Ухвала суду № 58104401, 24.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2016 р. № К/800/54309/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Іванова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постанову та ухвалуХарківського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 р. Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015у справі № 820/20245//14за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1До Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Позивач - ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006011702 від 03.07.2013 року; №0006031702 від 03.07.2013 року та №0006041702 від 03.07.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 адміністративний позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0006031702 від 03.07.2013 року про сплату грошового зобов'язання за штрафною санкцією у розмірі 2584068,98 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів в частині, в якій відмовлено в задоволені позовних вимог і задовольнити їх або справу скерувати на новий розгляд.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1, за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за наслідками якого складено акт № 2022/17.2-09/2578600904 від 06.06.2013 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, зокрема, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 185.1 ст. 185 ПК України, п. 187.1 ст. 187 ПК України, а саме заниження податку на додану вартість на суму 11391,00 грн.; п. 12 ч. 1 ст. 3, ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме неведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та продаж неоприбуткованих товарів на загальну суму 1289823,99 грн.; п.177.1, п. 177.4 ст. 177 ПК України, оскільки занижено податок на доходи фізичної особи від провадження підприємницької діяльності у сумі 32063,61 грн.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом винесено податкові повідомлення - рішення:

1. № 0006011702 від 03.07.2013 року про сплату 40079,51 податку з доходів фізичних осіб, 2. № 0006031702 від 03.07.2013 року про сплату 2584068,98 грн. штрафних санкцій за незабезпечення зберігання 14 фіскальних звітних чеків в КОРО і неведення обліку товарних запасів та продаж не оприбуткованих товарів,

3. № 0006041702 від 03.07.2013 року про сплату 12758,00 грн. податку на додану вартість.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення № 0006031702 від 03.07.2013 року про сплату грошового зобов'язання за штрафною санкцією у розмірі 2584068,98 грн., колегія суддів зазначає, що в цій частині позовні вимоги судами задоволені, та не оскаржуються (касаційна скарга податкового органу повернута), а тому законність судових рішень щодо заявлених позовних вимог під час касаційного перегляду не перевірялась.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення № 0006011702 від 03.07.2013 року, яким визначено грошове зобов'язання на суму 40079,51 податку з доходів фізичних осіб необхідно зазначити наступне.

В акті перевірки суть порушення зазначено в тому, що позивачем занижено дохід за 2011 р. на суму 17993.04 грн. та за 2012 р. на суму 1151, 88 грн. (п.п.2.2.1), та завищено витрати на суму 182884, 81 грн., оскільки до перевірки не надані первинні документи (чеки, платіжні документ на закупівлю тютюнових та алкогольних виробів), чим порушено п.п.177.4 Податкового кодексу України (п.2.2.2). Неправильне визначення доходів і витрат призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 32063.61 грн.

Звертаючись до суду з позовом та під час судового розгляду, позивач, на підтвердження своєї позиції щодо незаконності висновків податкового органу та правильності формування витрат на суму 182884, 81 грн., надала суду певні первинні документи: чеки, квитанції, приходні ордери на 478 аркушах.

Разом з тим, вказані доводи позивача та надані докази суди попередніх інстанцій не перевірили та не надали їм відповідну оцінку. Суди взагалі не досліджували правильність формування позивачем доходів і витрат за вказаний період, і не дослідили в чому суть порушення, а лише погодились в цій частині з висновками податкового органу, зазначаючи, що ці висновки підтверджуються актом перевірки. Також суди не перевірили доводи позивача щодо неправильності нарахування штрафних санкцій.

З таких підстав, суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити дотримання судами норм матеріального та процесуального права, оскільки по справі не встановлено в повному обсязі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Аналогічна позиція суду касаційної інстанції щодо прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0006041702 від 03.07.2013 року про визначення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 12758,00 грн.

Відповідно до п.п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В акті перевірки суть порушення зазначено в тому, що позивачем до складу податкового зобов'язання не віднесено суму ПДВ 9610 грн. (п.п.2.5.1) та безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 1781 грн., оскільки до перевірки не надано податкові накладні (п.п.2.5.2).

Висновки податкового органу ґрунтувались на даних КОРО та банківських виписок (на суму 9610 грн.) та не наданих податкових деклараціях ( на суму 1781 грн.).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди зазначили, що надані позивачем податкові накладні по контрагентам АК "Харківобленерго", ТОВ "Дрінк Дистрибушн Систем" та ТОВ НПП "Енерготехніка" на суму 1781 грн., не стосуються нарахування суми грошового зобов'язанн з ПДВ, нарахованого податковим органом.

Разом з тим, такі висновки зроблено судами без встановлення фактичних обставин по справі, що призвело до порушення норм процесуального права. Суди в цій частині взагалі не перевірили правильність висновків податкового органу, та не дослідили дані КОРО щодо заниження суми грошового зобов'язання на суму 9610 грн. Також, за змістом позовних вимог вбачається, що позивачем взагалі не наведено обґрунтування щодо неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення з ПДВ на суму 9610 гн., але вона його також просила скасувати повністю. З таких підстав, відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди зобов'язані були з'ясувати, чи підтримує позивач позов в цій частині, та з яких підстав, та прийняти відповідне рішення з належним наведенням мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій зазначеному оцінки не надали та не перевірили чи оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 - скасувати в частині, в якій відмовлено в задоволені позовних вимог, та в цій частині справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

3. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 - залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає в частині, в якій справа скерована на новий розгляд.

В частині, в якій судові рішення залишені без змін, судове рішення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва І.В.Приходько