Ухвала суду № 58103794, 26.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2016 р. м. Київ К/800/36464/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, в якому просив, з подальшим уточненням, визнати незаконним та скасувати рішення УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 27/5 від 16 жовтня 2013 року та зобов'язати УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах. В обґрунтування вимог позивач посилався на ті обставини, що має право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно ч. 1 п "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за списком № 2.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2015 року та додатковою постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, позов задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення № 27/5 Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 16 жовтня 2013 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.

Не погоджуючись із рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1. З трудової книжки позивача слідує, що з 01 вересня 1973 року по 24 липня 1976 року він навчався в ГПТУ-13 м. Миколаєва. Наказом № 119-к від 02 липня 1976 року позивач зарахований арматурником-зварювальником в механічний цех тресту «Миколаївжилбуд», звідки звільнений 11 листопада 1976 року у зв'язку з призовом до армії, в якій пройшов строкову службу в період з 11 листопада 1976 року по 21 листопада 1978 року. Наказом № 103 від 09 грудня 1978 року прийнятий 11 грудня 1978 року на роботу електрозварником 4 розряду в автомайстерню автобази треста "Миколаївсільбуд". Наказом № 52 від 01 березня 1981 року позивачу присвоєний 2 розряд газозварника.

Як слідує з пояснень свідка та частково підтверджується трудовою книжкою (внаслідок наявних дефектів), з 09 січня 1982 року позивач переведений на посаду водія бензовозу в другу автоколону тресту "Миколаївсільбуд", яке з 12 серпня 1986 року перейменовано на АТП-1461 об'єднання "Миколаївоблагробуд". Наказом № 16 від 25 лютого 1991 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням.

З 20 травня 1991 року по 25 червня 1991 року позивач працював за строковим трудовим договором газоелектрозварником 4 розряду в Миколаївському міжгосподарському пусконалагоджувальному управлінні тресту "Миколаївагроспецмонтаж". Звільнений у зв'язку із закінченням договірного строку.

Записами у позивач працював сезонним кочегаром в Миколаївській середній школі № 2; з 01 липня 1992 року прийнятий на роботу електрогазозварником 4-го розряду в підприємство "Укрпрофтур" "Автобаза "Турист", звідки звільнений за власним бажанням 21 грудня 1992 року; з 14 січня 1993 року по 15 лютого 1995 року працював газоелектрозварником на підприємстві "Миколаївська кінноспортивна база"; з 27 квітня 1995 року по 10 травня 1996 року працював газоелектрозварником на підприємстві "Миколаївкоопавтомех"; з 06 травня 1998 року по 29 лютого 2000 року працював газоелектрозварником в агрофірмі "Світязь"; з 02 березня 2000 року по 31 грудня 2000 грудня працював слюсарем-ремонтником з виконанням газоелектрозварних робіт в МПКФ "Спируліна ЛТД"; з 04 листопада 2003 року по 10 лютого 2004 року виконував обов'язки газоелектрозварника на "Миколаївському спеціалізованому автотранспортному підприємстві 1402"; з 13 лютого 2007 року по 11 січня 2010 року працював електрогазозварником в ДП ВАТ "Миколаївський облавтодор" ДАК "Автомобільні дороги України" філія "Варварівська ДЕД".

Також судами встановлено, що відповідно до довідки № 195 від 17 вересня 2013 року позивач працював повний робочий день в філії "Варварівська ДЕД" ДП "Миколаївський облавтодор" у період з 13 лютого 2007 року по 11 січня 2010 року (2 роки 10 місяців 28 днів) на посаді електрогазозварника 5 розряду, що передбачена Списком № 2 розділ ХХХІІІ, пункт 33 код КП 7212.1 підстава ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

26 вересня 2013 року позивач звернувся до УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва з заявою про призначення пенсій за віком на пільгових умовах (робота за Списком № 2). Проте 16 жовтня 2013 року УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва своїм рішенням № 27/5 відмовило позивачу в призначенні йому пенсій за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу роботи із шкідливими умовами праці за Списком № 2.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач заявив цей позов.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що спеціальний стаж роботи позивача складає: (2 роки 10 місяців 28 днів + 6 років, 7 місяців та 2 дні + 3 роки 0 місяців 29 днів) = 12 років 6 місяців та 29 днів, що навіть без урахування періоду роботи водієм бензовозу, як на те посилається позивач, дає останньому право на отримання пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим рішення УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах № 27/5 від 16 жовтня 2013 року підлягає скасуванню. Також суд першої інстанції дійшов до висновку щодо зобов'язання УПФ України в Центральному районі м. Миколаєва призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. Вказав, що в трудовій книжці позивача є всі необхідні відомості, які підтверджують його трудовий стаж, що надає право на отримання пільгової пенсії відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія судів касаційної інстанції вважає висновки судів передчасними.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно із пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Системний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 14 квітня 2015 року у справі за № 21-383а14.

Між тим суди першої та апеляційної інстанцій такі питання не перевіряли, чим порушили ч. 5 ст. 11 КАС України, - суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Вказану норму слід розуміти так, що активна роль суду в адміністративному судочинстві зумовлена врівноваженням процесуального становища сторін.

Відповідно до статті 159 вказаного Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, порушення яких є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАС України). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально - як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні - у світлі верховенства права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Отже, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суди порушили у застосуванні норми процесуального права до даних правовідносин, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин рішення судів підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: