Постанова № 58101786, 03.06.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/472/16

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Марківського районного відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби у Марківському районі Луганської області про визнання неправомірною відмови, щодо обчислення, нарахування та виплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому позивач зазначив, що він з 24.09.1993 по 30.09.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ у Марківському РВ ГУМВС України у Луганській області, звільнений зі служби за власним бажанням. Під час проходження служби у період часу з 19.07.2014 по 30.09.2015 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у зв'язку із чим позивач має право на нараховування щомісячної винагороди за участь в АТО. 15.03.2016 звертався до відповідача щодо надання інформації про отримання нарахувань та виплат винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 19.07.2014 по 30.09.2015. Відповідачем надано інформацію, проте відповіді щодо будь-якого обчислення, перерахування та виплат різниці невиплаченої винагороди не надано. Вважає, що своїми діями відповідач відмовив у перерахунку та виплаті різниці не виплаченої суми грошової допомоги за безпосередню участь в АТО за період з 19.07.2014 по 30.09.2015. Зазначив, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити винагороду за безпосередню участь в АТО за 2014 рік в сумі 25215,64 грн, за 2015 рік в сумі 3090,34 грн. Таким чином, відповідачем в порушення п. 2 постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 не нараховано та невиплачено винагороду за безпосередню участь в АТО за період 19.07.2014 по 30.09.2015 в сумі 28305,98 грн. На підставі викладеного позивач просив стягнути з Ліквідаційної комісії Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області кошти в сумі 28305,98 грн, як винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 19.07.2014 по 30.09.2015.

У судове засідання позивач не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до суду не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, у яких вказав, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 позивач включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення у період часу з 19.07.2014 по 30.09.2015. Виплата винагороди за 2015 рік позивачу здійснена у 2015 році. Виплата винагороди за 2014 рік не здійснювалась, оскільки наказ АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 видано по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за період з липня по грудень 2014 року. Окрім того, у період з 30.09.2014 по 19.10.2014 та з 17.08.2015 по 18.09.2015 позивач перебував у чергових відпустках, тобто фактично участі в АТО не приймав. На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи положення пункту 6 статті 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що відповідно до наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 майора міліції ОСОБА_1 включено до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення за період з 19.07.2014.

Наказом АТЦ при СБУ від 14.10.2015 № 287 майора міліції ОСОБА_1 виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області з 30.09.2015.

Відповідно до довідки ліквідаційної комісії Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області від 30.06.2016 № 2873 ОСОБА_1 у період з 30.09.2014 по 19.10.2014 та у період з 17.08.2015 по 18.09.2015 перебував у черговій відпустці, на лікарняному у період з 01.01.2014 по 30.09.2015 не перебував.

Згідно довідки від 11.04.2016 № 59/3278, виданій Ліквідаційною комісією Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області, грошове забезпечення позивача у липні 2014 року становило 3884,27 грн, у серпні 2014 року - 3884,27 грн, у вересні 2014 року - 3884,27 грн, у жовтні 2014 року - 3884,27 грн, у листопаді 2014 року - 5008,54 грн, у грудні 2014 року 5519,66 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Згідно довідки від 11.04.2016 № 59/3279, виданій Ліквідаційною комісією Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області, грошове забезпечення позивача у березні 2015 року становило 4198,82 грн, сплачена винагорода за безпосередню участь в АТО - 4198,82 грн, у червні 2015 року - 4316,28 грн, сплачена винагорода за безпосередню участь в АТО - 4316,00 грн, у серпні 2015 року - 4011,40 грн, сплачена винагорода за безпосередню участь в АТО - 1423,00 грн, у вересні 2015 року - 3739,50 грн, сплачена винагорода за безпосередню участь в АТО - 1495,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

У відповідності до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 719 від 23 липня 2014 року, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанови КМУ № 158 та Наказу МВС України № 719), з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті п. 2 Постанови № 158, можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Зазначеним наказом передбачено виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Згідно довідки від 11.04.2016 № 59/3278, виданій Ліквідаційною комісією Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області, грошове забезпечення позивача у липні 2014 року становило 3884,27 грн, у серпні 2014 року - 3884,27 грн, у вересні 2014 року - 3884,27 грн, у жовтні 2014 року - 3884,27 грн, у листопаді 2014 року - 5008,54 грн, у грудні 2014 року 5519,66 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Відповідно до довідки Ліквідаційної комісії Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області від 11.04.2016 № 59/3278 розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 у липні 2014 року становив 125,29 грн, у вересні 2014 року - 129,47 грн, у жовтні 2014 року - 125,29 грн.

Враховуючи, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 19.07.2014, то винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції за липень 2014 року повинна становити 1628,77 грн. (125,29 грн х 13 днів).

Згідно довідки від 30.03.2016 № 2873 ОСОБА_1 перебував у черговій відпустці з 30.09.2014 по 19.10.2014 відповідно до наказу Марківського РВ ГУМВС України в Луганській області від 09.10.2014 № 18, а тому винагорода за безпосередню участь в АТО у вересні 2014 року повинна становити 3754,63 грн. (129,47 грн х 29 днів), у жовтні 2014 року - 1503,60 грн. (125,30 грн х 12 днів).

Згідно довідки Ліквідаційної комісії Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області від 11.04.2016 № 59/3279, грошове забезпечення позивача у березні 2015 року становило 4198,82 грн, сплачена винагорода за безпосередню участь в АТО - 4198,82 грн, у червні 2015 року - 4316,28 грн, сплачена винагорода за безпосередню участь в АТО - 4316,00 грн, у серпні 2015 року - 4011,40 грн, сплачена винагорода за безпосередню участь в АТО - 1423,00 грн, у вересні 2015 року - 3739,50 грн, сплачена винагорода за безпосередню участь в АТО - 1495,00 грн.

Таким чином, посилання позивача на недоплату відповідачем грошової винагороди за березень та червень 2015 року є хибним, оскільки згідно з довідкою від 11.04.2016 № 59/3279 за вказані місяці винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях нарахована та виплачена у розмірі 100% місячного грошового забезпечення позивача, та становить не меншим ніж 3000 грн.

Стосовно серпня та вересня 2015 року суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки Ліквідаційної комісії Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області від 11.04.2016 № 59/3279 розмір середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 у серпні 2015 року становив 129,40 грн, у вересні 2015 року - 124,65 грн.

Згідно довідки від 30.03.2016 № 2873 ОСОБА_1 перебував у черговій відпустці з 17.08.2015 по 18.09.2015 відповідно до наказу Марківського РВ ГУМВС України в Луганській області від 20.08.2015 № 16, а тому винагорода за безпосередню участь в АТО у серпні 2015 року повинна становити 2070,40 грн. (129,40 грн х 16 днів), сплачено - 1423,00 грн, у вересні 2015 року - 1495,80 грн. (124,65 грн х 12 днів), сплачено - 1495,00 грн.

Таким чином, у серпні 2015 року позивачу несплачена винагорода за безпосередню участь в АТО в сумі 647,40 грн (2070,40 грн - 1423,00 грн), у вересні 2015 року - 0,80 грн (1495,80 грн - 1495,00 грн).

Враховуючи, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 03.06.2015 № 154 ОСОБА_1 залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 19.07.2014 по 30.09.2015, то винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період.

У запереченнях відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач у справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період. Здійснювати виплати в поточному році за зобов'язаннями минулих років, особам які не перебувають в трудових відносинах з ГУМВС України в Луганській області можливо лише за відповідним рішенням суду. Розпорядники коштів повинні брати бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, підстав для здійснення у 2015 році виплати винагороди за безпосередню участь в АТО за період 2014 року немає.

Згідно частини 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

З урахуванням наведеного суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача винагороди за безпосередню участь в Антитерористичної операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 19.07.2014 по 30.09.2015 частково обґрунтованими, а саме в частині стягнення з відповідача винагороди за липень 2014 року (з 19.07.2014) - 1628,77 грн, за серпень 2014 року - 3884,27 грн, за вересень 2014 року - 3754,79 грн, за жовтень 2014 року - 1503,60 грн, за листопад 2014 року - 5008,54 грн, за грудень 2014 року 5519,66 грн, а всього за 2014 рік - 21299,63 грн., за серпень 2015 року у розмірі 647,40 грн та за вересень 2015 року у розмірі 0,80 грн, усього за 2015 рік - 648,20 грн.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Марківського районного відділу головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі Ліквідаційної комісії (ЄДРПОУ 08670838, адреса: 92400, Луганська область, смт. Марківка, вул. Центральна, буд. 27) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), винагороду за безпосередню участь в антитерористичних операціях в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за липень 2014 року (з 19.07.2014) - 1628,77 грн, за серпень 2014 року - 3884,27 грн, за вересень 2014 року - 3754,79 грн, за жовтень 2014 року - 1503,60 грн, за листопад 2014 року - 5008,54 грн, за грудень 2014 року 5519,66 грн, за серпень 2015 року - 647,40 грн, за вересень 2015 року - 0,80 грн, а всього у розмірі 21947,83 грн (двадцять одна тисяча дев'ятсот сорок сім гривень 83 копійок) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.В. Смішлива