Ухвала суду № 58103795, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року К/800/3367/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуГлухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській областіна постановуСумського окружного адміністративного суду від 07.10.2014та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014у справі№818/2409/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кролевець-Агро»доГлухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській областіпроскасування податкового повідомлення-рішення в частині,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кролевець-Агро» звернулось до суду з адміністративним позовом до Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2014 №0000112201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 324 600 грн., в тому числі, за основним платежем - 259 680 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 64 920 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з названими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань перевірки податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №288/22/35148912 від 17.03.2014;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.183.15 ст.183, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4 ст.201, п.209.10 ст.209, п.209.2, п.209.10, пп.209.15.1, п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем ПДВ по декларації з податку на додану вартість (загальна 0110) на суму 495 165 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112201 від 03.04.2014, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 495 165 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 123 791,25 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №0000112201 від 03.04.2014 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 324 600 грн. (з яких: за основним платежем - 259 680 грн., за штрафними санкціями - 64 920 грн.), позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позиція відповідача полягає в тому, що позивач у декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року повинен був здійснити коригування податкового кредиту, виходячи із залишкової вартості необоротних активів, вартості залишкових товарів, інших виробничих факторів станом на 01.08.2012 відповідно до питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг, розрахованої згідно п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, за встановлених обставин справи, не погодилися з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, з 01.08.2012 позивач зареєстрований платником спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Крім того, судами встановлено, що при переході на спеціальний режим оподаткування позивачем проведено коригування сум податку на додану вартість по Декларації за серпень 2012 року:

- зменшено податковий кредит на суму (-) 4 142 535 грн. шляхом коригування р. 16.2 колонка Б «Коригування податкового кредиту внаслідок часткового використання товарів/послуг, необоротних активів в операціях сільського або переробного виробництва» декларації з ПДВ (загальна);

- одночасно збільшено податковий кредит на суму (+) 4 142 535 грн. шляхом коригування р.12.2. «Коригування податкового кредиту внаслідок часткового використання товарів/послуг чи необоротних активів в операціях сільськогосподарського виробництва» декларації з ПДВ (скорочена).

При цьому, позивачем визначено суму податку на додану вартість, що підлягала коригуванню, з урахуванням питомої ваги операцій з реалізації сільськогосподарської продукції (продукції власного виробництва) в загальному обсязі реалізації, яка становить 93.04%.

Згідно пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового кодексу України (чинного на момент переходу позивачем на спеціальний режим оподаткування) виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит:

а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється, виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, наведені положення податкового закону не зобов'язують платника податку проводити коригування правильно відображеного податкового кредиту, пов'язаного з виробництвом сільськогосподарської продукції в періоді перебування на загальній системі оподаткування, у зв'язку з переходом на спеціальний режим, тобто, податкового кредиту, який виник до моменту такого переходу.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що визначений положеннями Податкового кодексу України спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється виключно на ті господарські операції, які здійснюються платником податків після переходу на спеціальний режим оподаткування, а відтак, і на той податковий кредит, який виник за їх результатами.

З огляду на викладене, а також встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком цих судів про наявність підстав для задоволення позову та скасування спірного податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині, оскільки обов'язок платника спеціального режиму оподаткування щодо перенесення частки податкового кредиту із загальної податкової декларації з податку на додану вартість до спеціальної стосувалось тільки того податкового кредиту, який виник під час перебування платника податку на спеціальному режимі.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний