Рішення № 5810164, 27.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/13427.02.09 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Компанія Полімікс"

про розірвання договору та стягнення 83 747,39 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Компанія Полімікс" про зобовязання поставити поліграфічну продукцію за договором № 44 від 12.10.2007 р. та стягнення 39 900,59 грн. пені, 1 261,35 грн. процентів річних, 9 207,83 грн. інфляційних збитків.

Ухвалою суду від 05.12.2008 р. порушено провадження у справі № 54/134, розгляд справи призначено на 09.01.2009 р.

Ухвалою суду від 15.12.2008 р. виправлено описку в ухвалі від 05.12.2008 р. і зазначено правильну дату та час розгляду справи 16.01.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання 16.01.2009 р. не зявився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив. З метою витребування нових доказів у справі, розгляд справи відкладено на 28.01.2009 р.

У судове засідання 28.01.2009 р. представник відповідача повторно не зявився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив, у звязку з чим розгляд справи відкладено на 18.02.2009 р.

Позивачем подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено на один місяць.

У судовому засіданні 18.02.2009 р. позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для уточнення позовних вимог. Клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 27.02.2009 р.

27.02.2009 р. позивач через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав заяву, якою змінив позовні вимоги і просив суд розірвати укладений з відповідачем договір № 44 від 12.10.2007 р. та стягнути 43 846,80 грн. вартості недопоставленої продукції і 39 900,59 грн. пені.

Представник відповідача у судове засідання 27.02.2009 р. не зявився, про причини неявки не повідомив та не надав витребуваних судом документів. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялася на адреси відповідача, вказані у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 27.11.2008 р.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.10.2007 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Компанія Полімікс" був укладений договір № 44 про виготовлення та поставку поліграфічної продукції, відповідно до умов якого відповідач, як постачальник, зобовязався виготовити поліграфічну продукцію та передати її у власність позивача, а позивач, як покупець, зобовязався прийняти і своєчасно оплатити зазначену продукцію на умовах договору (п. 1.1. договору).

Асортимент, обсяги, термін поставки визначаються сторонами у замовленні (додатку). Специфікаціями до договору сторонами було погоджено асортимент, технічні характеристики, кількість товару, що поставляється відповідачем.

Загальна ціна договору становить 50 490,00 грн.

Відповідно до п.п. 4.1.-4.3. договору позивач оплачує поставлену відповідачем продукцію за ціною, яка вказана у додатку до договору, на підставі рахунка-фактури у наступному порядку: 50% загальної вартості продукції протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури як передоплату, інші 50% переконавшись у наявності виготовленої продукції, але до відвантаження продукції позивачу.

На виконання зобовязань, передбачених договором, та відповідно до виставлених відповідачем рахунків № СФ-0000035 від 11.10.2007 р., № СФ-0000090 від 31.10.2007 р. позивач платіжним дорученням № 1 від 30.10.2007 р. перерахував відповідачу 35 200,00 грн. та 31.10.2007 р. передав 15290,00 грн. готівкою. Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжним дорученням з відміткою банку про його виконання, розпискою ОСОБА_2 про отримання коштів в рахунок виконання поліграфічних послуг та податковими накладними № 620 від 30.10.2007 р. на суму 35 200,00 грн. та № 610 від 31.10.2007 р. на суму 15 290,00 грн.

Відповідно до ст. 7.2.3. Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань, яким згідно з п. 7.3.1. цього ж Закону є дата зарахування коштів від покупця. Таким чином, зазначені податкові накладні свідчать про отримання відповідачем коштів на оплату товару у сумі 50 490,00 грн.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст. 662 ЦК України, продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купiвлi-продажу.

Відповідно до п. 2.3. договору після завершення виготовлення і постачання продукції сторони підписують акт приймання-передачі готової продукції та виконаних робіт.

За актами здачі-прийняття робіт № ОУ-0000032 від 12.11.2007 р., № ОУ-0000033 від 16.11.2007 р., № ОУ-0000034 від 21.11.2007 р., № ОУ-0000035 від 23.11.2007 р. відповідач передав позивачеві 3 200 од. продукції (журналів) загальною вартістю 6 643,20 грн.

Відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що у випадку виявлення невідповідності за якістю або внутрішньотарної недостачі продукції повинен бути складений рекламаційний акт за підписами уповноважених представників позивача та відповідача.

У звязку з поставкою відповідачем товару, який не відповідав вимогам договору, 27.11.2007 р. позивачем був складений рекламаційний акт № ПА-0001 та за видатковою накладною № ВН- 0000001 від 27.11.2007 р. повернуто відповідачу 140 примірників товару.

Судом встановлено, що відповідач недопоставив позивачеві оплачений останнім у повному обсязі товар у кількості 13 940 екз. та не повернув позивачу перераховані ним кошти.

Позивач 07.12.2007 р. направив відповідачу претензію з вимогою поставити товар у кількості 13 940 екз., сплатити 6 816,15 грн. неустойки в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення та моральну шкоду у розмірі 6 000,00 грн. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи те, що позивачем не був отриманий товар, передбачений умовами договору, і позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, суд дійшов висновку, що таке порушення зобовязання є істотним.

За таких обставин, позовні вимоги про розірвання договору № 44 від 12.10.2007 р. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦКУ особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Як визначено п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦКУ, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що зобовязання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Зважаючи на розірвання судом договору № 44 від 12.10.2007 р., підстава за якою відповідачем були отримані грошові кошти відпала, виходячи з чого у відповідача виник обовязок повернути одержане майно (грошові кошти).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення 43 846,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 39 900,59 грн. пені за прострочення відповідачем поставки товару за період з 09.11.2007 р. по 08.05.2008 р. (182 дні), посилаючись в обґрунтування своїх вимог на п. 6.3. договору, яким передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання умов даної угоди, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми відповідного додатку за кожен день прострочення поставки товару.

Вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 39 900,59 грн. пені за прострочення відповідачем поставки товару підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.

З огляду на повне задоволення позовних вимог витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Водночас, оскільки при поданні заяви про зміну позовних вимог, якою позовні вимоги збільшено на 33 377,62 грн., позивачем не було сплачено державне мито, з нього відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України підлягає стягненню до Державного бюджету України державне мито у розмірі 333,77 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати договір № 44 від 12.10.2007 р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Компанія Полімікс".

3.Стягнути з Приватного підприємства "Компанія Полімікс" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 33105877, п/р 26004210672980 у філії КРУ КБ "Фінанси та кредит", МФО 300937, а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у ВАТ "РайффайзенБанк Аваль", МФО 380805) 43 846 (сорок три тисячі вісімсот сорок шість) гривень 80 коп. боргу, 39 900 (тридцять девять тисяч девятсот) гривень 59 коп. пені, 922 (девятсот двадцять дві) гривні 47 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у ВАТ "РайффайзенБанк Аваль", МФО 380805, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) у Державний бюджет України (п/р 31110095700011, Банк: ГУДКУ м. Києва, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі м. Києва, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, код ЄДРПОУ 26077968) 333 (триста тридцять три) грн. 77 коп. державного мита.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Т.С. Демченко