Ухвала суду № 58103823, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/45981/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Старовойтової Я.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2012р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 р.

у справі № 2а/0470/7732/12

за позовом комунального підприємства «Дніпродзержинськтепломережа»

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року комунальне підприємство «Дніпродзержинськтепломережа» (далі - позивач, КП «Дніпродзержинськтепломережа») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Дніпродзержинська ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2012 р. № 0003071501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ від 27.06.2012 р. № 0003071501; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні01.06.2016 р. та в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі пунктів 1, 3 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, посадовою особою Дніпродзержинська ОДПІ було проведено камеральну перевірку звітності з податку на прибуток за звітний податковий період: 2006 рік, І квартал 2007 року, 2007 рік, І квартал 2008 року платника податку на прибуток КП «Дніпродзержинськтепломережа», за результатами якої складено акт від 08.06.2012 р. № 1527/144/151/03342573 та встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за період 2008-2010 роки.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 27.06.2012 р. № 0003071501, яким за затримку на 913 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 256 655,14 грн., позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 2 128 327,57 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступних мотивів.

Як слідує з акту камеральної перевірки від 08.06.2012 р. № 1527/144/151/03342573, періодом, що перевірявся, є 2006 рік, І квартал 2007 року, 2007 рік, І квартал 2008 року, однак перевіряючим встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за період 2008-2010 років.

З 01.01.2011 р. набув чинності Податковий кодекс України, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень якого, з 01.01.2011 р. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про систему оподаткування» втрачають чинність.

Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи те, що правовідносини, щодо наслідків неподання податкової звітності юридичною особою виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що в даному випадку слід застосовувати також норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закону України «Про систему оподаткування».

Статтею 17 Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було визначено підстави та розміри нарахування штрафних санкцій за порушення платниками податків податкового законодавства.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічний строк давності був визначений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якому вказано, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, як вірно зауважено судами попередніх інстанцій, відповідачем 08.06.2012 р. при проведенні перевірки податкової звітності позивача за період 2006 рік, І квартал 2007 року, 2007 рік, І квартал 2008 року, було порушено 1095 денний термін для визначення суми грошових зобов'язань платника податків. Висновки в акті перевірки щодо порушень суб'єктом господарювання термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток за період з 2008 року по 2010 рік, не можуть розглядатись судами як доказ правомірності прийняття відносно позивача податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідачем проводилась перевірка саме за: 2006 рік, І квартал 2007 року, 2007 рік, І квартал 2008 року, у зв'язку з чим, виявлення фактів правопорушень по іншим періодам не можуть використовуватись для винесення рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії відповідача не узгоджуються з нормою статті 19 Конституції України та виходять за межі його компетенції.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли цілком об'єктивного висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та обґрунтовано задовольнили позов.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова окружного суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 р. у справі № 2а/0470/7732/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко