Постанова № 58101495, 27.05.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2016 р. № 809/2104/13-а

11 год. 45 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю : представників позивача Назарука І.В., Швагли О.М.,

представників відповідача Токара В.І., Мадриги М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення в частині скасування податкового повідомлення-рішення за №0005371701 від 16.05.2013 року ,-

ВСТАНОВИВ:

11.07.2013 року комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" (надалі - КП "Івано-Франківськводоекотехпром") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а також дії відповідача щодо відображення в акті перевірки висновків, які стосуються обґрунтованості застосування штрафних санкцій є такими, що вчинені всупереч вимог Податкового кодексу України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 року, позов було задоволено частково, податкове повідомлення-рішення за №0005371701 від 16.05.2013 року визнано протиправним в частині застосованих штрафних санкцій на суму 168 106,18 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.01.2016 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013 року №0005371701 скасовані, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 29.02.2016 року суд під час нового розгляду справи замінив відповідача по справі правонаступником - ДПІ в м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

29.02.2016 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, яка прийнята судом згідно ухвали від 29.02.2016 року, відповідно до якої позивач змінив підстави адміністративного позову.

Ухвалою суду від 28.03.2016 року провадження у даній справі було зупинено до закінчення процедури досудового врегулювання публічно-правового спору.

Оскільки за результатами проведеної конференції з досудового врегулювання спору, досягти примирення не вдалося, ухвалою суду від 10.05.2016 року провадження у даній справі поновлено.

Представники позивача в судовому засіданні після поновлення провадження у справі позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013 року №0005371701 підтримали з підстав, зазначених в заяві про зміну позовних вимог. Суду пояснили, що податковим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно та з порушенням норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України. Зокрема вказали, що сума податку на доходи фізичних осіб була визначена позивачем самостійно, під час нарахування заробітної плати та інших виплат працівникам, а не в ході проведення перевірки податковим органом. З огляду на дану обставину вважають, що відповідачем невірно визначено ставку штрафних санкцій, яка підлягає застосуванню до КП "Івано-Франківськводоекотехпром", так як позивачем порушено строки сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання. На переконання позивача у спірних правовідносинах, штрафні санкції підлягали застосуванню в розмірах, визначених положеннями ст. 126 ПКУ, залежно від строку затримки сплати самостійно визначеного зобов'язання. Пояснили, що відповідно до положень Податкового кодексу України орган державної податкової служби повинен був надіслати підприємству податкову вимогу, а не приймати податкове-повідомлення рішення. Окрім того зазначили, що одним податковим повідомленням-рішенням до позивача протиправно застосовано штрафні санкції за два правопорушення. Просили позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013 року №0005371701 задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013 року №0005371701 не визнали з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Суду пояснили, що станом на 19.04.2013 року за підприємством обліковувався залишок несплаченого податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3 102 194 грн. в тому числі 2 861 985,95 грн. податкового боргу. Вказали, що відповідно до положень п.87.9 ст.87 ПКУ кошти, сплачені позивачем, зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати. Зазначили, що перевіркою встановлено факт несвоєчасного та не в повному обсязі перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати, а тому на думку відповідача, останнім правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Окрім того при прийнятті рішення податковим органом було враховано положення п.1 пп.1 розділу ХХ Кодексу, згідно з яким податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених Кодексом. У зв'язку з вищевказаним вважають, що контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції відповідно до п.127.1 ст.127 ПКУ. Просили в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013 року №0005371701 відмовити.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2013 року №0005371701 слід задовольнити частково з наступних мотивів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає платників податку на доходи фізичних осіб, об"єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, відповідальність платника податків на час виникнення спірних правовідносин є Податковий кодекс України (надалі - Кодекс).

Судом встановлено, що в квітні - травні 2013 року ДПІ в м. Івано-Франківську проведена планова виїзна перевірка КП "Івано-Франківськводоекотехпром" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки позивача податковим органом складений акт від 22.04.2013 року за №3276/22-1/32360815, відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог п.168.1 ст.168, п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ0, в результаті чого, залишок несплаченого ПДФО станом на 19.04.2013 року складав 3 102 194 грн., з якого заборгованість в сумі 2 861 985,95 грн. виникла внаслідок несплати податку на доходи фізичних осіб за квітень-грудень 2011 року та січень-листопад 2012 року. Окрім того, встановлено порушення порядку заповнення та подання позивачем, як податковим агентом, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а саме: відображено недостовірні відомості у задекларованих розрахунках (а.с. 12-68, т.І).

На підставі акту перевірки 16.05.2013 року ДПІ в м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення за №0005371701 від 16.05.2013 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов"язання за платежем - податок з доходів найманих працівників в сумі 2 861 985,95 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 221 489,34 грн. (а.с.77, т.І).

Згідно вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наслідками судового розгляду суд не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій з огляду на нижчевикладене.

Згідно вимог статті 171 Кодексу, позивач є роботодавцем, а отже являється податковим агентом - відповідальною особою за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати.

Відповідно до пунктів 54.1 та 54.2 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 ст.54 ПКУ під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» слід розуміти строки сплати податку, визначені цим пунктом (п.п.168.1.5).

Статтею 168 ПКУ передбачено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Так, підпунктом 168.1.2. пункту 168.1 статті 168 розділу IV Кодексу, визначено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до підпунктом 168.1.5. пункту 168.1 статті 168 розділу IV Кодексу, встановлено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Водночас, як встановлено з досліджених у судовому засіданні квартальних податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за період 1-4 кварталів 2011 та 2012 років, а також не заперечується представниками позивача та підтверджується даними проведеної перевірки - відомості таких звітів, щодо виплачених сум податку не відповідають фактичним обставинам у жодному із поданих розрахунків.

У такому разі, коли дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом, згідно положень підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Такий розрахунок відповідачем проведено та відображено в Додатку № 1 до акту перевірки (т. 1 а.с. 62).

З даного розрахунку вбачається, що позивачем не виконувався обов'язок щодо своєчасної сплати податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, внаслідок чого, починаючи з січня 2011 року по грудень 2012 року за ним помісячно рахувалася сума нарахованих, проте не виплачених сум такого податку.

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

На підставі наведеного, податковим органом було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення яким визначено суму з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 861 985,95 грн.

При цьому суд приймає до уваги те, що в судовому засіданні представники позивача не заперечили проти визначеного податковим органом розміру основного зобов'язання та в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАСУ не надали достатніх доказів на підтвердження доводів про завищення осаржуваним рішенням суми основного податку.

З огляду на зазначене та за наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення за №0005371701 від 16.05.2013 року в частині визначення розміру основного платежу та приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Однак штрафні санкції, застосовані до позивача податковим повідомленням-рішенням за №0005371701 від 16.05.2013 року, визначені ДПІ у м.Івано-Франківську невірно.

В судовому засіданні встановлено, що динаміка своєчасності погашення сум податкового боргу відображена в Додатку № 2 до акту перевірки, з якого вбачається, що у місячні податкові періоди, в яких податкове зобов"яння задеклароване позивачем, такі суми не погашалися, що відповідно до вимог ПКУ тягне за собою накладення штрафних санкцій (т. 1 а.с. 63-68).

Так у випадку порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 01.01.2011 року з урахуванням строку давності застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених ПКУ.

Судом встановлено, що при визначені суми податку, що підлягав нарахуванню та/або сплаті до бюджету за період квітень - грудень 2011 та за січень - листопад 2012 року, податковий орган виходив із того, що така сума складає 4 883 917,34 грн., водночас виходячи з досліджених даних відображених відповідачем в розрахунку (Додатку № 1) до акту перевірки, а також квартальних податкових розрахунків сум доходу за формою № 1 ДФ за період 1-4 кварталів 2011 та 2012 років, така сума складає 4 986 974,52 грн., а відповідно і розраховувати штрафні санкції слід було від цієї суми.

Окрім того, відповідач в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України був зобов'язани й при обчисленні розміру застосованих штрафних санкцій, врахувати положення пункту 11 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Кодексу, в якому зазначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу), яким визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Проте згідно пояснень представника відповідача, податковий орган нарахував штрафні санкції позивачу, в тому числі і за період з квітня по червень 2011 року в сумі 193 873,47 грн., розрахувавши їх в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого податку, а не в розмірі по 1 грн. за вказаний період, тобто у сумі 3 грн.

В той же час, у відповідності до положень пункту 176.2. статті 176 Кодексу, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

За неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, положення пункту 119.2. статті 119 Кодексу визначають відповідальність для платника податків та тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Однак, відповідно до п.58.2 ст.58 ПКУ, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Положення даної норми повністю узгоджуються з приписами ст.115.1 ПКУ, згідно з якими у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Відповідно до ухвали ВАС України уданій справі від 26.01.2016 року для правильного вирішення спору судам слід встановити чи сплачено позивачем суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених податковим законодавством; дослідити міру відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків; встановити дійсний обсяг податкового обов'язку платника у спірних правовідносинах, зокрема, правильність здійсненого відповідачем розрахунку податку на доходи фізичних осіб та його відповідність вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч.5 ст.227 КАС України висновка і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої си апеляційної інстанції при розгляді справи.

Отже, з урахуванням наведеного, на переконання суду, в даному випадку податковим органом порушено положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України щодо розміру та способу застосування штрафних (фінансових) санкцій.

При цьому податковим органом не зазначено відповідний податковий період, за який нараховано штрафні санкції підприємству за не нарахування та/або несплату податку в кожному випадку окремо.

З огляду на встановлені обставини справи суд не погоджується з правомірністю визначення розміру штрафних санкцій.

Таким чином податкове повідомлення-рішення за №0005371701 від 16.05.2013 року в частині визначення штрафних санкцій підлягає до скасування, а позов слід задовольнити частково.

Згідно ч.3 ст. 94 КАСУ, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Таким чином пропорційно до задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області слід стягнути на користь комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" 872,25 грн. сплаченого судового збору.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення за №0005371701 від 16.05.2013 року задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення за №0005371701 від 16.05.2013 року в частині визначення штрафних санкцій.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на користь комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" 872 (вісімсот сімдесят дві) грн. 25 коп. сплаченого судового збору.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 02.06.2016 року.