Рішення № 58104649, 31.05.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2752/16-ц

Провадження № 2/161/1749/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., при секретарі Кубяк О.В., за участі представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьк цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Садівниче товариство «Маяк» про зобовязання до вчинення дій щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до попереднього стану,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа Садівниче товариство «Маяк» про зобовязання до вчинення дій щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до попереднього стану.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Луцької міської ради № №527 від 24.10.1997р. передано у власність членам садівничого кооперативу «Маяк» земельні ділянки розміром 0.06 га, в тому числі позивачу та відповідачу.

Позивач є членом садівничого кооперативу «Маяк» та власником земельної ділянки для ведення садівництва № 945 розміром 0.0600 га., яка розташована в м. Луцьку по вул. Дубнівській, згідно рішення Луцької міської ради № 44/24 від 29.072009р. та виданого державного акту про право власності на земельну ділянку в порядку спадкування, після смерті батька ОСОБА_5Даною земельною ділянкою на даний час користується мама позивача ОСОБА_6. Земельні ділянки позивача та відповідача знаходяться поряд під номерами 945 та 944, мали визначені тверді межі по парканах з 1997р., а при оформленні документів із землеустрою у 2007р. між ними виявилась частина території вільною в межах 60-80 см. по межі В-Б до Державного акту. За згодою двох сторін, позивач і відповідач вільну територію, яка стала знаходитись поза парканами, повинні були розділити між собою порівну в порядку добросусідства, відповідно до ст.107 Земельного Кодексу України, про що відповідач відмітила особисто в схемі погодження меж земельних ділянок 10.07.2007р.У 2015р. без будь - якого попередження користувача земельної ділянки, відповідач ліквідувала паркан позивача та на її приватній території встановила свій паркан із металевих стовпчиків, у звязку з чим одноосібно заволоділа вільною земельною ділянкою.

На підставі наведеного, просить зобовязати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку ОСОБА_3 по межі В-Б до державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 088508 та привести до попереднього стану.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

Представник третьої особи Садівничого товариства «Маяк» в судове зсідання не зявився проте, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення садівництва № 945 розміром 0.0600 га., яка розташована в м.Луцьк по вул. Дубнівській, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ВЛ № 088508 від 13.10.2009 р. виданого управління Держкомзему у м. Луцьку на підставі рішення Луцької міської ради від 29.07.2009 р. № 44/24 (а.с.4) та відповідно відповідач ОСОБА_4 являється власником земельної ділянки площею 0,0641 га, яка розташована в м. Луцьку по вул. Дубнівській, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯД № 305553 від 26.12.2007 р. виданого управлінням земельних ресурсів у м. Луцьку на підставі рішення Луцької міської ради від 29.07.2009 р. № 18/42.

З доданих письмових доказів, зокрема, акту прийому передачі межових знаків на зберігання від 12 листопада 2015 року виконаного ТзОВ «Технічне бюро кадастру», схеми земельної ділянки ОСОБА_7 (а.с. 11), показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, судом не встановлено, що відповідач ОСОБА_4 самовільно зайняла земельну ділянку ОСОБА_3 по межі В-Б відповідно до державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 088508.

Крім того, з показів свідка ОСОБА_11, встановлено, що залізні стовпчики, встановлені ним не були порушенні позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлено цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Пунктом 1 ст. 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 60 п. 4 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до положень норм ст.15,16 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним зміступорушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Вказуючи, як на підставу позову, що відповідач приватизувала більший розмір, ніж було виділено законом, представником позивача не було заявлено позовних вимог про скасування рішення Луцької міської ради, щодо виділення частини спірної земельної ділянки у власність відповідачу.

Крім того для підтвердження наявності порушених прав позивача, щодо захоплення частини земельної ділянки відповідачем, представнику позивача в судовому засіданні судом було запропонована призначення земельно технічної експертизи, на що представник позивача в судовому засіданні категорично не погодився.

За таких обставин, враховуючи недоведеність факту порушення права власності на земельну ділянку позивача, а саме: самовільного зайняття її земельної ділянки відповідачем та знищення паркану, викорчування та знищення зелених насаджень малини позивача відповідачем, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобовязання до вчинення дій, щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до попереднього стану слід відмовити.

На підставі керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобовязання до вчинення дій, щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до попереднього стану - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений та підписаний 05.06.2016 року.

Суддя: А.О. Подзіров