у наступній пропорції: ОСОБА_1 продає частку у розмірі 24% на користь ОСОБА_6 за ціною 8 000, 00 грн. та частку в розмірі 36% на користь ОСОБА_5 за ціною 12 000, 00 грн.; затвердити статут підприємства у новій редакції, який підпишуть ОСОБА_1 та нові власники ОСОБА_5 та ОСОБА_6; самостійно або доручити комусь подати державному реєстратору необхідні документи для державної реєстрації змін до статуту підприємства у новій редакції;

визнання недійсним статуту Приватного підприємства "Пектораль" в новій редакції, який затверджений рішенням власника Приватного підприємства "Пектораль" № 41 від 27 листопада 2012 року; реєстраційний номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 123010500025002842 від 28.11.2012 року.

За вказаною позовною заявою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2015 року порушено провадження у справі № 904/10355/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7 службу Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2016 року у даній справі до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_8.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016 року у справі № 904/10355/15 (суддя Мартинюк С.В.) в задоволенні позову відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 до Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області 2 436, 00 грн. судового збору.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що для кваліфікації правочину за ст. 233 ЦК України (позивач посилається на укладення спірного договору на вкрай невигідних для нього умовах) необхідна обов'язкова наявність обох наступних умов: 1) вчинення особою правочину під впливом тяжкої для неї обставини; 2) вчинення особою правочину на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася, проте, не прийнявши як належний доказ тяжкої обставини для позивача подані кредитний договір від 19.06.2008 року, укладений між ТОВ "Крила Таврії" та Акціонерним комерційним інвестиційним банком, іпотечний договір від 19.06.2008 року, укладений між тим же банком та ПП "Пектораль", з підстав не надання позивачем документального підтвердження стану заборгованості за кредитом на момент укладення спірного договору та не обґрунтованості позивачем, яким саме чином наявність кредитних зобов'язань ТОВ "Крила Таврії" та іпотечних зобов'язань ПП "Пектораль" вплинули на його бажання укласти спірний договір за ціною 20 000 грн., і як укладення спірного договору змінило або повинно було змінити вищевказані обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів того факту, що в момент вчинення ним оспорюваного правочину були наявні обставини, передбачені ст. 233 Цивільного кодексу України, тобто не довів наявність підстав, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним. Також, місцевий господарський суд зазначив, що не підтверджуються належними та допустимими доказами і посилання позивача на вчинення на нього психічного тиску при укладенні спірного договору та прийнятті оспорюваного рішення власника Приватного підприємства "Пектораль"; позивачем не доведено шляхом надання належних доказів, що його волевиявлення не було вільним при прийнятті ним рішення власника Приватного підприємства "Пектораль" № 41 про продаж часток у статутному фонді підприємства відповідачу-1 та відповідачу-2 та про затвердження статуту у новій редакції, або що таке рішення було прийнято під тяжкою обставиною.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, позивач просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що станом на 27.11.2012 року розмір заборгованості за кредитним договором № 662/02-08 від 19.06.2008 року, укладеним Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крила Таврії" (генеральним директором якого був позивач), складав близько 18 млн. грн., зазначене товариство перебувало на межі банкрутства у зв'язку з неможливістю погашення боргу. За договором іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.06.2008 року № 663/08/1-08, укладеним Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (іпотекотержателем) та Приватним підприємством "Пектораль" (іпотекодавцем) (єдиним власником якого на момент укладення спірного договору був позивач, частка якого у статутному капіталі підприємства складала 100% при розмірі статутного капіталу - 1 000 000, 00 грн.), Приватним підприємством "Пектораль", як майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю "Крила Таврії", забезпечені вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 19.06.2008 року № 662/02-08; в іпотеку підприємством передано майновий комплекс вартістю 23 500 000, 00 грн. Позивач посилається на ті обставини, що на підтвердження вказаного ним були надані до суду першої інстанції звіти про фінансові результати Приватного підприємства "Пектораль" за 2010, 2011 роки, баланси станом на кінець звітного року. Також, позивач повідомив суд про неможливість надання ним фінансової звітності за 2012 рік, оскільки станом на грудень 2012 року (на кінець звітного року ) позивач вже був позбавлений частки корпоративних прав Приватного підприємства "Пектораль" в розмірі 60%, витіснений від управління підприємством та не мав доступу до фінансово-господарських документів підприємства. Отже, за доводами позивача, через неможливість своєчасного погашення боргу за вище вказаним кредитним договором та незворотність збільшення суми боргу за цим договором, позивач був змушений укласти спірний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі на вкрай невигідних умовах, що, на думку позивача, є очевидним, оскільки продаж частки у статутному капіталі приватного підприємства було вчинено за 20 000, 00 грн., в той час як розмір статутного капіталу підприємства на момент укладення спірного договору складав 1 000 000, 00 грн. Проте, як зазначає позивач, суд першої інстанції вказані доводи позивача відхилив з тих підстав, що позивач не надав документального підтвердження стану заборгованості за кредитом на момент укладення спірного договору, а також в силу того, що позивачем не обґрунтовано, яким чином наявність кредитних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Крила Таврії" та іпотечних зобов'язань Приватного підприємства "Пектораль" вплинули на його бажання укласти спірний договір за ціною 20 000, 00 грн., і як укладення спірного договору змінило або повинно було змінити вказані обставини. З вказаним висновком суду позивач не погоджується, вважає його таким, що не відповідає обставинам справи. Посилаючись на надані звіти про фінансові результати Приватного підприємства "Пектораль" та баланси станом на кінець звітного року, акт перевірки від 13.11.2012 року № 2017/221/30648429 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Пектораль" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.10.2010 року по 01.09.2012 року", позивач зазначає, що зобов'язання підприємства за короткостроковими кредитами банків складало 18 724 000 грн. (дані звітів про фінансові результати та балансів); станом на 01.09.2012 року за підприємством рахувалось основних засобів на загальну суму 111 990, 0 тис. грн. (дані акту перевірки). Відповідно, позивач вбачає підстави вважати, що факт вчинення позивачем продажу частки у статутному капіталі підприємства на вкрай невигідних умовах (за 20 000, 00 грн.) підтверджується належними доказами. Позивач не погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості та недоведеності факту, яким чином наявність кредитних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Крила Таврії" та іпотечних зобов'язань Приватного підприємства "Пектораль" вплинули на його бажання укласти спірний договір за ціною 20 000, 00 грн., і як укладення спірного договору змінило або повинно було змінити вказані обставини, зазначає, що визнання правочину недійсним з визначених позивачем підстав не може пов'язуватися з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від цього. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається і на те, що оцінка частки корпоративних прав Приватного підприємства "Пектораль" в розмірі 60% , яка за спірним договором купівлі-продажу відчужувалась на користь відповідача-1 та відповідача-2, не здійснювалась в порядку, передбаченому Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Також, позивач зазначає, що 10.11.2015 року він звернувся з заявою до начальника Управління СБУ в Дніпропетровській області про проведення перевірки щодо фактів незаконного заволодіння корпоративними правами ряду підприємств, у тому числі Приватного підприємства "Пектораль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Крила Таврії", шляхом погроз і шантажу та щодо порушення кримінального провадження відносно винних осіб, і про це було повідомлено суд першої інстанції; після прийняття рішення у даній справі позивач отримав листи Управління СБУ в Дніпропетровській області про направлення заяв позивача за належністю до Генеральної прокуратури України. Однак, факт звернення позивача до правоохоронних органів України щодо наведеного вище місцевий господарський суд не врахував.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду 20.04.2016 року представник позивача заявив клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи та зупинення провадження у справі, подав відповідне письмове клопотання. Клопотання обґрунтоване тими обставинами, що оцінка частки корпоративних прав Приватного підприємства "Пектораль" в розмірі 60%, яка за спірним договором купівлі-продажу від 27.11.2012 року відчужувалась на користь відповідача-1 та відповідача-2, не здійснювалась в порядку, передбаченому Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Предметом позову, що розглядається у даній справі, є визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі підприємства від 27.11.2012 року на підставі ст. 233 ЦК України, отже, існує необхідність доведення того, що за відсутності тяжких обставин позивач взагалі або на зазначених умовах не уклав би цей договір. На підтвердження тяжких обставин позивача, під впливом яких було з його боку укладено спірний договір, позивач надав до суду першої інстанції звіти про фінансові результати підприємства за 2010, 2011 роки, баланси станом на кінець звітного року та повідомив суд про неможливість надання фінансової звітності за 2012 рік (на кінець звітного року), оскільки позивач вже не мав доступу до фінансово-господарської діяльності підприємства. Проте, суд першої інстанції вказані доводи позивача відхилив. За таких обставин, з метою визначення вартості активів Приватного підприємства "Пектораль" станом на 27.11.2012 - час укладення спірного договору позивач вважає за необхідне призначити у справі судово-бухгалтерську експертизу.

На вирішення експерта позивач пропонує поставити наступні питання:

1) Якими є основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності та прибутковості) господарсько-фінансової діяльності Приватного підприємства "Пектораль" на дату укладення договору від 27.11.2012 року?

2) Чи підтверджується документально розмір вкладу (сума) до статутного фонду Приватного підприємства "Пектораль", та яка частка, у відповідності до статутних документів, підлягає поверненню учаснику, який вибув зі складу засновників - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1) - у разі виходу зі складу засновників Приватного підприємства "Пектораль" 27.11.2012 року, та на яку суму?

3) Якою є частка майна Приватного підприємства "Пектораль" пропорційно частці статутного фонду, що підлягає виплаті учасникові ОСОБА_1 в разі виходу його 27.11.2012 року із складу засновників?

Проведення судової експертизи позивач пропонує доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, витрати за проведення експертизи - покласти на позивача.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду 30.05.2016 року представник позивача надав додаткові пояснення, подав відповідні письмові пояснення. Фактично ці пояснення повторюють раніше наведене позивачем обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо неправомірності прийнятого місцевим господарським судом оскаржуваного рішення та підстав для призначення судової експертизи.

Відповідач-1 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, доводи позивача вважає безпідставними, а прийняте місцевим господарським судом по даній справі рішення - законним, обґрунтованим, прийнятим за повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та із застосуванням належних норм матеріального та процесуального права. Відповідач-1 погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що твердження позивача про укладення з його боку спірного договору під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для нього умовах не підтверджені належними доказами. За доводами відповідача-1, тяжка обставина (ст. 233 ЦК України) є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи; сторона, яка оспорює правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі, або на зазначених умовах не уклала би правочин. Однак наявність таких обставин, на думку відповідача-1, позивач у встановленому процесуальним законом порядку не довів. Так, відповідач-1 вважає, що надані позивачем копії балансів Приватного підприємства "Пектораль" за 2010, 2011, 2012 роки та акту перевірки Нікопольської ОДПІ не підтверджують зв'язок наявності заборгованості з необхідністю укласти договір купівлі-продажу; посилання позивача на кредитний договір та договір іпотеки, на підставі яких виникла заборгованість, не підтверджують наявність тяжких обставин для позивача. На думку відповідача-1, наявність боргових зобов'язань, на які посилається позивач, свідчить лише про те, що відповідачі по справі, придбавши частки у статутному капіталі Приватного підприємства "Пектораль", фактично взяли на себе ризики у вигляді частини зобов'язань підприємства, оскільки відповідно до положень статті 1 статуту підприємства власники підприємства не відповідають за зобов'язаннями підприємства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю підприємства у межах вартості своїх вкладів. Відповідач-1 не вважає доведеним позивачем і факт застосування до нього фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи, вчинення правочину проти справжньої волі та наявність причинного зв'язку між фізичним або психічним тиском і вчиненням спірного договору. Відповідач-1 критично оцінює надані позивачем копії листів Управління СБУ в Дніпропетровській області від 23.02.2016 року, зазначає, що позивач звернувся з відповідними заявами лише під час розгляду даної справи; вказані листи не підтверджують та не встановлюють факт фізичного чи психологічного тиску на позивача та не можуть вважатись обставинами, що не підлягають доказуванню в контексті ст. 35 ГПК України. Разом з тим, враховуючи обставини справи та докази, надані позивачем, відповідач-1 допускає, що укладення спірного договору не виключало настання для позивача наслідків, про які він зазначає, тобто, ані укладення, ані відмова позивача від укладення спірного договору не виключало обов'язку Приватного підприємства "Пектораль", як боржника, виконати зобов'язання за кредитним договором, а позивач, відступивши частку у статутному капіталі, зменшив розмір своєї грошової участі у підприємстві та фактично зменшив обсяг своєї відповідальності за борговими зобов'язаннями підприємства. На думку відповідача-1, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги твердження позивача про необхідність проведення оцінки при укладенні спірного договору, оскільки відповідно до норм чинного законодавства (положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Податкового кодексу України") проведення незалежної оцінки частки у статутному капіталі підприємства під час укладення договору купівлі-продажу не є обов'язковим.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду 11.05.2016 року представник відповідача-1 зазначив, що вирішення клопотання позивача про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи залишає на розсуд суду.

Відповідач-2 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що однією з підстав для скасування оскаржуваного рішення у даній справі позивач наводить нові докази - два листи Управління СБУ в Дніпропетровській області від 23.02.2016 року з однаковим текстом, відповідно до яких заяву від 19.02.2016 року розглянуто та питання цієї заяви не відносяться до компетенції органів Служби безпеки України, заява була направлена до Генеральної прокуратури 23.02.2016 року. Однак, як стверджує відповідач-2, станом на момент розгляду даної апеляційної скарги жодної кримінальної справи, у якій відповідач-2 приймав би участь як свідок або підозрюваний, не існує. Також, додані позивачем до апеляційної скарги копія акту перевірки від 13.11.2012 року та копії балансів Приватного підприємства "Пектораль" за 2010, 2011, 2012 роки, на думку відповідача-2, не можуть бути прийняті як належні докази тяжкої обставини для позивача, як докази, що вплинули на бажання позивача укласти спірний договір за ціною 20 000, 00 грн., та які б доводили, як укладення договору змінило або повинно було змінити відповідні обставини. Як вважає відповідач-2, не підтверджуються належними та допустимими доказами посилання позивача на вчинення на нього психічного тиску при укладенні спірного договору та прийнятті оскаржуваного рішення власника Приватного підприємства "Пектораль". Окрім наведеного, відповідач-2 заперечує можливість прийняття апеляційним господарським судом наданих позивачем додаткових доказів (акт перевірки, баланси), оскільки позивач не обґрунтував неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього; про дату, час і місце судового розгляду даної справи місцевим господарським судом позивач був повідомлений належним чином та його представник приймав участь у всіх судових засіданнях.

Відповідач-2 заперечує проти задоволення клопотання позивача про призначення судово-бухгалтерської експертизи та зупинення провадження у справі та зазначає, що призначення експертизи (крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом) є правом суду, а не його обов'язком. За доводами відповідача-2, для проведення заявленої позивачем експертизи необхідно надати всі фінансово-бухгалтерські документи підприємства станом на момент укладення оспорюваного правочину (листопад 2012 року) для встановлення фінансового стану підприємства. Однак, ні позивач, ні відповідачі таких документів надати не мають можливості у зв'язку з тим, що з 2013 року не мають жодного відношення до підприємства, оскільки належні ним корпоративні права продали. Окрім цього, більшість документів підприємства вже неможливо буде поновити в силу того, що пройшло більше 3-х років. За таких обставин, на думку відповідача-2, призначення судової експертизи спричинить затягування розгляду справи та не вирішить жодного питання щодо встановлення фактів, які будуть доказами по справі.

Відповідач-3 відзив на апеляційну скаргу не надав, явку свого повноважного представника у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судових засідань відповідач-3 повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення, поверненнями рекомендованих поштових відправлень, якими відповідачу-3 направлені в копії відповідні ухвали апеляційного господарського суду, з причин - відсутність за даною адресою, організація вибула (адреса відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців); за закінченням терміну зберігання (а.с. 90-92; 98-100, 133-135, 143-145, 164-166, 168 т. 3).

Третя особа-1 явку свого повноважного представника у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, не забезпечила, відзив на апеляційну скаргу по суті спірних відносин не надала. Відповідно до клопотання, що надійшло до апеляційного господарського суду 12.05.2016 року, третя особа-1 просить розглянути справу без участі її представника, за наявними в матеріалах справи документами, про прийняте рішення повідомити її письмово, направивши на адресу Виконавчого комітету Нікопольської міської ради копію судового рішення.

ОСОБА_8 (третя особа-2) відзив на апеляційну скаргу не надав, у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, не з'явився особисто та не забезпечив явку свого повноважного представника; про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується наявними у справі поверненнями рекомендованих поштових відправлень, якими третій особі-2 направлені в копії відповідні ухвали апеляційного господарського суду, з причини - за закінченням терміну зберігання, а також, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 113-115, 141, 177-179, т. 3).

За наведених вище обставин, неявка у судові засідання апеляційного господарського суду з розгляду апеляційної скарги у даній справі представників відповідача-3, третьої особи-1, третьої особи-2 не перешкоджає перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного судового рішення.

У судовому засіданні 30.05.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статуту Приватного підприємства "Пектораль" (далі - Підприємство), затвердженого рішенням власника Підприємства від 20.04.2007 року № 56, державна реєстрація змін до установчих документів проведена 26.04.2007 року (редакція на дату виникнення спірних відносин) (а.с. 27-38, т. 1; а.с. 150-160, т. 2), Підприємство створене по ініціативі ОСОБА_1 (власника); для забезпечення діяльності Підприємства за рахунок внеску власника створюється статутний фонд у розмірі 1 000 000, 00 грн.

27 листопада 2012 року власником Підприємства прийнято рішення № 41 (а.с. 44, т. 1; а с. 212, т. 2), яким вирішено:

продати частку у статутному фонді (статутному капіталі) Приватного підприємства "Пектораль" в розмірі 60 відсотків номінальною вартістю 600 000, 00 грн. на користь громадян України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у наступній пропорції: ОСОБА_1 продає частку у розмірі 24% на користь ОСОБА_6 за ціною 8 000, 00 грн. та частку у розмірі 36% на користь ОСОБА_5 за ціною 12 000, 00 грн.;

затвердити статут Підприємства у новій редакції, який підпишуть ОСОБА_1 та нові власники ОСОБА_5 та ОСОБА_6;

самостійно або доручити комусь подати державному реєстратору необхідні документи для державної реєстрації змін до статуту Підприємства у новій редакції.

Вказане рішення підписане позивачем в якості власника Підприємства та скріплено печаткою Підприємства.

27 листопада 2012 року ОСОБА_1 (продавець), ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (покупці) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Пектораль" (далі - Договір), який у дату його укладення посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстровано в реєстрі реєстрації нотаріальних дій за № 1760.

Відповідно до умов цього Договору (п.1.1.) продавець зобов'язується передати 60 відсотків частки у статутному капіталі Приватного підприємства "Пектораль" у власність ОСОБА_5 36 відсотків частки в статутному капіталі Підприємства та ОСОБА_6 24 відсотки частки в статутному капіталі Підприємства, а покупці зобов'язуються прийняти цю частку і сплатити за неї обговорену грошову суму.

Також, за умовами Договору:

статутний капітал Підприємства - 1 000 000 гривень, що становить 100 відсотків статутного капіталу Підприємства (п. 1.2.4. Договору);

розмір належної продавцю частки в статутному капіталі Підприємства на момент укладення цього Договору складає 100 відсотків (п. 1.3.1. Договору);

номінальна вартість частки: частка в статутному капіталі Підприємства, що є предметом цього Договору, становить 600 000, 00 грн., становить 60 відсотків статутного капіталу Підприємства (п. 1.3.2. Договору);

продаж частки в статутному капіталі Підприємства за домовленістю сторін вчинюється за суму 20 000, 00 грн., а саме вартість частки ОСОБА_5 складає 12 000, 00 грн., що становить 36 відсотків частки в статутному капіталі Підприємства та ОСОБА_6 складає 8 000, 00 грн., що становить 24 відсотки частки в статутному капіталі Підприємства, які отримані подавцем від покупців до підписання цього Договору (п. 2.1. Договору).

За положеннями п. 2.2. Договору, своїми підписами під цим Договором сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану частку в статутному капіталі Підприємства та відсутність у них будь-яких претензій фінансового характеру один до одного.

Відповідно до п. 3.1. Договору після укладення цього Договору право власності на відчужувану частку у статутному капіталі Підприємства переходить до покупців з моменту підписання цього Договору.

Покупці вважаються повноправними учасниками Підприємства після підписання цього Договору, а також з моменту державної реєстрації відповідних змін до установчих документів Підприємства (п. 3.2. Договору).

Після державної реєстрації вищевказаних змін до установчих документів Підприємства до покупців переходить право власності на придбану частку в статутному капіталі Підприємства (п. 3.3. Договору).

28.11.2012 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів - статуту Приватного підприємства "Пектораль" у новій редакції, затвердженого рішенням власника № 41 від 27.11.2012 року, номер запису 12301050025002842 (а.с. 66-82, т. 2).

Відповідно до нової редакції статуту Підприємства (державна реєстрація від 28.11.2012 року) його власниками є:

ОСОБА_1, частка якого у статутному капіталі Підприємства становить 40 %, що у грошовому виразі складає 400 000, 00 грн.;

ОСОБА_5, частка якого у статутному капіталі Підприємства становить 36 %, що у грошовому виразі складає 360 000, 00 грн.;

ОСОБА_6, частка якого у статутному капіталі Підприємства становить 24 %, що у грошовому виразі складає 240 000, 00 грн.

Сума вкладів власників складає статутний капітал Підприємства, який становить 1 000 000, 00 грн. (п. 5.3. статуту Підприємства).

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203).

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами частини першої статті 233 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин, який вчиняється особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. За відсутності тяжких обставин потерпіла особа взагалі або на зазначених умовах не укладала би правочин.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Зазначене відповідає правовій позиції, наведеній у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судовому практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною.

Наведене вище узгоджується з положеннями п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

За переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Сторона, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі, або на зазначених умовах не укладала би правочин. При цьому, визнання правочину недійсним не може пов'язуватися з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього.

Правочини, які вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Тобто, в таких випадках немає обману або помилки. При цьому, невигідною умовою може бути низька плата за реалізацію коштовного майна, а тяжкою обставиною - виплата боргів.

Згідно з частиною першою статті 231 Цивільного кодексу України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Як зазначено у п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" під насильством розуміється фізичний або психологічний вплив на особу, представника сторони правочину або його близьких з метою спонукання його до вчинення правочину.

Також, у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судовому практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказано, що при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Позивач просить визнати недійсним спірний Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Пектораль", зазначаючи, що використовуючи погрози фізичною розправою та завданням шкоди майновим інтересам, відповідач-1 та відповідач-2 примусили позивача підписати спірний Договір, а також з тих підстав, що спірний Договір був укладений позивачем на вкрай невигідних для нього умовах, так як він був вимушений продати свою частку у статутному капіталі Підприємства за ціною меншою за її дійсну вартість та під впливом тяжких обставин.

Як на тяжку обставину, під впливом якої, за доводами позивача, позивач уклав спірний Договір, позивач посилається на ті обставини, що Приватним підприємством "Пектораль", як майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю "Крила Таврії", забезпечені вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 19.06.2008 року № 662/02-08; в іпотеку Підприємством передано майновий комплекс вартістю 23 500 000, 00 грн.; станом на 27.11.2012 року розмір заборгованості за кредитним договором № 662/02-08 від 19.06.2008 року, укладеним Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крила Таврії" (генеральним директором якого був позивач), складав близько 18 млн. грн., зазначене товариство перебувало на межі банкрутства у зв'язку з неможливістю погашення боргу. Через неможливість своєчасного погашення боргу за вище вказаним кредитним договором та незворотність збільшення суми боргу за цим договором, позивач був змушений укласти спірний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі на вкрай невигідних умовах.

В матеріалах справи наявна копія кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 662/02-08 від 19.06.2008 року (а.с. 203-211, т. 2), укладеного Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крила Таврії" (позичальник), за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 2 000 000, 00 грн.; копія договору іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 663/08/1-08 від 19.06.2008 року (а.с. 212-222, т. 2), який укладено Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (іпотекодержатель) та Приватним підприємством "Пектораль" (іпотекодавець) в забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з вказаного кредитного договору.

Балансами Приватного підприємства "Пектораль" станом на 31.12.2010 року, 31.12.2011 року та фінансовими звітами за 2010 та 2011 роки (а.с. 223-230, т. 2) підтверджується наявність у вказаного Підприємства непогашеного кредиту у розмірі 18 724 тис. грн.

Також, з матеріалів справи (ухвал у справі про банкрутство Приватного підприємства "Пектораль" (справа № 34/5005/10221/2012 - а.с. 90-96, т. 2) вбачається наявність у Підприємства перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" власної кредитної заборгованості.

Проте, вказані обставини не можуть свідчити про їх пов'язаність з укладенням спірного Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Підприємства. Як правильно зазначено судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні суду, позивачем не подано документального підтвердження стану заборгованості за кредитом на момент укладення спірного Договору, а також не обґрунтовано, яким саме чином наявність кредитних зобов'язань ТОВ "Крила Таврії" та іпотечних зобов'язань ПП "Пектораль" могла вплинути на бажання (волевиявлення) позивача укласти спірний Договір за ціною 20 000, 00 грн., і як укладення спірного Договору змінило або повинно було змінити вищевказані обставини наявності значної заборгованості.

Так само, позивачем не доведено і те, що кошти, отримані внаслідок укладення спірного Договору купівлі-продажу були направленні на погашення вказаних кредитних зобов'язань.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної правової норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом (ч. 4 ст. 62 ГК України в редакції на дату укладення спірного Договору).

Згідно з частиною першою статті 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Отже, чинним законодавством України не передбачено відповідальність власників (засновників) підприємства за зобов'язаннями юридичної особи - підприємства.

За положеннями п.п. 1.4., 1.10. статуту Приватного підприємства "Пектораль", державна реєстрація від 26.04.2007 року, Підприємство є юридичною особою відповідно до законодавства України; Підприємство відповідає по своїм зобов'язанням всім належним йому майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Підприємство не відповідає по боргам власника, а власник відповідає по боргам Підприємства у розмірі статутного фонду.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на те, що спірний Договір був ним підписаний під впливом тяжкої обставини, оскільки приватні інтереси власника Підприємства не можуть вважатись частиною інтересів Підприємства, незалежно від ступеню контролю власником за Підприємством, а тому посилання позивача на тяжкі обставини, які, на його думку, були у Підприємства та мають правове значення і можуть бути підставою для визнання вчиненого власником Підприємства з третьою особою, без участі у цьому Підприємства, договору купівлі-продажу частки в статутному фонді Підприємства недійсним в силу ст. 233 ЦК України, суперечить наведеній правовій нормі, за якою правові наслідки можуть настати лише у разі наявності на час вчинення правочину тяжкої обставини для особи, яка під впливом цієї обставин вчинила правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Визнання недійсним договору на підставі ч. 1 ст. 233 ЦК України можливе за умови наявності впливу тяжкої обставини для сторони договору, а не для іншої особи, з якою у позивача чи відповідача існують правові зв'язки.

Наведене узгоджується з правовою позицію Вищого господарського суду України, викладеною у справі № 910/24668/14, з правовою позицію Верховного Суду України, викладеною у справі № 3-51гс15.

Незважаючи на ті обставини, що факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для визнання спірного Договору недійсним і на підставі ст. 231 ЦК України, оскільки жодними доказами вказані обставини щодо застосування до позивача фізичного чи психічного тиску не підтверджуються.

Надані позивачем заява, листи (а.с. 72-73, 120-123, т. 3) не є такими належними доказами, окрім того вказані листи датовані після прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення у даній справі, відповідно не можуть бути враховані апеляційним господарським судом при перегляді цього рішення в апеляційному порядку

Отже, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Пектораль", укладеного 27 листопада 2012 року.

Заявляючи вимоги про визнання недійсним з моменту прийняття рішення власника Приватного підприємства "Пектораль" № 41 від 27 листопада 2012 року та визнання недійсним статуту Приватного підприємства "Пектораль" в новій редакції, який затверджений рішенням власника Приватного підприємства "Пектораль" № 41 від 27 листопада 2012 року, позивач не наводить самостійного обґрунтування підстав для визнання недійсними вказаного рішення та статуту, окрім тих підстав, у зв'язку з якими просить визнати недійсним спірний Договір купівлі-продажу.

Проте, як встановлено вище, апеляційний господарський суд не вбачає у вказаних правовідносинах, пов'язаних з реалізацією позивачем свої частки у статутному капіталі Підприємства, впливу тяжких обставин чи стороннього насильства, отже підстави для визнання вказаного рішення та затвердженого ним статуту за вказаними обґрунтуваннями, відсутні.

Також, апеляційний господарський суд не вбачає інших порушень законодавства чи статуту Підприємства при прийнятті оскаржуваного рішення власника.

Не вбачає апеляційний господарський суд і порушень закону при затвердженні спірного статуту та невідповідності його положень приписам закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав дійти висновку про порушення вказаними рішенням власника та затвердженим статутом прав позивача, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання їх недійсними.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для застосування позовної давності, про наслідки спливу якої заявлено відповідачем-1, оскільки суд не встановив порушень прав чи інтересів позивача, у позові відмовлено з підстав його необґрунтованості.

Отже, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно, апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача щодо необхідності відчуження спірної частки в порядку Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оскільки дотримання вимог вказаного закону до спірних відносин не є обов'язковим.

Суд не враховує при розгляді апеляційної скарги акт податкового органу від 13.11.2012 року № 2017/221, оскільки такий акт надано до суду на стадії апеляційного перегляду судового рішення, а посилання позивача на те, що він не має доступу до фінансових документів Підприємства не є поважними причинами неотримання цього акту від податкового органу раніше.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача та призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи для визначення вартості активів Підприємства на час укладення спірного Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Підприємства, оскільки таке клопотання не було подано до суду першої інстанції та направлене на збирання нових доказів у справі; окрім того, призначення вказаної експертизи не є необхідним для вирішення спору по суті. Так, є недоцільним визначення вартості активів Підприємства на час укладення спірного Договору, враховуючи, що стаття 233 ЦК України пов'язує визнання недійсним договору за сукупності двох умов - вплив тяжкої обставини та вкрай невигідні умови, при цьому, судом встановлено відсутність однієї з таких умов, а саме - вплив тяжкої обставини при укладенні спірного Договору, а також відсутність пов'язаності обставин, на які посилається позивач, з укладенням спірного Договору.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016 року у справі № 904/10355/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2016 року у справі № 904/10355/15 залишити без змін.

Повна постанова складена 03.06.2016 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко