Постанова № 58101601, 01.06.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року 810/826/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання неправомірною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

9 березня 2016 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги форми "Ф" від 15 грудня 2015 р. №1792-23/93 (а.с. 2-3).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога відповідачем винесена протиправно, оскільки позивачем було сплачено у добровільному порядку самостійно визначену суму грошового зобов'язання згідно з квитанцією від 9 вересня 2015 р. № КП6957/1.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що позивачем було самостійно визначено суму грошового зобов'язання, яка підлягала сплаті, проте, таке грошове зобов'язання ним сплачено не було (а.с. 32-33).

31 травня 2016 р. до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 33).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

15 грудня 2015 р. відповідачем було виставлено вимогу форми "Ф" № 1792-23/93 на суму 79 848 грн 86 коп. (далі - вимога № 1792-23/93) (а.с. 7).

У зв'язку з тим, що позивач вважає таку вимогу відповідача протиправною, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до вимог п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як убачається з п. 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з вимогами п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Як вже зазначалося, 15 грудня 2015 р. відповідачем було виставлено вимогу № 1792-23/93 у зв'язку з несплатою позивачем самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Проте, суд вважає названу вимогу протиправною, враховуючи таке.

15 жовтня 2015 р. позивачем було подано до відповідача податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 р., у якій самостійно податок з доходів фізичних осіб, який підлягає сплаті, у сумі 79 848 грн 46 коп. (а.с. 37-38).

Згідно з вимогами п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

9 вересня 2015 р., на виконання вимог зазначеної норми, позивачем було сплачено податок з доходів фізичних осіб за 2013 р. в сумі 79 848 грн 46 коп., що підтверджується квитанцією № КП6957/1.

Зокрема, у названій квитанції зазначено, що позивачам, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1, було сплачено до прибутково-видаткової каси № 2 публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річної декларації за 2013 р. в сумі 79 848 грн 46 коп. (а.с. 9).

Наведене свідчить, що позивачем добровільно, своєчасно та у повному обсязі було сплачено податок з доходів фізичних осіб за 2013 р.

При вирішенні справи судом не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на те, що кошти в сумі 79 848 грн 86 коп. (за квитанцією від 9 вересня № КП6957/1) фактично не надійшли до бюджету у зв'язку з ліквідацією банку, а тому позивач не звільняється від обов'язку сплатити визначене ним грошове зобов'язання, враховуючи таке.

Позивачем у добровільному порядку та відповідно до вимог чинного законодавства було виконано свій обов'язок по сплаті податку на доходи фізичних осіб в сумі 79 848 грн 46 коп., самостійно визначеного у поданій ним податковій декларації.

Згідно з вимогами п. 129.6 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Як вже зазначалося, ненадходження сплачених позивачем коштів до бюджету сталося не з його вини, а з вини публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк", тобто у даному конкретному випадку відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями позивача та ненадходженням коштів (податку з доходів фізичних осіб) до бюджету.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем жодним чином не було порушено вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України, оскільки ненадходження до бюджету суми сплаченого позивачем податку мало місце виключно з вини публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк", яким 9 вересня 2015 р. від позивача було прийнято 79 848 грн 86 коп. для перерахування до ГУ ДКСУ в Київській області (код отримувача 38009832, код банку отримувача 821018) (а.с. 9).

При вирішенні справи судом також враховано, що відповідно до вимог п. 129.7 ст. 129 ПК України не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Як убачається з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого не було зроблено відповідачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем вимога № 1792-23/93 винесена протиправно та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області форми "Ф" від 15 грудня 2015 р. №1792-23/93.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.