Рішення № 58105356, 10.12.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2015 Справа №607/8665/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретарів судового засідання Грабської Ю.І., Гіндзелевич О.А., Чичкевич О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, зустрічний позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання припиненим договору поруки та визнання недійсною додаткової угоди до договору поруки та зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним пункту 1.1 кредитного договору № 022-2902/840-0012 від 23 листопада 2007 року, який укладений між відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» та ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Універсал банк» звернулось в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту №022-2902/840-0012 від 23.11.2007 року в сумі 129148.82 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 порушив взяті на себе, згідно кредитного договору, зобовязання щодо своєчасного погашення заборгованості за щомісячними платежами та сплаті процентів за користування кредитом, а відповідач ОСОБА_2 - зобов»язання згідно договору поруки, відповідати перед позивачем по зобов»язаннях ОСОБА_1, що виникають з умов кредитного договору.

Уточнивши позовні вимоги позивач просить стягнути солідарно із відповідачів 21808.80 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 11.03.2015 р. еквівалентно 470042.89 гривень, з яких: 655.33 доларів США сума простроченої заборгованості по кредиту; 14624.57 доларів США сума кредиту, яка стягується достроково; 6344.27 доларів США сума простроченої процентної ставки; 184.63 доларів США - сума пені.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до позивача ПАТ «Універсал Банк» про визнання припиненим договору поруки №022-2902/840-0012-Р від 23.11.2007 року та визнання недійсною додаткової угоди б/н від 07.07.2009 року до договору поруки.

Зустрічні позовні вимоги відповідач ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що на забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором № 022-2902/840-0012 від 23.11.2007 рокуміж нею та ПАТ «Універсал банк» укладено договір поруки №022-2902/840-0012-Р від 23.11.2007 року, відповідно до умов якого, вона зобов»язувалася відповідати перед ПАТ «Універсал банк» за виконання зобов»язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. Відповідач 15.07.2008 року збільшив процентну ставку за договором кредиту з 13.45% до 14.95%, не повідомивши її, як поручителя, про дану обставину, а саме про збільшення обсягу її відповідальності за договором кредиту. Крім того, в договорі поруки також не передбачена можливість зміни розміру процентів за основним зобов»язанням і строків їх виплати без додаткового повідомлення поручителя, що додатково свідчить про зміну основного зобов»язання без згоди її як поручителя, що й є підставою припинення договору поруки. Зміна процентної ставки підтверджується п.2.1 Додаткової угоди б/н від 07.07.2009 року до Кредитного договору. Зміна основного зобов»язання, а саме - підвищення розміру процентів по кредитному договору, з поручителем не погоджувалось. Тому, оскільки зміна процентних ставок по кредитних договорах відбулась без згоди поручителя внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, то порука, а саме договір поруки припинився 15.07.2008 року відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України, а саме з моменту, відколи проценти банк почав нараховувати за збільшеною ставкою, що стверджується розрахунком заборгованості. Тому, додаткова угода б/н від 07.07.2009 р. до договору поруки не спрямована на реальне настання обумовлених нею правових наслідків, оскільки за своїм змістом дана додаткова угода змінює зобов»язання яке є припиненим.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до позивача ПАТ «Універсал Банк» про визнання недійсним пункту 1.1 кредитного договору № 022-2902/840-0012 від 23.11.2007 року, який укладений між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1

Позовні вимоги відповідач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 23.11.2007 р. п.1.1.1. кредитного договору на відповідача всупереч принципу добросовісності за порушення строків сплати чергового платежу покладено жорсткі обов»язки, в той час як виконання умов даного правочину ПАТ «Універсал Банк» обумовлене лише власним його розсудом, що призвело до істотного дисбалансу договірних прав та обов»язків на шкоду відповідача, як споживача. За таких обставин оскаржена частина правочину є несправедливою умовою кредитного договору відносно відповідача, а тому підлягає визнанню недійсною з моменту її укладення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити. У задоволенні зустрічних позовів просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 зустрічний позов підтримав з мотивів викладений в позовній заяві. Первісного позовуПАТ «Універсал банк» відповідач не визнав подав заперечення на позовну заяву в обґрунтування якого зазначив, що із матеріалів справи вбачається, що договірні відносини за кредитним договором позивача та ОСОБА_1 виникли 23.11.2007 року та припинилися 16.01.2013 року. У зв»язку із допущеною заборгованістю зі сплати чергових платежів, позивач у листопаді 2012 року скористався своїм правом на пред»явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов»язань за кредитним договором. Так, 08.11.2012 році банк пред»явив ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання умов кредитного договору, що свідчить про те, що термін виконання зобов»язання за цим кредитним договором настав зі спливом строку кредитування. Тому, з моменту настання терміну сплати кредиту, право банку на отримання процентів за кредитним договором припинилося, а саме банк має право нараховувати проценти протягом строку кредитування чи до терміну дострокового виконання зобов»язання за кредитним договором. Отже, нарахування процентів після 16.01.2013 року є незаконним.

Дослідивши та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

23.11.2007 року між ВАТ " Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1укладено кредитний договір №022-2902/840-0012 від 23.11.2007 року, відповідно до п.п.1.1 якого, банк зобов»язався надати ОСОБА_1грошові кошти (кредит) у сумі 16000 доларів США, що еквівалентно 80800 гривень на споживчі потреби строком по 10.11.2022 р. зі сплатою 13.45% річних за користування кредитом, а відповідач зобов'язався погасити кредит, сплатити за його користування проценти в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором.

Факт видачі ОСОБА_1кредитних коштів в сумі 15660 доларів США підтверджується заявою на видачу готівки від 23.11.2007 р. №022В501073270004.

Кредитний договір, зокрема п.9.8, передбачає надання кредиту за плату : винагорода банку за ініціювання кредиту 340 доларів США.

10.06.2009 року між ВАТ " Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду б/н до кредитного договору №022-2902/840-0012 від 23.11.2007 року, відповідно до якої сторони домовилися внести зміни до Договору виклавши пункти 1.1.,1.1.1.,1.1.2 Договору у наступній редакції та доповнити договір п.1.1.3, відповідно до якого починаючи з 10.06.2009 року по 06.07.2009 року діє процентна ставка 3.29 % річних .

07.07.2009 року між ВАТ " Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду б/н до кредитного договору №022-2902/840-0012 від 23.11.2007 року, відповідно до якої внесено зміни та викладено кредитний договір в новій редакції відповідно до якого починаючи з 07.07.2009 року по 09.06.2010 року діє процентна ставка 3.29 % річних. Починаючи з 10.06.2010 р. 09.06.2015 р., відповідно до п.1.1.2 кредитного договору, діє процентна ставка 17.28% річних починаючи з 10.06.2015 р., відповідно до п.1.1.3 кредитного договору діє відсоткова ставка 14.95 грн. з 07.07.2009 р. по 09.06.2010 р. включно. Термін повернення кредитних коштів Додатковою угодою від 07.07.2009 року встановлено до 10.11.2027 року .

Відповідно до п.2.5 Додаткової угоди від 07.07.2009 року відповідач ОСОБА_1 зобов»язався погашати заборгованість по кредиту згідно графіка ( додаток №2 до кредитного договору ) в термін до 10 числа наступного за звітним місяцем ( п.2.4 кредитного договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язаньза Договором кредиту №022-2902/840-0012 від 23.11.2007 року між позивачем та відповідачемОСОБА_1 І.Ф.23.11.2007 року укладено договір поруки №022-2902/840-0012-Р, згідно умов якого відповідачОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язаннях відповідача ОСОБА_1, що виникають з умов Кредитного договору №022-2902/840-0012 від 23.11.2007 року.

Відповідно до ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, відповідно до ст.554 ЦК України.

Відповідно до п.п. 1.3, п.п.1.4 Договору поруки №022-2902/840-0012-Р від 23.11.2007 року, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник, зокрема, за повернення основної суми заборгованості, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Судом встановлено та як вбачається із матеріалів справи, всупереч умов кредитного договору №022-2902/840-0012 від 23.11.2007 року відповідач ОСОБА_1не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості за кредитом та процентам.

Розділом 4 Додаткової угоди б/н до Кредитного договору №022-2902/840-0012 від 23.11.2007 року передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредитних коштів, в разі порушення позичальником термінів погашення кредиту.

Відповідно до п. 5.2.5 Договору кредиту та Додаткової угоди б/н від 07.07.2009 року до кредитного договору №022-2902/840-0012 від 23.11.2007 року, 08.11.2012 року відповідачам банком направлялися вимоги про дострокове повернення кредиту та процентів у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору №022-2902/840-0012 від 23.11.2007 року відповідачем ОСОБА_1 та попереджено їх про наслідки невиконання вказаних вимог, проте вказані вимоги залишені відповідачами без відповіді та задоволення.

Як вбачається із розрахунку заборгованості по Кредитному договору №022-2902/840-0012 від 23.11.2007 рокузаборгованість ОСОБА_1за даним кредитним договором станом на 11.03.2015 р. складає 21808.80 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 470042.89 гривень, з яких: 655.33 доларів США сума простроченої заборгованості по кредиту; 14624.57 доларів США сума кредиту, яка стягується достроково; 6344.27 доларів США сума простроченої процентної ставки; 184.63 доларів США - сума пені.

Офіційний курс Національного банку України гривні до долара США станом на 11.03.2015 р. складає 2155.2936 грн. за 100 доларів США

Крім того, суд вважає безпідставними та помилковими твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що у разі неналежного виконання зобовязання, з моменту настання терміну сплати кредиту, право банку на отримання процентів за кредитним договором припинилося, а саме банк має право нараховувати проценти протягом лише строку кредитування чи до терміну дострокового виконання зобовязання за кредитним договором, тому нарахування процентів після 16.01.2013 року є незаконним виходячи із наступного.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК, це плата за користування чужими коштами. Отже, проценти є платою за користування чужими коштами, де визначальним фактом є користування такими коштами. Стягнення процентів за користування чужими коштами пов'язується виключно з фактом такого користування. У випадках, коли зобов'язання, які мають грошовий характер порушуються - виникає питання щодо порядку стягнення процентів. Проценти нараховуються в період прострочення боргу. Стягненням таких процентів кредитор фактично захищає своє порушене майнове право шляхом отримання від боржника плати за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Тому, проценти є платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Статті 10, 11 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов»язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Станом на час дострокового виконання кредитного договору, відповідачем не повернуто банку заборгованості за кредитним договором, що свідчить про те, що він продовжує користуватися кредитними коштами банку, що відповідно до закону та кредитного договору, передбачає сплату відсотків за таке користування за наявності заборгованості по кредиту.

Після дослідження й оцінки всіх наданих сторонами доказів в їх сукупності і взаємозв'язку суд приходить до висновку про безпідставність посилання відповідача ОСОБА_1 на несправедливість умов кредитного договору відносно останнього, зокрема пункту 1.1 кредитного договору №022-2902/840-0012 від 23 листопада 2007 року, який укладений між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1, та визнання на цій підставі вказаних положень договору недійсними.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Вказаними нормами передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, в судовому засіданні не встановлено, що відповідач в момент вчинення правочину не додержувався вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки №022-2902/840-0012-Р від 23.11.2007 року, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови Основного договору з Боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя» сторони розуміють візування поручителем змін до Основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою ) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

07.07.2009 року між ВАТ «Універсал Банк» правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №б/н до Договору поруки №022-2902/840-0012-Р від 23.11.2007 року.

Як зазначалося вище, Додатковою угодою б/н від 10.06.2009 року до кредитного договору №022-2902/840-0012 від 23.11.2007 року укладеною між банком та ОСОБА_1,підвищено розмір процентної ставку за договором кредиту з 13.45 % до 14.95 %.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що саме із 15.07.2008 року процентна ставка становить 14.95%, а не 13.45% як узгоджувалося із поручителем ОСОБА_2

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно статті 559 ЦК України, припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Відповідачем не надано, а судом не здобуто, будь-яких доказів того факту, що відповідачу ОСОБА_2 надсилалося повідомлення про зміну відсоткової ставки з 13.45 % до 14.95 % за кредитним договором №022-2902/840-0012 від 23.11.2007 рокута згоди ОСОБА_2, саме з 15.07.2008 року на проведення таких змін.

Суд оцінює критично доводи позивача про ознайомлення відповідача ОСОБА_2 з умовами Додаткової угоди від 07.07.2009 р. №б/н до Договору поруки №022-2902/840-0012-Р від 23.11.2007 року, відсутністю жодних заперечень, а також непорозумінь щодо її положень, що на думку позивача підтверджує її поінформованість про право банку на зміну процентної ставки у випадку зміни кредитної політики, оскільки відповідно до п.2.1 Договору поруки №022-2902/840-0012-Р від 23.11.2007 року кредитор зобов»язаний завчасно повідомляти позичальника про намір змінити розмір процентів, чого банком зроблено не було.

За таких обставин, суд, приходить до висновку, що банк в односторонньому порядку, всупереч умов договору поруки №022-2902/840-0012-Р від 23.11.2007 року, зокрема п. 2.1, без згоди поручителя ОСОБА_2, змінив умови договору кредиту зі збільшенням об»єму її відповідальності за кредитним договором.

Крім того, оскільки, як зазначалося вище, відповідач ОСОБА_2 належним чином не була повідомлена про зміну відсоткової ставки за договором кредиту та встановлення її у розмірі 14.95 % річних, враховуючи ту обставину, що відповідач як поручитель не вчинив дій спрямованих на прийняття вказаної вимоги банку про підвищення відсоткової ставки по кредиту, тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 до «ПАТ «Універсал банк» про припинення договору поруки №022-2902/840-0012-Р від 23.11.2007 рокувнаслідок збільшення обсягу її відповідальності як поручителя і зміни забезпеченого порукою зобов'язання слід задовольнити.

Крім того, суд вважає, що слід визнати недійсною Додаткову угоду від 07.07.2009 р. №б/н до Договору поруки №022-2902/840-0012-Р від 23.11.2007 року, оскільки вона не спрямована на реальне настання обумовлених нею правових наслідків, оскільки на час її укладення фактично порука була припиненою і підписання такої угоди не свідчить про її поновлення, так-як за своїм змістом дана додаткова угода змінює зобов»язання, яке є припиненим .

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, за даних обставин, суд приходить до висновку, що має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, а первісний позов до часткового задоволення, шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача заборгованості за кредитним договором №022-2902/840-0012 від 23.11.2007 року в сумі 21808.80 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 11.03.2016р. складає 470042.89 гривень, з яких: 655.33 доларів США сума простроченої заборгованості по кредиту; 14624.57 доларів США сума кредиту, яка стягується достроково; 6344.27 доларів США сума простроченої процентної ставки; 184.63 доларів США - сума пені.

Керуючись ст.ст.4, 10, 60, 61, 212, 215, 217, 223 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 526, ст.553, 559, 599, 1054, Цивільного кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 3 «б», кв. 4, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) в користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 022-2902/840-0012 від 23.11.2007 року в сумі 470042,89 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Визнати припиненим договір поруки № 022-2902/840-0012-Р від 23 листопада 2007 року, який укладений між відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 з 15 липня 2008 року.

Визнати недійсною додаткову угоду б/н від 07 липня 2009 року до договору поруки № 022-2902/840-0012-Р від 23 листопада 2007 року укладену між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_2.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Стягнути із публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» в користь ОСОБА_2 114,70 гривень сплаченого позивачем судового збору.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 1324,17 гривень сплаченого позивачем судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Дзюбич В.Л.